Вже розповідав про новинку від ЗАЗу — фургончик на базі Chevrolet Aveo II ZAZ Vida. На днях пощастило побачити в автосалоні. Так що показую фотку.
Нажаль, при собі не було фотокамери, тож довелося задовольнитися зйомкою на смартфон.



Ходять чутки, що ZAZ Lanos PickUp планують зняти з виробництва, замінивши новинкою.

Дивний видався деньок. Збирався на роботу і... пропали ключі від шкафчиків. Мама в паніці: «Тебе арештують, оштрафують» Після 10 хвилин паніки ключі випадково знайшлись на підлозі в ванні. Як вони там могли опинитися? Може випали з джинсів..? Але якщо це зараз такі складнощі, то що потім?!

Звільнився з роботи. В супермаркеті дуже здивувалися. Сказали, що уникаю відповідальності. Ну так а нащо на себе чіпляти ярмо?! Якщо по окремим аспектам, то можна було б працювати. Навіть дечому навчився: тягати рокли з коробками і користуватися різними сканерами. Але багато обов'язків, величезний асортимент товару, штрафи за будь-яку провинність і фактично роботодавець ні за що не відповідає. Служба безпеки — це окрема тему. Ну я не вірю, що не можна організувати все щоб було зручно і для працівників, і для охорони? Коротше, дуже налякали. «Слабак!» — сказав один із працівників. Ну а шо? Так і є.

Відвіз довідку в Центр зайнятості, що прийняли і звільнили з роботи. По інстерукції треба — значить треба. Навіть якщо пропрацював один день. Дуже здивувались такому розкладу)

По дорозі помітив в автосалоні новинку вітчизняного автопрому — ZAZ Vida Cargo. Я про нього вже писав у бложику. Це круто, що модель запустили в серійне виробництво. Думав, що новий фургончик залишиться прототипом.

Побачив маршрутку «Рута» без вікон, без фар, без бамперу(!), без номерів — яка їхала по дорозі. Від несподіванки не встиг зафоткати. Хоча на смартфон якісно не сфотографуєш. А ще прогавив Ікарус. А фотіка при собі не було.

Прогулявся по неходженим місцям Борщагівки. Цілком безпечний район.

Ось такий деньок.
Ну і встановив прогу для обходу блокування сайтів.

Передумав працювати. Дуже налякали при оформленні. Я стільки не запам'ятаю - а потім відповідати. Коротше, хай йдуть лісом. У них й так працівників не вистачає. Але то вже їхні проблеми.

Другий день стажування. Одразу помітно, що будній день: маршрутка ще на кінцевій забивається, на в'їзді в Київ затори (в неділю не було). Зате світлофор на трасі працює (правда, нафіг він тепер треба — краще по підземному переходу переходити).

На роботі перекинули в інший відділ. Там теж купа мороки і багато нюансів, але хоча б фізично легше. Але стільки всього треба робити, що не віриться, що все можна встигнути. І ціни по сто раз міняють. І система викладки товарів дивна (в місцевих супермаркетах по-іншому). Цінники дрібні — треба брати окуляри.

Потроху розібрався, як користуватись вантажним ліфтом, сканувати цінники. З деякими співробітниками познайомився. Як я зрозумів, народ там довго не тримається. Бачив, приходили найматися на роботу. Так що таке.

Завтра все вирішиться. Переживаю, щоб взяли, чи щоб не взяли? Якщо чесно, вирішив не думати. Візьмуть — так візьмуть. Не візьмуть — знову в Центр зайнятості. На крайняк, супермаркетів багато — є з чого вибирати.

Попередні записи:
Мандраж перед першим днем роботи
Дорога на роботу
Перший день роботи

Запитували про роботу. Так ось, поки ще не влаштувався, але приглядаюсь до роботи працівником торгівельного залу в супермаркеті. Ну а шо, досвід необов'язковий (хоча так важче входити в курс справи, зате цікавіше). Вакансій по супермаркетам повно.

Звичайно, є аспекти які не дуже: необхідна санітарна книжка (думає, це така морока), догляд як на складах, перевезення тележок-рокл з товаром. Але така специфіка. В усякому разі, легше, ніж кур'єром.

І ще що... фотік з собою не візьмеш, щоб після роботи пофоткати маршрутки(

Сьогодні йду на оглядини нової роботи. Мандраж з приводу працевлаштування лишив у вчорашньому дні, а сьогодні задумався над дорогою на роботу. Бо цього разу діставатися трохи незручно. Треба йти пішки до маршрутки — тому що біля дому маршрутки не їздять в район нової роботи. А потім на маршрутці. Пішки + маршрутка — це ще непоганий варіант. Хоча поки ви читаєте ці рядки, я мабуть буду мокнути під дощем. Ну, можна зробити і так: маршрутка по місту + маршрутка до Києва. Але ж це зайві витрати.

