Осінь пройшла якось швидко і непомітно: на деревах вже майже не лишилось листя. А я навіть не встиг подепресувати. Ну, це і добре. Хоча, здається, справа в тому, що цієї осені рідко було нудно: новий телесезон, поїздки на дачу, гриби, вилазки на заброшки, просто прогулянки по місту, поїздки на співбесіди.
Але "золоту осінь" прогавив.

От чесно: я не затятий телеглядач, та й тєлік півроку фактично не дивлюсь. Але новий телесезон радує: «Життя без обману» (вперше побачив восени 2015го), «Світ навиворіт» (віртуальна подорож по заморським країнам і асоціації з деякими життєвими подіями) на «1+1»; «Зоряні яйця» на «Новому». Не вистачає тільки нового сезону «4 весілля» і «Ліги сміху».

Взимку думаєш, що навесні-влітку будеш подорожувати. А в реальності навесні і влітку робиш те саме, що і взимку — сидиш вдома.

З роботою теж щось не дуже. Взяв темп — так тепер нічого не підкидують. Мабуть перевиконав норму.
Так і виходить — ні роботи, ні відпочинку.

Вчора святкували День міста. Точніше, дно міста.   Думав піти, подивитись. А потім передумав. По-перше, пішов дощ — а від дощу там сховатись ніде. По-друге, банальне місце проведення і традиційна програма (концерт і все таке). Нецікаво! Нє, можна було б сходити. Але все одно було б нецікаво. По-третє, програму святкувань розтягнули на півдня. А слухати півдня самодіяльність, заради того, щоб вкінці послухати популярних музикантів — то не дуже прикольно. Коротше, так і не пішов на святкування.

От за це я себе люблю.

Потім захотілося полазити по заброшці. Є на прикметі одне місце. Минулого тижня розвідали залаз, але залізти не насмілились. Запланував вилазку на вчора, вже з іншою людиною. Але напередодні вилазки передумав. По-перше, не факт, що об'єкт цікавий. По-друге, висока ймовірність «спалитися» — якщо не сторожем заброшки, то перехожими. Згодом, знайшов підтвердження своїм засторогам — одних «лазятелів» схопили. Одразу лізти на ту будівлю перехотілося.

Знову передумав. А що тут такого? Для мене це нормально.

Чого я тільки про розваги? З роботою те ж саме. Знаходжу підходящу вакансію. А потім — то немає контактного телефону. А якщо є, то все одно думаєш: а якщо фірма розташована далеко? А якщо довго їхати — на роботу не візьмуть? А якщо ще якісь придирки? А навіщо шукати роботу, якщо все одно не візьмуть працуювати??! І в результаті «забиваю болт» на таку вакансію.

Люблю передумувати.

До речі, мама теж любить змінювати плани. Так що це у нас сімейне.

Дорікають (та й самому набридло), що роботи валом, а не можу знайти. Ну ось, підходящі вакансії. На одній — наявність київської прописки (для чого?). На другій — вік до 25 років. Отакої!
Пошуки продовжуються.