Пан кОролем вважався, здоровую Блоху любив як дітку власну, кажу як на духу. Кравця позвав ледащо: "Поший-но їй сюртук і панталони кращі, ще й обшляґи до рук" Блоху "упакували" в шифони а шовки, хрести та аксельбанти, з відзнакою стрічки, ще й зірку міністерську, здорову як кулак... Набігли браття, сестри: "Нас оберіте! ТАК!" Усіх геть покусали: служницю та жону, ясновельможних панів, і фрау не одну. Не вільно рій чіпати- полюють на людей. А ...

Читати далі...

Жив-був король у Туле, фіял успадковав- коханой подарунок, та скоро померла. . Круль хмілю не цурався, хиляв одним ковтком; а келих доливався надміцним перваком. . Прийшла пора вмирати. Круль землі роздавав- усе пішло на спадок- а келих заховав. . З усім своїм каґалом востаннє відгуляв в батьківській красній залі на тлі приморських скал. . Підвівся мочиморда- і вихилив фіял, жбурнув його у море з високих чорних скал. . Упав фіял у море, ковтнув- и десь пропав. ...

Читати далі...

. Труд від рук моїх, щоденний щаслив буду ,ся завЕршить. Най у праці не зомлію; не порожні сподівання: стане деревом гіллЯчка, тінню втішить, плід посіє. (переклад з німецької Терджимана).....................................................................

. Природо пишна, світлА даруй! Як Сонце блиска! Сміється лук! . Бурляють соки землі в гіллі. Пищання ,скоки, в кущах пісні. . Бруньки як перса: текуть- смокчіть. О, Земле, Сонце! Блаженство, хіть! . Любов-як обрій: до позолот. Де хмари жовті- Сонцеворот! . Даруєш мЕні незм`ятий діл, цнотливу чемність а соки злив. . Любов дівочу віддячу я. Відводиш очі- кохаю тя. . Так любить жайвір пісні, вітри. Ранкові квіти- вологу тінь. . Кохаю тебе- палає кров- З тобой ...

Читати далі...