хочу сюди!
Знайомства
 

Маришка

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 35-53 років

Замітки з міткою «думки вголос»

Сортувати:
нові
популярні
Вид:
короткий
повний

M@Sln

M@Sln

Бережи себе

https://uakino-bay.net/34037-mij-malenkij-angel.html

Мій маленький ангел онлайн українською мовою в HD
_________________________________________________

Бережи себе...
Коли життя твоє ламається, не чекай, що хтось протягне тобі руку допомоги.
Ніхто, крім тебе самої не поставить тебе на ноги і не обтрусить пил з твоїх крил.

Бережи себе...
Ніхто не подарує тобі усмішку, поки ти сама не знайдеш втрачену здатність усміхатися.
Не соромся своїх сліз, але знай, що висушити тобі їх допоможе тільки час.
Не шкодуй про подаровані почуття, навіть якщо в твою любов витерли ноги.
Любов в тобі, а не в них, чим більше її віддаєш, тим більше її у тебе залишається.

Бережи себе...
Умій сказати "ні" тим, хто користується твоєю добротою,
і якщо відчуваєш, що силам твоїм кінець,
вмій зупинитися і вийти з центру подій, щоб набратися сил.

Бережи себе і пам'ятай, ти у себе одна
і щоб вижити, потрібно зберегти себе цілісною.
Люби себе, в світі не так багато людей, які готові подарувати тобі любов,
але це не означає, що ти її не варта.

Бережи себе...
4

M@Sln

M@Sln

про кохання?

Якщо ви емоційно прив’язані, ваш життєвий шлях неминуче повертатиме вас до цього досвіду, доки ви повністю його не проживете, доки він не вичерпає себе. Це — свого роду урок, який Всесвіт повторює знову і знову, доки ви не усвідомите його суть.

Ми часто називаємо емоційну прив’язаність любов’ю, але це ілюзія. Від справжньої любові серце не болить, справжня любов не викликає страждань і бажання контролювати. Любов дарує свободу. А те, що більшість із нас вважають любов’ю, — це залежність. Прив’язаність народжується з бажання заповнити порожнечу яка є всередині. Ми шукаємо любов, увагу та повагу не для того, щоб дарувати, а щоб отримувати. І ця гонитва за заповненням власної недостатності, щоразу приводить нас до болю та розчарувань.

Емоційна прив’язаність робить людину рабом її страху самотності. Ми готові терпіти приниження, образи, маніпуляції, лише б зберегти те, за що тримаємось. Справжня любов не має претензій. Вона — це радість за іншу людину, вміння ділитися своєю енергією, не очікуючи нічого взамін. Бути разом чи ні — це питання долі та часу. Якщо ви заслужили, ви будете поруч стільки, скільки вам відведено. А якщо ні — то утримувати безглуздо.

Любов — це віра, позбавлена маніпуляцій і претензій. Хочете бути разом? То даруйте любов! Навіщо перетворювати життя на драму? А якщо ви відчуваєте невдоволеність чи залежність від іншої людини, це не сигнал, що треба щось з'ясовувати, чи встановлювати якісь додаткові рамки чи умови, це сигнал, що треба зайнятися собою. Знайдіть свободу всередині, адже лише вільна людина здатна по-справжньому любити.

Доки ви не відчуєте внутрішньої свободи, ви будете поневолювати тих, кого називаєте об’єктом своєї любові. Нав’язувати свою думку, повчати, обмежувати, а потім страждати, страждати, страждати. Цей цикл можна розірвати лише усвідомивши, що прив’язаність — це не любов.

Наше життя дане нам для того, щоб навчитися відпускати. Щоб стати вільнішими, сильнішими та люблячими. Справжній сенс кожної миті — у тому, щоб любити те, що є зараз, щиро й без умов.

Любов — це не володіння, не контроль. Це свобода для вас і для тих, кого ви любите. Навіть якщо ви відпустите людину, ваші душі залишаться пов’язаними. Рідність визначається не кров’ю, а духом.

Любов — це єдине, що має значення. Вчіться дарувати її, не вимагаючи нічого взамін. І нехай вона стане вашою силою!

З мережі
1

M@Sln

M@Sln

Ціна уваги



Час…
Він плине невпинно, як ріка, що несе свої води до безкрайого океану вічності.
Кожна мить – це крапля в цьому потоці, унікальна та неповторна.
І серед цього плину, серед цієї вічної течії, є щось неймовірно цінне – це увага.

Увага – це не просто погляд чи слух.
Це дар, це прояв щирості, це місток між душами.
Коли хтось дарує нам свою увагу, він дарує нам частинку свого часу, частинку свого життя.
Він зупиняє свій власний потік, щоб на мить з’єднатися з нашим.

