Дзвонила сьогодні знайомій - треба прийти до неї, покрутити з одним проектом.

Вона пояснює, що краще приходити, коли можна буде з дитиною на вулиці сидіти, бо дитина на вулиці в колясці якось краще спить.

Ось я і думаю: це дитина від спеки так - на вулиці ж якось і вітерець, і затінок.

Чи це батьки її розбалували і вона відчуває: на руках в кімнаті поносити можуть.

А ми ж взагалі часто прикриваємось якимись зовнішніми факторами, коли від людей чогось хочемо, еге ж?

 УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ПЕРЕМОГЛА! Для популяризації української народної пісні, долучення дітей до духовності українського народу нещодавно в Запорізькій області відбувся перший фестиваль дитячого хорового мистецтва «Співочий степ». Засновник — Запорізьке обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка — для проведення фестивалю обрало мальовниче с. Скельки Василівського району на березі Дніпра саме для того, щоб привернути увагу суспільства до того складного стану, який маємо в селах України сьогодні. В організації фестивалю взяли участь сільський голова села Скельки В. Брик, Василівська районна державна адміністрація, районний відділ освіти та науки, обласне управління науки та освіти Запорізької ОДА, Запорізьке обласне об’єднання Союзу українок «Роксолана», обласна федерація «Спас». Допомогли меценати: Олександр Білоусенко (народний депутат ВР України першого скликання), Андрій Цеберко (директор заводу «Дніпрокераміка», м. Пологи), Олег Шостак (керівник провідної української компанії з виробництва кухонного посуду - “БіОл», м. Мелітополь), Геннадій Карачевцев (м. Мелітополь), В. Огаренко (ректор Класичного приватного університету, м. Запоріжжя). Будинок культури с. Скельки був переповнений бажаючими почути барвисте пісенне розмаїття, яке мали подарувати хори-учасники. Такого яскравого свята Скельки ще не бачили! А переможцями конкурсу стали: хор «Мелодія» з м. Молочанськ Токмацького району (3 місце); Зразковий хоровий колектив старших школярів «Світанок» Нововасилівського НВК «Гармонія» Приазовського району (2 місце); хоровий колектив «Мрія» Азовської ЗОШ І-ІІІ ст. Якимівського району (1 місце). Після завершенню фестивалю всі смакували козацьким кулішем, який організував для учасників сільський голова с. Скельки, й дивилися показові виступи школи «Спас» з м. Степногорська. Покидаючи гостинні Скельки, кожен загадував бажання повернутися у це село наступної весни, у травні 2012 року. Зміцнівши й подорослішавши, знову з’їхатися на нове пісенне змагання, знову наповнити народною піснею околиці, пісенним різнобарв’ям зігріти серце і душу всім, хто приєднається до дружної хорової родини «Співочого степу». Олег ТКАЧЕНКО, голова оргкомітету фестивалю,голова Запорізького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8992

Простирадло - утікало 
І білизна - хай їй грець 
І матрасик, мов карасик 
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу, 
Я за пензлик - той нишком 
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало, 
Відрізаю шмат чималий, 
Але кляті ті шмати 
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі, 
І чому всі речі вщерть 
Заюрмились, схаменулись 
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками, 
Рушники за мотузками, 
Мотузки за чобітками, 
Все батьківське надбання 
Шаленіє, скаженіє 
І тікає навмання?

Раптом просто із горища 
Клишоногий, наче рак 
Шкутильгає водомийщик 
І до мене мовить так:

Ти гидкеє, ти бруднеє. 
Неохайне поросятко 
Ти брудніш за сміттєзбірник 
У люстерко подивись!

У тебе вапно на оці 
У тебе гівно на боці, 
У тебе такі капиці, 
Що іздерлись ногавиці!

Навіть, навіть ногавиці 
Від тебе забрались геть!

Дуже рано на світанку 
Миють личко каченята 
Й пташенята 
І шпачки, і пацючки.

Ти єдиний не помився 
І бруднечею лишився 
То ж забрались від бруднечі 
І панчохи, й чобітки.

Я - шановний водомийник, 
Славнозвісний шкіромий, 
Водомийників керівник 
І мочалок ланковий!

Ледве гепну я ногою, 
І покличу козаків, 
Водомийники юрбою 
Всі візьмуть напоготів. 
Закатують, відшматують 
Неохайних дітлахів.

І прочуханку жорстоку 
Запровадять над тобою 
У Матвіївську затоку 
Вмить занурять з головою!

Замантулив в мідний таз, 
Заволав "Кара - барас!"

Тої ж миті мило, мило 
Зась! - в волосся - мити зілля 
Гілля, рілля і бадилля 
Підбадьорює:

"Мию, мию сажотруса 
Пильно, щільно, 
Часто, густо! 
Буде, буде сажотрус 
Чистий, мов різдвяний гусь"

Тут мочало причвалало 
І мерщій малечу мить 
Ось вовтузить мов шибало 
І волає, і ганьбить.

Від збентежених мочалок 
Я мерщій, немов від палок 
А вони чимдуж загалом 
Нижнім Валом, Верхнім Валом.

Я до Бабиного Яру 
Навпростець я повз кошару, 
А вони - через мури, 
Як підступнії щури.

Тут назустріч мій коханий 
Мій улюблений кацап, 
Він з Альошею і Ванєй 
Прямував, неначе цап 
І мочалку, наче галку 
Він щелепами цап-цап!

А за тим ногами він затупцював 
І руками він мене відлупцював 
"Уходи-ка ты домой!" він мовляв 
"Да лицо свое умой!" він мовляв 
"А не то как налечу!" він мовляв 
"Растопчу и проглочу" він мовляв

Я по вулицях борснувся підтупцем 
Втік до водомийника кінець кінцем 
Милом мивсь, циберком грюкав, 
І багнюку, і гівнюку 
Відокремив від обличчя.

Тої ж миті капелюх 
Сів на мене проміж вух 
А за ним цукерок купа: 
А за ними сала шмат: 
"Поласуй мене, мій брат!"

Ось і зошит повернувся, 
Ось і коник без візка, 
І абетка з Інглиш мовой 
Станцювали гопака. 
Шанобливий водомийник, 
Славнозвісний шкіромий, 
Водомийників керівник 
І мочалок ланковий 
Закружляв мене у танку 
І, кохаючись, мовляв:

"Ти тепер мені приязний, 
То ж нарешті ти, бруднеча, 
Шкіромия вшанував!"

Треба, треба, треба митись 
Вдень і ввечері - то ж ба! 
Неохайним сажотрусам 
Ой ганьба, ганьба, ганьба!

Хай живе рушниченько пухкенький 
І мило духмяне, мов ненька, 
І кістковий гребінь, 
І голярський камінь!

То ж мийся, підмийся, голись! 
Пірнай, виринай, не барись! 
У лазні, ставку, на болоті, 
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді

В Криму і в Карпатах 
Усюди й завжди 
Вкраїні хвала - і воді!

(Переклад  Oлександра Тарасенко, серпень 1993)