- Бажаю, аби мої свіжий подих і легкий дотик перетворювали все на золото і коштовне каміння… - Буде так!... І яскріло золотом, сяяло цитринами, палахкотіло сонячно-медовими бурштинами, яріло рубінами, зачаровувало крапчасто-пістрявими яшмовими візерунками. Аметисти з гранатами зблискували втаємничено очима – адже вони Хоронителі Фіолетово-Багряної Істини. Ці коштовності були усюди. Їх було так багато!.. А вони падали й падали… Багатство казкове, нечуване ...

Читати далі...

40. у сутінь осінню......і вже не чекаю нічого... - нічогоосіньої дниниу часі буттяні доброго словані погляду злогоні правдині кривдиані забуттяхіба що торкнетьсяв трагічній цій тишіподих до спогадіваж до душілегким вітерцемякий віти колишев опалому листізітханням стишив...чужий в сьогоденністарий і спокійнийу сутінь осіннюдивлюся у степповз мене минають криваві подіїта з ока сльозою печаль не спаде...

...тепло осені таке лагіднесині-просині далі ладнимитрави хиляться в обрій мандрамистепом мріями безтуманнимигай із вІтрами у осяяннів злоті вітами спів оманоютихим сполохом річка звивистасумом-спомином в серці зливоюводи холодом дзвінко лунаминаче сходами до минулогосходом-заходом день у осенімрія лагідна в сині-просині...

такі яскраві дні.але й сумні в одночас.прозорі та яснірозлуки час пророчать.а зронені словалуною впали в осінь,у схилені гріва,в жорсткі пожовклі коси.і вітер уві снізітхає мов поночів такі яскраві дні,але й сумні в одночас.у сонячную раньгаї скидають листя,птахи крізь біль прощаньдо вирію знялися.за ними неба синьнакрили сірі тучи -погоди не просиу сірості гнетючий.ідуть дощі ряснінемов сльоза на очі...осінні мерзлі дній печальнії в одночас.[Приєднана картинка]

Людмила:ЖЕЛАЮ ВАМ 10.09.15, 20:56любовь, счастье Мечтать... Летать... И думать о прекрасном. Во сне касаться звёзд и облаков. И верить в то, что это не напрасно. Что в жизни нашей будет всё легко. Надеяться на Чудо... Верить в сказку.. Любить друг друга и тепло дарить. И жить по настоящему... Без маски. Смеяться... Плакать... И судьбу творить. Дарить друг другу радость и улыбку От счастья плакать... от любви сгорать.. И не бояться совершить ошибку... Весь...

Читати далі...

[Приєднана картинка][ Читати далі ]

...мелодія пісні в неспокої вітру -симфонія мови осіннього листя,танок що танцюють у спогади літа,кружляють у злеті висОко і швидко,лягають у зморі на землю у сні...віддалено літо в минуле імлисте -у казку, над обрій, в імжу, за тумани,симфонія мови осіннього листявиспівує пісню в холодне світання,фортецями хмари пливуть в вишині...хитаються сумно до осені віти,кричить у відлунні невидимий крук,журливою пісня в неспокої вітруі золотом листя спадає в зорю...

в кав"ярнізагублений містомв самотності я і осінь...спливає захмарена днинау сутінках мжею у млості.і пісня бурхливого вітруу кроні старого кленаяк сповідь безмежна в зажурівідлуннями в сьогоденні -в якому мелодія тихавсміхається вітам кронизадумливим сумомначехтось грає на саксафоні.і зустрічі тут як прощання,і многоголосий гомін,і за філижанкою кавираптовийі щемний спомин.автА у дощу відзеркальнів калюжахй вітринах мокрих.на хідниках малолюднихобпалого листя охра -вони на асфальтіначеу...

Читати далі...

Як на диво календарна осінь робить дива, захотілось накнопати якогось брєду в своєму забутому пабліку. Вже стало традицією на початку осені читати "Культ" Любка Дереша, благо що ця книга якимось дивом опинилася в мене вдома і не треба сунути свою сраку в бібліотеку. Щоб там не було, але ця книга реально підходить для осені, а Дарця Борхес - піздата чувіха! Цього року прочитав її за два дні, напевно наступного вкладуся в один. Відразу захотілось продовжити писати свою крейзі ...

Читати далі...

О.Райдуга.[Приєднана картинка] Полотно, олія. 30,5 х 44,0 см 2015 р