Хотілося б торкнутися такої теми, як совість. Про неї можна говорити різне, але факт в тому, що вона є, вона існує реально. Людині властиво шукати виправдання своїм вчинкам, особливо якщо вона відчуває, що чинить неправильно. І в першу чергу, вона шукає їх не для когось ще, вона шукає їх для самої себе. Це не добре і не погано, це просто невід'ємна частина людської природи... Людина народжується з чистою совістю. Але, йдучи по життю і живучи в суспільстві з спотвореними цінностями, людина може осквернити совість.

Чи індивідуальна совість? Совість для кожного має свій якісний склад. Він різний, як і методи виправлення власних помилок. Звідси різниця між людьми і їх схожість.  Совість або є, або її немає. Її не може бути або не бути наполовину. Совість - це той критерій, який дозволяє оцінити правильність або неправильність подій, що відбуваються, і вчинків. Це колія вибору наших рішень і дій. З одного боку вона обмежена відчуттям провини, з іншої - образи. Це, по суті, межі нашого внутрішнього світу, за які не можна переступати.

... то з моєї писанини, що колись друкували в газеті "Віче", до того часу поки кучмізм не дістав до тої степені, що написав до редакції все що з цього приводу думаю і оголосив неоголошений страйк - перестав з того часу писати до газет

           ***              ***              ***

Вирішила Совість світу побачити...

Чоловіку каже "Нудно в тебе жити!"

Коли ж нагулялась, коли надокучило...

Вернулась. Та як не просилась впустити,

Він не схотів їй дверей відчинити...