Митець звик до того, що його творіння говорять за нього, тому говорити про себе Івану Горобчуку було досить не звично – Олег Володарський (відео)

Вінничанин Іван Горобчук художник, котрий зжився зі своїм народом зсередини. Головне в його творчості – щира любов до своїх земляків, сутності і основ їхнього життя. Присвячені селу твори митця пробуджують ностальгію дитинства чи юнацтва, коли реальність забарвлена відчуттям світла і спокою, це спогад з тої відстані, яка робить світ ідеальним. У малярстві він вперше заявив себе у жанрі краєвиду, потім міського пейзажу з узагальненням форм і декоративним баченням колориту, захопив його і натюрморт, а от знайшов себе, коли дозволив образам, збереженим у генетичній пам’яті, виринути на поверхню. Твори Горобчука цікаві поєднанням сюжетної конкретики і філософського узагальнення.

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України живописець Іван Горобчук народився 17 грудня 1957 року в селі Мончині Погребищенського району Вінницької області. Йому притаманна соковитість кольору, вміння декоративно вирішувати площинні зображення. Його картини виставляються на обласних, міжрегіональних та всеукраїнських виставках образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

Наприкінці 90-х років Горобчук проявив себе в народному малярстві, розпочавши роботу над циклом творів, присвячених міфопоетичному світу українського села. І за останніх 10 років досяг успіхів в цьому жанрі. Відчуваючи своє національне коріння, митець звертається до його витоків, змальовує фольклорні сцени, тісно пов’язані з рідною землею та народом. Художник відтворює захоплюючий світ минулого, традиції і обряди українського народу, досконало зображує одвічні символи добробуту селянського життя. Малярство Івапа Горобчука вирізняється власною манерою зображення. Використовуючи традиційні та авторські техніки, інтуїтивно гармонізуючи твори, майстер відчуває мить, коли рухи пензля творять у поєднанні з душею.

Джерело: https://www.vocnt.org.ua/master/gorobchuk

Іван Горобчук, художник, митець, майстер народного малярства

Ікона зоряного неба

Поміж леліток зоряних

Світився місяць комою.

Здавалось небо зоряне

Коштовною іконою:

Творцем єдиноправедним

Майстерно намальована

І людству невиправному

На радість подарована.

Автор Світлана Скорик

Осінь омила дощем все навколо і місто, огорнуте свіжістю, виблискувало ще мокрими стріхами будинків та свіжими калюжами в промінні ще по-літньому яскравого сонця. Насолоджуючись затишком вінницьких вуличок, ми дісталися до Вінницького центру народної творчості, де у своїй осяяній сонячним світлом майстерні на нас чекав Іван Горобчук.

Знайомство. Уважний погляд в очі. Некваплива бесіда під смакування запашної кави, коли раніше незнайомі люди намагаються не просто побачити, а зрозуміти того, хто сидить навпроти. Нам вдалося почути одне одного. Це дуже важливо, адже лише тоді, коли людина відчуває, що її по-справжньому чують, вона говорить не те, що, як їй здається, належить сказати на загал, а ділиться тим, що на серці. Тільки так народжується «Сповідь».

Митець звик до того, що його творіння говорять за нього, тому говорити про себе Івану Горобчуку було досить не звично. Відверті слова лунали від самого серця, але ніби здивований такою своєю відкритістю він повсякчас подивлявся на мене, ніби питаючи, чи не говорить зайве. «Я наспівую церковні пісні, котрі чуються мені, коли пишу ікони».

Митець, натхненний красою української землі, українського села, котру він оспівував у своїх роботах, не забуваючи свого коріння, досяг неба у своїй творчості, надихнувшись малювати ікони. Мені неодноразово доводилося спілкуватися з художниками, котрі також приходили до іконопису, але шлях Івана Горобчука має свою, особливу траєкторію. Він у своїй творчості подорожує від землі до неба й назад. Його натхненням стали Бог і Україна. Звивиста дорога життя, багатий та різноманітний життєвий досвід… і раптом прагнення творити розвернуло дорогу життя, задавши їй новий напрямок.

Усвідомивши себе у творчості, він згодом усвідомив себе в любові до рідної землі, рідної України. Ця земля кличе до нього, говорить. Він її відчуває навіть глибше, ніж знає та розуміє. Ця земля, цей зв’язок з нею даровані йому Богом. І він своїми творами дякує Господу за цей дар й безперестанно милується Його дарунком, передаючи у своїх роботах неймовірну глибину своєї любові до Бога та України.

Надихаючись напівтемрявою храму та звуками молитви, в осяяній сонячним світлом тиші своєї майстерні він не просто створює картини, на котрих ми можемо бачити намальоване, а створює ті картини та ікони, котрі бачать нас, котрі говорять до нас часточкою душі майстра. Для нього такий внутрішній стан природній, наче дихання. А мене він вразив своєю глибиною.

Проте під час нашої «Сповіді» було видно, що Івану Горобчуку досить не звично розкривати внутрішнє назагал, тому він повсякчас озирався чи то на мене, чи то вглиб себе, перевіряючи, чи не говорить недоречного. Навпаки! Саме таку Україну й таких українців я хочу бачити й чути, з ними та про них я хочу говорити, знімати, писати.

Моя рідна земля прагне мені щось показати, наче Матір бере мене за руку і веде подорожувати теренами нашої неймовірної країни. Ця земля говорить і до мене. Ніби закликає у снах і навіть наяву. Іван Горобчук веде свій діалог через творчість, а я відчуваю, шукаю та знаходжу Україну та українство в душах та словах тих, з ким розділяю «Сповідь», а потім усвідомлюю все почуте та побачене рядками статей.

Не зважаючи на те, що ми з Іваном створюємо зовсім різне, наше відчуття творчості здалося мені настільки симетричним, що я й досі не можу сказати напевне, чи то я відчував у собі відлуння його сприйняття, чи то моє сприйняття творчості виявилося настільки близьким йому, що він так глибоко його відчув. Це справжній подарунок долі: розділити «Сповідь» з людиною, котру, як і мене, надихає творити Бог і Україна. А я безмежно вдячний Господу за цю, даровану Ним, зустріч.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Іван Горобчук, художник, митець, майстер народного малярства

https://youtu.be/FSkt1mlfpTU