Початок. Дуже цікавий і інтимний. Ні, це не про секс, якого нам зі вчорашньої ночі з головою (і без ) вистачило. Я прокинулася десь о шостій, пес гавкав, просився до вітру і снігу і мені закортилося.
Перетнувшись з Пашком в коридорі, сказала що Жука тоді впущу, якщо він випередив мене на випуск. На вулиці світало,ранок був тільки на самому початку цього таємничого дєйства. Я не схотіла пертися в будку із смердючим дном і пішла в глубину города по сугробах сіла посеред поля і розмріялася - ось за що я люблю життя за містом :) І хоча деякі сусіди збиралися на свої працьовничі роботи ,про що свідчили і світили їх ліхтарики у дворі я мовчки продовжала свою справу. Як же добре бути ближче з природою...
Толька спав, будити його, як і мою маму вранці марна справа, то ж ми переплеталися ногами і руками до восьмої. Я що півгодини будила його на великі справи ,а він просив ще і ще п'ять хвилин, як завжди. На завтра поставила Перець ФМ на сьому ранку,я добра, казав на шість треба.

Відступ: О Боже ,ну як люди пишуть ці романи, я вже півгодини строчу геть не про те ,що хотіла спочатку... Просто почала спочатку...
За сніданком ми стали говорити про плани на сьогодні,Толік сказав про трубу, що її треба зняти після зносу котла аби плітку у ванній покласти одразу усюди, а перед тим ще сходити по молоко. Я попросила зробити це замість нього,він був проти - сиди вчися, нема чого по Дергачах шататися. На що я вперше відмовила і спокійно і чітко: - Ти відносишся до мене дуже грубо,ти забороняєш мені речі , які я люблю! Ти не знайдеш, заплутаєш.
- А ти мені покажі на мапі, і розгорнула Гугл,
Ось цією дорогою я завжди йду до тебе коли приїжджаю на автобусі, тоді він миттєво показав мені точку за поворотом.
- Дойдеш до кінця вулиці, повернеш ліворуч і другий дім ліворуч,єврозабор сірий і калітка,здається , теж сіра. Тоді я швидко метнулася мити посуд не допивши свою калінку і чай,робила це вже в процесі. Бистро примарафєтілася ,вчора купила таку класну косметіку - кожного дня б ходила десь очима блимати :) І це при тому,що помаду ще не відкривала,стара Лореалька фіолетова з блиском ще в нагоді. Наносила неї і думала про те,що такий самий колір в мене ще дома і він кожен рік зі мною у Толі,незмінна традиція.
Вибігла вниз:
Пройшла повз Толіка красива причепурена навіть не глянула:
- Гроші давай.
А що, в тебе зі вчора нічого не лишилося?
- Толя подиви в мої очі,ти бачиш ,а нігті бачищ,і це я ще помаду не застосовувала! Яка ще решта!? Продовжувала я блимаючи своїми закрученими довгіїми віями.
Нашкрьоб мені 45 грн. А чого це так дорого? Подорожчало! Ларі он підвозять і по 40! Підвозили...
Повз бабушки промайнути не довелося:
- Женю,чого до мене не заходиш. І той раз не заходила... А в пам'яті моїй тільки і думки про останню зустріч,як вона мене журила за занадто веселу Меланку і Старий Новий Рік. Наче я винна що Тольку погано після вечора було а Пашко з моєю мамою вже зустріли її після розпиття шампанського зранку. Прям вари борщі,і по молоко не пускають,що там казати про шампанське зранку! Зато як ми гарцювали з Толяном, я ж не знала ,що це його пониження градусу настільки його опустить вранці. Ну все,воля,біжу переулками до Фрунзе( дивно,чому його не перейменували, до Дергачів не дійшла декомунізація?) Мій улюблени сніжок , іградус в мінус п'ять. Піднялася вгору,повернула ліворуч,подзвонила в дзвоник і тільки зараз помітила,що євразобору нема а калітка зелена. До мене поспішив вийти молодй дебелий чорнявий хлопець і сказав ,що молоком займаються його батьки. Потім вийшов якийсь збентежений папуля здивовано віддав мені молоко, тепер я розумію,що по Дергачьовським міркам він чинив злочин,адже договорєнностей між нами не було а здєлка ввдбулася. Мама рідна,що мене чекало вдома! Я кажу та яка різниця в когт купляти.
Ти не розумієш,в нас домовленості,як за часів козацтва ,чітка організація не можна порушити ані гвинтика в цьому налагодженному механізмі. Це він цитував мою ранкову росповідь про високу організованість козаків... Все перекрутив на свій лад, не лишивши і натяку на свободолюбивий дух козаків. Потім сходив до бабушці,розказав все,там мабуть сталося ЧП шалених розмірів, і він сам поїхав на вєліку по сугробах за молоком. Градус вже піднявс до нуля,як він може їздити за таких умов та ще з банкою в моєму невдалому, як він каже, рюкзаці,я не доберу. Лишилася я сама намилювати пол використаною губкою. Цей процес мене забавляє,вперше я побачила цей трюк у Золушці. Вона одягала чоботи- щітки на ноги і танцювала намилюючи підлогу до чарівних бульбашок і робила сама собі і прачєчну і танці і пєнну вечірку. І я теж золушка затанцювала... Подзвонила Таня і я пішла у розмову аж на півгодини. А просто вперше я не стала приховувати,що гостюю у Толі,що наплутала з дорогою з молоком. Ми з нею сміялися,що ці телепні дергачевські геть не тямлять в стратегічному управлінні. Ну от підняли ціну, а за молоком на наступному тижні не прийшли - час задуматися продавцям,може ціну переглянути,а то на тобі одразу на 12,25% підняли. Вона ВЕД тямить і сміється, а у них ЧП. От люди кажу життя не бачили міського!? Потім ненароком запросила її в гості,а вона наче і погодилася,хоча Пашко їй зростом не такий був ,ще і занадто швидко почав їй доволі ніжні слова у Вайбер надсилати от вона його і відвайберіла. А тут вже і до Китайського нового року не хоче чекати, каже, давай раніше зшашличкуємся. Вернувся мій красень, розв'язав задачку з шости литрами молока тим що купив ще сметанки. З трьох ми сир зробили, грамів 350,з двох пряжене.
Йде. Завтра допишу.
І це я навіть не підібралася до моменту і причини початку цього разказу.
Суть замітки в тому,що кожен день дуже цікавий,якщо придивлятися до нього краще і дивуватися маленьким простим речам.