А з іншого боку, таке щастя, як маршрутка від самого дому до роботи, в мене було тільки на одній фірмі. А на першу роботу взагалі їхав маршруткою і потім з пересадкою на тролейбус. На другу роботу добирався пішки + електричкою + на тролейбусі. Так що це фігня. Та й прогулятися перед роботою корисно, чи не так?

Трохи нервуюся перед першим днем на роботі. Страшно. Все-таки, нова сфера діяльності, нова робота, нове місце роботи (хоча в тому районі я вже працював). Але треба колись починати, бо байдикувати вже набридло.

Звичайно, умови працевлаштування не ідеальні. Це ж не державна установа, де купа всяких плюшок. Хоча деякі бонуси обіцяють. Не знаю... загадувати наперед не буду. А то налаштуєшся — і облом. Так що побажайте удачі і спокою.

Батько сьогодні розповів страшну історію. Схоже, що мешканці будинку вирішили позбавитися від котів. Каже, побачив мертву кішку біля миски з кормом. От такі у нас люди:(

Тепер страшно нашого гуляку випускати.

Сьогодні поминальний день, або Пасха для тих, хто помер. З'їздив на кладовище. В минулому році проігнорував, то треба було хоча б на цей раз поїхати пом'янути. Батя трохи не розрахував з пальним — машина заглохла посеред дороги. Добре, що поряд з кладовищем була заправка.

Кладовище розширили, захопивши прилеглий пустир до дороги. Так що тепер і на старому кладовищі будуть робити захоронення (до цього старе кладовище було закритим).

Здивувало, що «збирачі пасок» вже з самого ранку нишпорять. Куди вони дівають ті паски і цукерки? Ходять, збирають цигани — і дорослі, і діти. Не розумію, чому на радіо циган захищають — вони тільки й жебракують, ворожать і по кладовищам збирають їжу.
Так ось, підходитиь пацаненок: «Дайте щось». Дали цукерок. Просить гроші — одну гривню. Стоїть, не входить. Потім каже: «Дайте три гривні» Нормально?

Після кладовища сходив до Одеської траси. (Тю, подумаєш, якихось два-три кілометри пішки.)
Комунальних автобусів було мало. Були тільки автобуси МАЗ-107 і МАЗ-203. Трохи нафоткав. По-перше, все боявся, щоб не вшпарив дощ. Бо в 2015му попав під дощ із мокрим снігом. По-друге, комунальних автобусів небагато. Та й ті, що є, можуть бути відфотографовані іншими дослідниками громадського транспорту.

Біля Південного товкотнеча. Народу повно — а автобусів мало.Тому не схотів поїхати у Київ.


Кажуть, що у москалів проїзд до кладовищ взагалі безкоштовний. В Києві було по 3 грн..
А от у нашому місті зробили спейціальний маршрут. Причому на звичайних маршрутах проїзд коштує 4 гривні, а на спеціальному, що їде до кладовищ — 5 гривень. І люди користуються, що не дивно.

Таки був змушений звернутися до Центру зайнятості. Там якщо ніфіга не знайдуть, то хоча б порадять як переконувати роботодавців: «Ну ва-а-азьмите меня» ((с) Елена Воробей)). Бо після 30-ти працівники вже не потрібні( Та й підпсую статистику безробіття. Але не тут-то було...

Ну, думаю, що може бути простіше — зареєструватись. Взяв документи, які потрібні. Але опа — треба довідку, що не є учасником сільскогосподарського господарства. Отакої?! Наше місто вважають «сільською місцевістю». А учасники приватних господарств не вважаються безробітними. Цікаво, а де в нашому місті фермерські господарства? Немає ж вільного клаптику землі. А довідка все одно потрібна.

Епізод 2.0: біганина за довідкою. Виявилось, що потрібен ідентифікаційний код і ксерокопії документів. От морока!

Епізод 2.1: Довелося йти другий раз. А міськрада-то переїхала в інше місце. Треба півміста пішки пройти. Аж замахався поки туди-сюди. Як було добре, коли міськрада була на старому місці. А так далеко пертися.
Ну хоч маршрутки пофотографував.

І це ж не все. Потім в Центрі зайнятості ще якісь папірці понавигадують. Так шо треба буде й їх чимось озадачити.