Скільки разів ми поспішаємо, біжимо, не помічаючи нічого навколо?
Скільки разів ми витрачаємо свій час на порожні розмови, на беззмістовні дії, не усвідомлюючи, що кожна втрачена хвилина – це втрачена можливість для справжнього зв’язку, для щирого спілкування, для глибокого розуміння.

Але є моменти, коли час ніби зупиняється.
Коли погляд зустрічається з поглядом, коли слова знаходять відгук у серці, коли між людьми виникає той особливий зв’язок, який неможливо описати словами.
Це миті справжньої уваги, миті, коли ми відчуваємо, що нас бачать, що нас чують, що нас розуміють.

У такі моменти ми відчуваємо себе живими, відчуваємо свою цінність, відчуваємо, що ми не самотні у цьому великому світі.
Увага – це як сонце, що зігріває наші душі, як повітря, що наповнює наші легені, як вода, що втамовує нашу спрагу.

Вона може бути ніжною, як дотик метелика, або сильною, як обійми близької людини.
Вона може бути висловлена словами, або ж просто мовчазним поглядом, повним розуміння та підтримки.

Дарувати увагу – це означає дарувати любов.
Це означає визнавати цінність іншої людини, її унікальність, її право на існування.
Це означає бути присутнім у моменті, бути тут і зараз, бути поруч.

Тож давайте цінувати кожну мить, кожну зустріч, кожне слово.
Давайте дарувати свою увагу щиро та безкорисливо, адже це найцінніший подарунок, який ми можемо зробити один одному.
Бо у вирі часу саме увага залишається справжнім скарбом, який ніколи не знеціниться.

З мережі.
2

M@Sln

M@Sln

Прості істини



Час - він без серця ...
Йому не жаль, що ти не встиг сказати найважливіше, не встиг посадити дерево, не встиг полюбити ...
Час єхидно шепче: " Все тимчасово. Все швидкоплинно ..."

Час втрачають, а віднайти його ще нікому не поталанило ...

Встигни кожний день прожити ....
Прожити, розпочавши з самого ранку ...
Відчути неповторний смак кави або чаю ...
Обійняти дітей, поцілувати дружину або чоловіка ....

Так легко дати зрозуміти, що людина тобі потрібна, що людина важлива для тебе, кохана тобою ..
Віднайти в вічній гонитві час для рідних ...
Допоки вони поруч ...
Адже життя непередбачуване ...
Не кожному подаровано завтра ...

Живіть СЬОГОДНІ...

з мережі
1

M@Sln

M@Sln

Про чужих і своїх




"Є близькі. Є чужі.

Є ті, хто опосередковано йдуть з вами по життю, не особливо впливаючи на нього, але присутні з деяких причин.
Є ті, хто впритул наближаються до вас і змінюють перебіг подій в історії.

Є ті, хто приходять і йдуть. 
Одні за мить залишають слід, інші, присутні роками поряд, не торкнуться струн вашого серця.
Неможливо передбачити, хто залишиться з вами - іноді близькі відпускають вашу руку на краю прірви, а зовсім чужі раптово подають її.

Можна йти однією дорогою, але дивитися в різні боки.
Можна йти різними дорогами, але раптово зійтись на перехресті доль.
І нікому не відомо, що станеться за хвилину, місяць, рік.

Але, вриваючись у чуже життя, або навіть ледь торкнувшись його, залиште у ньому те, що стане іншому маяком у темну для нього ніч.

Будьте добрішими, милосерднішими, щирішими.
Це не слабкість та не порок. Це сила, якій немає ціни.

Говоріть важливі слова дорогим вам людям вчасно, адже вони мають найбільшу цінність саме тоді, коли на них чекають.

Все, що так важливо серцю, має термін придатності.
Усьому свій час: слову, вчинку.
Всі ми мандрівники у цьому житті, що тісно чи частково переплітаються один з одним.
Кожен дотик до вашої душі, як і ваш до чужої, залишає слід у книзі доль і змінює перебіг подій.

Будьте уважні, торкайтеся обережно".

З мережі.
2

M@Sln

M@Sln

Медитація. Для початківців.

2

M@Sln

M@Sln

Думки

Якщо Вас не люблять так, як вам хочеться, це не означає, що вас не люблять взагалі.
Кожна людина дарує свою любов та підтримку так, як вона вміє....

Думки з'являються завжди невчасно, саме тоді, коли ти зайнятий чимось особливо важливим і на відволікання на сторонні подразники немає часу. Ну, прокинулася від сну в твоїй голові і побігла радісно  ділитися з тобою - "Привіт! Це  я! Я прийшла!"
Ображено можуть піти геть, якщо не звертати на них увагу, й увечері вже не пригадати - хто приходив... що хотів.....

