Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?" - "Тому що я - жінка." - "Я не розумію!" Мама обійняла його і сказала: - "Цього ти не зрозумієш ніколи." Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причин?" - "Всі жінки іноді плачуть без причин", все, що зміг відповісти батько. Потім хлопчик виріс, став чоловіком, але не переставав дивуватися: - "Чому ж жінки плачуть?" Нарешті, він запитав у Бога. І Бог відповів: - "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі такі сильні, щоб тримати весь світ, і такі ніжні, щоб підтримувати дитячу голівку. Я дав їй дух настільки сильний, щоб винести пологи і інший біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають, і вона піклується про полеглих, і хворих, і втомлених, не скаржачись. Я дав їй доброту любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я дав їй силу підтримувати чоловіка, не дивлячись на всі його недоліки. Я зробив її з його ребра, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не заподіє дружині біль навмисно, але іноді випробовує її силу і рішучість стати поряд з ним, без коливань. І нарешті, Я дав їй сльози. І право проливати їх де і коли необхідне. І тобі, син Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці або манікюрі. Її краса в очах, які відкривають двері до її серця. Тому місцю, де мешкає любов.

Слова мои
на капельки дождя похожи,
роняю их
я, словно, с горя слёзы
             и не жалею
             вымокшей земли...
             Я не умею
             лгать тебе, прости…
Прости меня,
прости меня,
пожалуйста, прости
за то, что я, 
терпение теряя,
в чужих глазах искал
твоей любви,
теряя дни,
тебя
по ка-пель-ках теряя…

Глаза свои
я прятал, убегая,
искал огни,
искал ключи от рая,
             а находил лишь
             выжженные пни...
             Не научился
             лгать тебе, прости...
Прости меня,
прости меня,
пожалуйста, прости
за то, что я, 
терпение теряя,
в чужих глазах искал
твоей любви,
теряя дни,
тебя
по ка-пель-ках теряя…

 Кажуть, ніхто не заслуговує на твої сльози, а хто заслуговує, той ніколи не примусить тебе плакати. Насправді так воно і є.
Коли плачеш краплями болю і непорозуміння, вони важко падають на землю і голосно розбиваються, глушать неспокій і пригнічення. Спрагла земля вбирає їх жадібно і з вдячністю, і знай, вони ніколи до тебе не повернуться, вони так і залишаться частиною того, на що ти ступаєш.
Коли плачеш від щастя, коли тебе переповнює щось незнане,  величезне і чисте, рветься з тебе у всі сторони, ти сягаєш розмірів кімнати, вулиці, планети, і раптом тобі не вистачає простору, ти стаєш простором, ти стаєш життям, ти стаєш вибором... Ти плачеш. Ці сльози ніколи не підкорятимуться силі тяжіння, вони легкими бризками злітають в небо як фонтан неймовірної висоти. Вони летять туди, куди їм ближче. Вони народженні літати. Але вони впадуть, вони відновлять сили, вони назавжди залишаться тими божественними кульками, які падають на землю, щоб відбитись і знову торкнутись неба. Вони живі.
Я сьогодні знову плачу... І стаю сильнішою!!!

---

---

---

Очі, глибокі та виразні дзеркала нашої душі. Але в них ще треба вміти дивитися, а заглянувши всередину, можна і жахнутися. Багато зла та незабутих образ можна там віднайти. Вони, як чорна безодня, те, що в них попадає, відпечатується назавжди на них, ця печаль ніколи не покидає нас назавжди. По очах завджи видно, наскільки важке в людини життя. Весь біль та всі переживання протягом усього життя по частинці, по мікрокрапельці сльози випромінюються назовні. Ні, не даремно люди плачуть як в горі, так і в радості. Цей світоч нашого життя потрібно чистити регулярно. Не можна допускати, щоб на них відкладався пил наших буднів.

Плачте тоді, коли горе, а інакше як його ще виразиш. Сльози можна стримати, але не печаль. Тож плачте, бо ця печаль, яку замкнете Ви у глибині очей, не дасть сміятись плачучи, і сміх ваш висохне і стане вже не щастям, а лиш обовязком, який ви сповнюєте для публіки.

Плачте, а інакше як Ви пізнаєте справжнє щастя. Плачте тоді, коли смієтесь., бо це сльози щастя.

---

Без ніякого наукового підгрунтя. Размишлізм чистої води.