Є тема для роздумів ........ Є українці, які так сильно люблять Україну, що кожен окремо хоче особисто задушити її в своїх обіймах. За сценарієм Чехова: "Так не доставайся же ты никому !"[Приєднана картинка]

(роздум-сповідь)О, світе мій! Чи можу я змінити Тебе одним лиш помахом руки? Чи можу сподіватись і молити Едему після смерті на віки?Не знаю я, де силу відшукати, Адже не Бог я, Господи прости! Шептатиму... Не смію викрикати, Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..Щемить душа моя і серце мліє - Одвічна туга втрачених надій. Єство до Неба вирватись воліє, На хвильку хоч, якщо не назавжди.Але мені туди немає входу, Не так важливо, скільки є гріхів... Елегії співаючи народу, Був десь...

Читати далі...

Чи замислювалися ви колись, чому саме ми маємо поважати старість? Чому ми маємо надавати пільги тим, хто і так має неабиякі перваги? Адже життя складається таким чином, що у виграші здебільшого не той, хто краще, а той, хто раніше. Все дорожчає... Інфляція, в супереч загальній думці процес не лише еконмічний, але й соціальний. Молода людина ніколи не отримає доступ до того, що заграбастали собі старі, доти, доки сама не перейде в ранг "пєнсіонєров". Життя, як армія - переваги...

Читати далі...

Я стою і дивлюся на дощ... Навколо мене снують люди, а я стою і дивлюся на дощ. Мені нікуди поспішати: поїду – на наступній зупинці намокну поки дійду додому, ні, краще залишуся тут стояти. Прохолодно. Та мені, здається, байдуже. Я, стоячи, майже в центрі міста, поміж сотень людей, стою, ніби сам... Мені все рівно, хто куди йде, куди поспішає... я стою і дивлюся на дощ... Ми маємо щось спільне в цю хвилину... ми маємо щось і це нас об’єднує у прагненні існувати. Ми обидва приречені. Зникнути...

Читати далі...