Приходять думки не самотужки. Спочатку прибіжить одна, а потім веде за собою другу, третю... Ті, в свою чергу, теж запрошують з собою своїх товаришок, і ось у голові вже цілий вирій, хоровод думок, які одночасно галасують, викрикуючи кожен щось своє, сперечаються, верещать, хто головніший.

Ану цить! Інакше всіх викину геть й жаліти не буду.
І все. Одразу всі притихли, вишикувались в рядок й чемно, одна по одній, по черзі закружляли в своєму танку.
Будемо муштрувати? 
Ага)
Всі вперед. Тепер назад. Тепер поміняйтеся через одну своїми місцями. Тепер через дві. Знову назад. Тепер вперед......
Така вона штука, ця дресура. Медитація називається) Ага. Рекомендую.



2

M@Sln

M@Sln

Роздуми

Близькі люди стають чужими, якщо заподіюють нам біль.
Не відразу, але настає відчуження.
Стосунки можна зберегти. Навіть любов можна зберегти.
А близькість – ні.
І чим ближчою була людина, чим більше ми її любили і довіряли їй, тим сильнішим буде відчуження, після якого можна пробачити і забути, приклавши зусилля.
Але «своєю» людина перестане бути назавжди.

Перед близькими ми беззахисні й уразливі, ось в чому справа.
Так влаштована людина – вона готова до боротьби з чужими. І абсолютно беззахисна перед своїми, від яких не чекає удару.
І тому той, хто вдарив, стає чужим. Відразу, миттєво.
Той, хто навмисне заподіяв біль, напав, принизив, образив, зрадив – тепер він повинен стати чужим. Інакше біль повториться.
Так виникає відчуження з тими, хто був улюбленим і близьким.
Так працює самозбереження: це всього лише спосіб уникнути загибелі від больового шоку.

З мережі
3

M@Sln

M@Sln

Про важливе простими словами

...Щастя воно різне і у кожного своє...

Ми теж так часто думаємо, дивлячись на інших жінок…

«Щаслива, – думала власниця модної кав'ярні, розглядаючи відому актрису, що присіла за столик на терасі. – Красуня… Виглядає на мільйон. Тільки й турбот – які сукні обрати для вечірок, на якому курорті відпочити, як відбитися від надокучливих шанувальників і встигнути сховатися за високим парканом свого особняка. А в тебе… голова обертом від усіх постачання, податків, конкурентів, кредитів. Дитина росте з нянею, у чоловіка своє життя. І жодного вихідного»...

«Щаслива, – думала перекладачка, розглядаючи власницю кав'ярні. – Має власний бізнес, машина – найновіша модель. Чоловік, дитина, няня. А тут... Обкладаєшся замовленнями, перекладаєш, перекладаєш. Сидиш за компом з ранку до ночі. Ні сім'ї, ні друга. Ні розваг, ні відпустки. Життя повз минає»...

«Щаслива, – думала про неї перукарка, спритно підстригаючи доглянуті кучері. – Сама собі хазяйка. На себе грошей не жалкує. Працює просто з дому, попиваючи каву. Тицьнула по клавіатурі – дзинь! – і гроші на картку впали. А тут... скільки голів мушу перестригти, тонни волосся з підлоги вимести, щоб хоч якусь копійку заробити. І кожній ще догоди, кожна норовить нерви помотати. Ввечері на ногах не тримаєшся, а вдома ще звари, прибери, свекрусі догоди»...

«Щаслива, – думала продавчиня риби на вуличному лотку, дивлячись, як у «вікні» перукарка стриже кудрі якоїсь кралі. Стоїть собі в теплі, в халатику, «чайові» в кишеню забирає. А тут... щоденне море в тазу. І в дощ, і в спеку, і в мороз... Ноги заклякли, пальці на руках не гнуться. Відігрітися навіть ніде – на зйомній квартирі холодніше, ніж на вулиці»...

«Щаслива, – думала про неї худенька модель, заворожено спостерігаючи, як продавчиня з апетитом наминає бісквітний кошик з товстим шаром крему, принесений кавалером – вантажником з ринку. – Завжди сита, гомінка, лопає солодощі в задоволення, чоловіки з нею щирі, романтичні, люблять попри апетитні боки. А тут... Вічні дієти заради стрункості, перебиваєшся випадковими заробітками, ніколи не знаєш, де і з ким заночуєш. Роздягаєшся перед тим, хто заплатить, і звикаєш бути річчю»...

