хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «образа»

Для вас, ображені!

Для підсилення ефективності необхідно роздрукувати і виразно прочитати перед дзеркалом. Ефективність доведена сотнями тисяч колишніх ображених.

«Я такой важный индюк, что не могу позволить, чтобы кто-то поступал согласно своей природе, если она мне не нравится. Я такой важный индюк, что если кто-то сказал или поступил не так, как я ожидал – я накажу его своей обидой. О, пусть видит, как это важно – моя обида, пусть он получит ее в качестве наказания за свой «проступок». Ведь я очень, очень важный индюк!

Я не ценю свою жизнь. Я настолько не ценю свою жизнь, что мне не жалко тратить ее бесценное время на обиду. Я откажусь от минуты радости, от минуты счастья, от минуты игривости, я лучше отдам эту минуту своей обиде. И мне все равно, что эти частые минуты сложатся в часы, часы – в дни, дни – в недели, недели – в месяцы, а месяцы – в годы. Мне не жалко провести годы своей жизни в обиде – ведь я не ценю свою жизнь.

Я очень уязвим. Я настолько уязвим, что я вынужден охранять свою территорию и отзываться обидой на каждого, кто ее задел. Я повешу себе на лоб табличку «Осторожно, злая собака» и пусть только кто-то попробует ее не заметить! Я окружу свою уязвимость высокими стенами, и мне плевать, что через них не видно того, что происходит снаружи – зато моя уязвимость будет в безопасности.

Я раздую из мухи слона. Я возьму эту полудохлую муху чужого ляпа, я отреагирую на нее своей обидой. Я не напишу в дневнике, как прекрасен мир, я напишу – как подло со мной поступили. Я не расскажу друзьям, как я их люблю, я полвечера посвящу тому, как сильно меня обидели. Мне придется влить в муху столько своих и чужих сил, чтобы она стала слоном. Ведь от мухи легко отмахнуться или даже не заметить, а слона – нет. Поэтому я раздуваю мух до размеров слонов.

Я нищ. Я настолько нищ, что не могу найти в себе каплю великодушия – чтобы простить, каплю самоиронии – чтобы посмеяться, каплю щедрости – чтобы не заметить, каплю мудрости – чтобы не зацепиться, каплю любви – чтобы принять. У меня попросту нет этих капель, ведь я очень, очень ограничен и нищ».

Ошо


Ну що - попускає?



привіт із минулого...

Сьогодні я побачила його фото...
я знала, що в нього весілля було на минулих вихідних... та тільки сьогодні в мій мозок підкралася та соплива і дурна згадка про наше з ним спільне минуле...
Я вже давно його не люблю... після нього в мене були чоловіки і їх було не мало...
Та побачивши його з дружиною, я розплакалася...
може було мені просто образливо, що він обрав її, а не мене...
перед сном я багато думала про те, що було б, якби завагітніла я, а не вона... якби я стала б його дружиною...
це зараз я знаю, що наш інтелектуальний, соціальний рівень ніяк не підходять один одному... мені з ним не цікаво, так само як і йому зі мною.
Як сказав наш спільний друг - він просто знайшов собі таку ж, як він...
Я просто його любила з усіма можливими наслідками, а вона, коли мене не було, зіставляла йому компанію в ліжку...
я була не проти... я знала про це... я знала, що мене довгий час нема поряд, а він не любить мене, так я любила я... він би не чекав мене тижнями, поки я з ним зустрінуся... і коли я не приїхала до нього на новий рік, він близько 12 подзвонив мені, сказав, що любить... а вранці дзвінком повідомив, що він мене кидає, бо тепер зустрічатиметься з нею...

я навіть не плакала, я чекала, що як завжди, він подзвонить через пару днв... і повернеться... та через пару тижнів він подзвонив і повідомив радісну новину, що він буде батьком... він хотів дітей... колись і мені пропонував вийти за нього заміж, та це був би дебілізм... у свої 18 псувати собі життя...

і от його мрія збулася... через пару місяців він стане батьком... вони ніби раді...
та я впевнена, що щасливими вони не будуть... вони не кохають один одного...
і, чорт візьми, я КРАЩА ЗА НЕЇ!!!!!



Пі.Сі. а він так і не запросив мене на весілля....

"""


ОБИДЕЛА...ОБИДЕЛА ЛЮБОВЬ...
СКАЗАЛА ТО, ЧЕГО ТАК НЕ ХОТЕЛА...
И ДАЖЕ В МЫСЛЯХ ДУМАТЬ НЕ МОГЛА,
А ВОТ ОТКРЫЛА РОТ....И УЛЕТЕЛО...
СЛОВА, СЛОВА, СЛОВА, КАК ВОРОНЬЕ,
И КАК МОГЛА ОБИДЕТЬ, ТАК ЛЮБЯ???
ПРОСТИ, ЛЮБИМЫЙ, ХАНЖЕСТВО МОЕ,
ТЕПЕРЬ ВИНЮ ВО ВСЕМ ТОЛЬКО СЕБЯ...
А ВСЕ РАЗЛУКА...И ПОТОК СЕКУНД,
МИНУТ, ЧАСОВ И ДНЕЙ, НЕДЕЛЬ ПУСТЫХ.
БЫВАЕТ ТАК ПРИДАВИТ - ВОЛКОМ ВОЙ,
ПРИЖАТЬСЯ БЫ, НО НЕТУ РУК РОДНЫХ!
ВОТ ЛОБЗИКОМ И ПИЛИТ ВСЕ ТОСКА,
АЖУРНО ВЫРЕЗАЯ МЫСЛЕЙ РЯД,
И Я, КАК ДУРА, СЛУШАЯСЬ ЕЕ,
ПОКОРНО СЛЕДУЮ, ЗА НЕЙ КАК ТЕНЬ. ...
ОБИДЕЛА...ОБИДЕЛА ЛЮБОВЬ...
ТАКУЮ СВЕТЛУЮ И ЧИСТУЮ...ТВОЮ...
ЕЩЕ ОДИН НА СЕРДЦЕ РВАНЫЙ ШРАМ,
ЕЩЕ РАЗ У РАЗЛУКИ НА КРАЮ...