І знов зима… Їй завжди до снаги Плести вуаль з сніжиночок тремтливих… І знов зима. Навкруг сніги… сніги… Мов біле полотно без плям фальшивих Невпевнено по ньому проведу Із спогадів несмілі візерунки. Вітри сліди вже вкотре заметуть, Лишивши, як тоді, – лиш поцілунки… Я з кожним переливчастим штрихом Все впевненіше буду малювати Прекрасну казку, що, нехай давно, Та так натхненно вчились ми складати. Вдихнуть на повні груди знов вітри Й полине казка птахом перелітним… Зима…...

Читати далі...

Ці печалі – журливі зориночки, Що у небі сльозами заплакані, Ці розлуки – маленькі росиночки, Світанковим промінням налякані. Ці тривоги – проспівані нотами, Перепишеш – колишня мелодія, Хай красива і хай з позолотами, Та забуду її при нагоді я. Ця любов – безперечно гармонія, Не криклива, божественна, зніжена. Залишаюсь сліпою в полоні я До безумства тобою утішена. Це чекання – заквітчане полечко, Де зерно пророста не зіпсоване, Ці сльозинки – промінчики сонечка, Що...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Місто тоне в вечірній вуалі, Ліхтарями розмішує втому, Зачарованим подихом далі Переспівує пісню знайому. Позолотою місяць-молодик Розливається в чистому небі. Тиша… Мрії один тільки дотик, – І думки в мить з тобою й для тебе… Пересічним простим перехожим Пролетить моя мрія зірчаста, Тільки втомлене місто не зможе В ній розгледіти іскорки щастя… Тільки вітер, зігравши на струнах Мого серця як ніжності злодій Не розвіє над містом відлунням Таємничо...

Читати далі...

Що треба людям? Щастя?! Що ж це – щастя? Любов, кохання, дотики руки? Думки тверезі у людей не власні – Доводимо ми це споконвіки… Що треба думці? Простір? Може крила? Та ні, у неї цілий світ в ногах! Лиш тільки б серцю вистачило сили У грудях битись із життям у такт…

Коли сумно дощами гіркими Плаче сіре зажурене небо, Ти згадай, що за хмарами тими Десь є сонця промінчик для тебе. Ти подумай, як гарно сміється Там, у небі, для тебе зорею Синє літо з веселковим серцем, Теплий вітер з палкою душею. Ти відчуй подих літа у злеті, Шепіт вітру і посмішку неба… Ти відчуй, бо це я цілий Всесвіт Попросила всміхатись для тебе

[Приєднана картинка] Привіт! Привіт… Я стільки тебе чекав… Я марила так тобою… Ти йдеш? У слід Залиш хоч надій причал. Пробач, що здалась без бою… Зажди! Не йди! Я так й не сказав тобі, Як довго чекав на тебе… Поклич… Вкради… Сховай мене від дощів, Хай сердиться хмарне небо… Ти чуєш стук? Це серце моє з грудей Вистрибує – ти зі мною… Сплетіння рук… Я п’ю аромат плечей… Бажання знов пеленою… Відчуй! Бажай! Я хочу для тебе лиш і дихати, й мріяти, й снити… Не відпускай...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Намалюй мені світ у кольорі. Із веселками й снігопадами, із дощами, що з небом в зговорі, із росою зірок, що падали. Розкажи мені все, що бачили світанкові найперші промені, про весну, яку сни тлумачили як бажання, дощем нескорені. Проспівай мені тихо &nbsp...

Читати далі...

Я мовчки читаю молитву очима. Життя стало полем для битви, &nbsp...

Читати далі...

ПАНI ТА ПАНОВЕ, СХАМЕНIТЬСЯ ! ================================= Боротьба за "якiсть та чистоту нацiЇ" ( будь якоЇ взагалi) -- чи має сенс , чи це реально, чи це мiф ??? Та, взагалi-- чи це потрiбно нам ??? Якщо потрiбно, то за для чого ? Та кому саме це потрiбно: нородовi ( тому чи iншому), або невеликiй кiлькостi людей ??? ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли думкам дається воля, якщо бува залишусь сам, То часто думаю про долю, яку життя підносить нам... Цей вірш як сповідь щира сама, як перед Богом каяття, І ти пробач мені кохана, коли тут щось не до пуття. Вже треба відповідь давати, собі самому...як прожив?, Чи встиг кохання смак пізнати, чи достраждав, чи долюбив?... Я жив правдиво серед друзів, серед жінок не є профан, Бо ж стільки літ у їхнім крузі, та все життя - "шерше ля фам". І не знайшов...

Читати далі...