«Щаслива, – думала елегантна літня пані на лавці, милуючись юною моделлю, що позувала фотографу на фоні скверу. – Молоденька. Лише розквітає. Фігурка, мов у статуетки, личко без жодної зморшки. Все життя попереду. Ще не знає, як це – коли в'яне краса. Як це – коли з чоловіком не склалося, а у дорослих дітей своє життя. Не знає гіркуватий смак самотніх вечорів»...

«Щаслива», – думала про елегантну пані старенька бабуся, штовхаючи поперед себе візок з дідусем. – Ще така молода. Ще здорова і повна сил. Ще може собі дозволити витрачати гроші на гарний одяг, смачну їжу і приємні речі. Ще не знає, як це – коли вся пенсія йде на ліки. Ще не знає, як це – прислухатися ночами до дихання коханої людини і відчувати, що кінець близький»...

«Щаслива, – думала молода мама з донечкою, розглядаючи цю літню пару. – Стільки років разом. Зберегли кохання, пройшли все життя, тримаються разом попри все. А тут... Не прожила у шлюбі й п’ятирічки… Не стосунки, а суцільна брехня, зради, сварки. А хочеться такого ж простого жіночого щастя. Надійну людину поруч і на все життя»…

Мама взяла на руки доню і ніжно поцілувала у шийку. Та голосно і дзвінко засміялася від лоскотів – так, як вміє лише щаслива дитина. На цей безтурботний передзвін оглянулися жінки навколо: акторка, що допивала каву на терасі, продавчиня риби, власниця кав'яні, перукарка, що бігла на зміну, літня пані, бабуся з візком… І кожна в цю мить подумала: «Щаслива… Господи, яка ж щаслива. У мами на руках. Ще безтурботна. Ще чиста»...


Цінуйте кожну мить свого життя.
Пам'ятайте, не всім випадає щастя побачити новий схід сонця....

1

M@Sln

M@Sln

Відлуння на прочитане

Все просто. Занадто просто.
Жінки й чоловіки створені по різному. По різному відчувають і сприймають світ і своє життя.
Жінці потрібно "відчути", щоб зрозуміти, чи потрібно починати стосунки.
Чоловік починає стосунки, щоб зрозуміти чи зможе він "відчувати".....
Й не треба забувати про пережитий досвід кожного. У когось він негативний, настільки, що страх знову опинитися в такому ж стані закриває всі шляхи до нормального спілкування. Людина стає відлюдником. Та це не означає, що всередині все мертве.... Просто полум'я настільки маленьке, що його не помітно й самому власнику....
Тактовність, уважність, розуміння, терпіння лікують наші рани. 
Та після зрад важко знову відкриватися світу......
Хворе серце лікується серцем, що любить....

Щасливі закохані всі однакові.
Нещасні -  різняться своїми переживаннями й історіями.......
Згадалося.... Пережити можна все. Біль, зраду, смерть....Тільки дихати стає все важче... і очі стають іншими.

Всім хочеться тепла. Та вогонь треба не тільки розпалити. Його треба й підтримувати....
Я бажаю вам Щастя.
Будьте щасливими. Завжди.

_____________________________________________________________________________________________
пс.
Чоловік та жінка...

Її щоденник:
"Сьогодні ввечері мій чоловік поводився дуже дивно. Ми домовилися повечеряти в нашому улюбленому ресторанчику.
Я цілий день ходила по магазинах з подружками і трохи запізнилася до ресторану, думала, що його засмутило саме це.
Розмова не клеїлася, і я запропонувала переміститися в тихіше місце, щоб ми могли спокійно поговорити.
Він погодився, але говіркий від цього не став.
Я спитала його, що сталося, а він сказав, що нічого не сталося. Я запитала його, чи винна я в тому, що він засмучений. Він сказав, що зовсім не засмучений, що я ні в чому не винна і що турбуватися зовсім нема про що.
Дорогою додому я сказала йому, що люблю його. Він усміхнувся і продовжував стежити за дорогою. Я не можу пояснити його поведінку, не можу зрозуміти, чому він не відповів, що теж любить мене. Коли ми прийшли додому, я відчула, що втратила його, що він не хоче мати зі мною нічого спільного.
Він просто тихо сидів на дивані та дивився телевізор. Він так здавався таким далеким і відстороненим. Я сказала, що йду спати.
За 15 хвилин він теж прийшов до спальні. Я відчувала, що його щось турбує, і його думки літають десь далеко.... Він заснув, а я проплакала півночі. Я не знаю як мені бути. Я знаю, що він у думках десь в іншому місці. Моє життя руйнується..."

Його щоденник:
"Мотоцикл так і не заводиться, і я не можу зрозуміти, чому".

©️ Барбара де Анджеліс



1
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
…
9
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2025.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more