06 Листопада 2015 - 16:15

14 жовтня в Національному музеї народної архітектури та побуту України на експозиції «Закарпаття» відбудеться  храмове свято «Покрова». Свято Покрови Пречистої Діви Марії належить до найбільш пошанованих осінніх свят. На честь Покрови в Україні засновано чимало містечок, сіл і хуторів, у багатьох селах освячували церкви.

У цей час  не залишалось жодного птаха, який прилітав з півдня. Закінчувалась оранка, сівба, господарі ховали на зиму плуги, борони. З’являлась можливість відпочити від безперервної сільськогосподарської праці.

Особливим це свято було для жінок і дівчат. Цього дня кожна жінка покривала образ Матері Божої рушником і просила Богородицю про допомогу. Молоді дівчата особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя, та звертались: "Свята Мати, Покровонько, покрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою. А  заміжні  жінки просили ласки у своєї заступниці, аби їх подружнє життя було щасливим.  Жовтень був порою весіль. Якщо дівчину сватали до Покрови. То можна було ще до посту протягом трьох тижнів відсвяткувати весілля.

Ще в 1999 році співробітниками музею, спільно з греко-католицькою громадою церкви було урочисто відкрито та освячено церкву із с. Канора Закарпатської обл., що знаходиться у музеї.

Згідно традиції, в Музеї щороку проходить храм, що розпочинається із святкової літургії та обходу церкви з хоругвами і водосвяттям. Церкву прикрашають смерековими "китицями", гірляндами, вінками, хрестами, рушниками, стрічками та розмальованими свічками "трійцями".

Після привітального слова священника та організаторів свята біля церкви відбудуться виступи фольклорних колективів із Київщини.

Цього року на майдані, біля церкви, можна буде побачити весільний обряд від ф/к «Великодимерські баламути».

Тут вас запросять на народні забави у виконанні Закарпатського, Львівського, Івано-Франківського, Лемківського земляцтв. Храмові традиції на Закарпатті багаті і своєрідні. Повсюди на храмове свято під церквою відбувався "кермаш" – ярмарок, де збираються народні майстри зі своїми виробами. тут можна придбати: обрядове печиво "медівники", рушники, ікони, гончарні вироби, витинанки та знамениті закарпатські мальовані свічки.

Бажаючі можуть долучитися до звичаїв і традицій, характерних для проведення престольного свята на Закарпатті, глибше пізнати особливості народної культури цього краю. Запрошуємо всіх відвідати НМНАП України 14 жовтня 2015 р.

 Свято триватиме з 11. 00 год. до 16. 00 год. 

... то вона може бути не на стільки вже й поганою

на прогулянці (в тому ж Закарпатті) натрапили на ось такий недобудований з пляшок гараж/сарай

Єдина , не тільки на Закарпатті а й в Україні, оленяча ферма,  розташована недалеко від районного центру ( м.Хуст,)  а саме між селами Іза та  Липча.

Датою створення оленячої ферми є 1987р, саме тоді після ліквідації колгоспу завезли перших “плямистих оленів” з Росії. 

Розводили оленів з метою отримання (пантів) рогів з оленів, які використовувалися в медицині.

Лише в 2003 році, оленяча ферма отримала своє друге життя, її викупив приватний підприємець, який використовує і надалі ферму з метою добування пантів та, як додатковий заробіток відвідування туристів.

Територія господарства складає близько 60 гектарів. Зі слів працівника господарства, зараз на території налічується близько 260 голів.

Поїздом, автобусом чи власним автомобілем до районного центру м.Хуст звідти, через село Іза в сторону Міжгір'я близько 8 кілометрів, ферма знаходиться не доїжжаючи села Липча, з правої строни дороги, там є вказівник. Доречі маршрут проходить через село Іза, яке славиться своїми виробами з плетіння лози, майже кожен другий мешканець села займається даним промислом.

ще там є ось такі гарненькі вівці :)

Східниця розташована на висоті 600-900 м над рівнем моря. Вершини гір, які оточують місто, досягають висоти  823 м. клімат помірно континентальний. Для Східниці гори створили унікальний мікроклімат. Зима – м'яка. Літо тепле, з чергуваннями ясної сонячної погода і благодатних дощиків. Ранком в долині часто стелиться легкий, прохолодний туман.

Схили гір усіяні щільним різнотрав'ям та наповнені   ароматами карпатських  трав. 

В  лісах як на подіумі красуються  ялини, смереки, бук, а також  біляві своїми стволами берізки.

Пейзажі полонин прикрашають ягоди малини, чорниці, ожини, ваблять зір лісні горіхи, а на узліссі час від часу можна поповнити корзину улюбленцем грибників   - білим грибом.

Східниця благодатна земля.  В околицях міста до 40 різних і унікальних за своїм складом  мінеральних джерел, які багатьом допоможуть забути шлях до аптек. 

На південь від Східниці село Урич - IX-VII столітті до нашої ери, яке досі зберігає історію  походів Святослава. Тут  збереглась одна з найбільш давніх фортець – Тустань (від слів "Тут стань"), що нагадує про славетні часи  колись величної нашої  Київської Русі, береже історію часів Данила Галицького. Фортеця, яка залишалась неприступною.   Фортеця в оточенні карпатських лісів (сосна, ялиця, смерека), які чергується з полянами порослими  кущами  чорниці, ожини, ялівцю, калини та покритими польовими квітами.

Стінами фортеці служили скелі. Самим скелям 50 тисяч років. Після відходу льодовик видається судячи з зображення сонця, а також календаря на скелях тут був один з культових центрів давніх слов'ян. На північній стороні підніжжя фортеці два джерела живої води. Одне лікує бачення, інше цілюще іонами срібла. Є і мертва вода – вода в колодязь біля стін фортеці (30 м у гранітному шарі). Дослідники стверджують, що коли фортеця була оточена неприятелями, місцевий знахар (мольфар) заповнив колодязь  настоями з трав і зміїної отрути. Багато хто з нападників знімаючи снагу таким зіллям були отруєні. З тих пір там  -"мертва" вода!

Рухаємось до річки Стрій (стрімкий потік), яка змійкою в'ється  поміж карпатських вершин несучи свої стрімкі води  до не менш стрімкого Дністра.

На річці Стрій

Хвилиночку постій

Подивись в далечину

І закохайсь в таку Галичину.

 Через гори, через живописні полонини, через перевал  у м. Воловець, мимо  хребтів Смерек і Палений Грунь, через   чарівний Пилипець мандруємо в  неперевершене своїми красотами Закарпаття .

Зимові лижні траси тут літом як ніколи будуть в нагоді для фотохудожника.

Не реагуємо на примхи погоди і не полінуємось піднятись на гору Гимба та Великий верх.

В спекотний сонячний день , ковтнувши холодної унікальної водички з природного джерела курортного містечка Сойми, побажавши вдалого польоту літаючим птахам Карпат

та поділившись останнім бутербродом з бурим карпатським хазяїном тайги , косолапим Мішкою,

держимо курс до водопаду Шепіт

Отримавши уроки гри на трембіті  в місцевій колибі

нарешті добираємось до довгоочікуваного високогірного озера Синевир. Про нього існує багато різних легенд і розповідей. Але його красоти завжди неповторні з огляду на непередбачуваність погоди.  Воно викликає тихе захоплення.

 Повертаємось милуючись палітрою   полонин та гірськими закатами 

Краще гір можуть бути лише  Карпати!!!