хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Меняется ли человек?

  • 17.07.07, 15:57
Некоторые мужчины берут девушек помладше для того что бы сделать "человека для себя",тоесть таким каким им хочется что бы был любимый человек.Некоторые люди продолжают жить в семье с конфликтными мужчинами(женщинами) надеясь на то что человек исправится,изменится к лучшему.Но чаще всего человек не меняется,и все продолжается скандалы и т.д. Психологи говорят что у человека психика и характер выстраивается полностью к 7 годам.И что потом очень трудно уже что то изменить в характере человека...

Идея!!!

  • 17.07.07, 15:40
Часто вижу тут принято друг друга паздравлять. Это в принципе хорошая традиция. Но есть идея  как это зделать болие организовано.Помните на больших предприятиях была экакая "доска"  с надписью "Наши имининики". Шото подобноне я предлогаю организавать и здесь.Давайте создадим общества "Поздровлялки" и там всех иминиников  организовано "Хеппи-Бездить. Толька я так думаю шо мадыраторов  в этом сообществе быть не должно...оно должно быть открытим для всех а па сему предлагаю зделать это администрации чата.Да не плохо б в начале каждого месяца публикавать список всех иминиников.Так шо давайте свои пажилание и предложение. пі.сі.Не хотелось шоб єту идею использавали для карісніх целей

....люблю тебя....

  • 17.07.07, 15:31

Люблю тебя, за озорной твой взгляд,
Люблю тебя за милую улыбку,
Люблю за руки крепкие твои,
Люблю тебя за все твои ошибки.

Люблю тебя когда ты далеко,
Люблю тебя, когда ты рядом,
Люблю когда смеешься от души,
Когда грустишь ты иль печален.

За что еще люблю, не знаю,
Люблю и больше ничего.
Люблю тебя за то наверно,
Что просто в мире этом ты живешь.







Не обращай внимания это мои догадки

  • 17.07.07, 15:22

"Не обращай внимания это мои догадки"!!

Эту фразу за последние два дня я услышала раз десять. а потом обязательно человек кому-то скажет свои "догадки", а другой скажет как утверждение. И пошло поехало...

Мож хватит всем тут ходить со своими догадками, а то сильно всё развонялось? Обиды, слухи, намеки, зоопарк.......

Детский сад, блин.

 

Цікава думка...

  • 17.07.07, 14:55
Усе життя я качаю 2 преси...
Один на пузі
Другий - у гаманці (-:

Гнилые арбузы и защита покупателя

Купил вчера арбуз, на Святошине.
Прикольный такой, круглый, полосатый. :-)

Принес домой, беру его из пакета, ставить под воду, охлаждать - а он мягкий. И внутри что то булькает. И воняет.
Гнилой короче. :-(

Думал, заберу с собой, отдам продавцу в руки.
Но когда подумал что с такой вонью меня в электричке просто будут бить и возможно даже ногами в морду, выбросил его в мусор.

Пришел в эту палатку. Говорю девченке продавщице, мол так и так. Та позвала "хозяйку", коотрая отпираться не стала, сказала что разбираться надо с хозяином, который насколько я понимает имеет второй уровень, эдакое "продвинутое хозяйство" :-)

Спросил его телефон и когда подьедет, вытащил свой, стою, мол, записываю.

Хозяйка первого уровня ("базовое хозяйство" - lol) подумала, говорит что фиг его нает когда он подьедет, предлагает брать арбуз взамен.

Выбрал, доплатил разницу, разрезали пробу, норма.

Сейчас вот, на работе, сьели. :-)

Мораль: берете арбузы - делайте пробу - надрез у хвоста.
Хозяйке первого уровня - зачот - умеем проблемы решть на месте.

***Еще один Стишок***

  • 17.07.07, 14:20

Любовь приходит к нам нежданно,
Когда ее совсем не ждешь,
И в основном приносит лишь страданья,
Но если не любить то не живешь совсем.

И вот, вдруг появился в моей жизни,
Мальчишка, которого пол жизни я ждала.
Перевернул всю жизнь мою так быстро,
Что не успев опомниться, влюбилась я.

Любовь моя к нему не угасает,
А с каждым днем становиться сильней,
Его обнять и целовать готова,
Я каждую минуту, день за днем.

Когда к нему прижавшись, обнимаю,
Целую горячо и нежно в щеку я,
Мальчишка и не подозревает,
О том, как сильно я люблю его.





Пригоди без подробиць

  • 17.07.07, 14:05
Скільки часу я вже не подорожував? Скільки часу просидів на роботі, та вдома? ДОФІГА! А тут мене щось прорвало...

Почалося з середи... якогось біса пішов за пивом, зустрів сестру, погуляли трішки... зустріли брата, який вже теж встиг "погуляти", разом із його компанією. Потріщали із ними разом приблизно до 2 години ночі, потім вирішили піти "дунути"...  Після цього сестра пішла на автомати програвати гроші, яких у неї не було, а ми з братом сіли за комп дивитись анімешку "Принцеса Монокіні". Я пам'ятаю лише перші 15 хвилин перегляду, потім вирубився.
Прокинувся вранці, поїхав на роботу... запізнився, вибачився, почав працювати... через годину я згадав, що у мене сьогодні вихідний... але повертатись додому не хотів зовсім, тому що на роботі кондиціонер, а на вулиці та вдома - спека... а я досі тришки напалений після вчорашнього "піддуву"
Після роботи вирішив забити на все, посидіти за компом... посидів до самого ранку, опам'ятався, що треба лягти спати, бо попереду на вечір заплановано 3 зустрічи.
Перша - на 17:00 із соклановцями з Алькару, біля колон у Парку Шевченка, друга на 18:00 - святкувати народження сина співробітника в іншому кінці міста, третя - на 19:00, знов у Парку Шевченка біля колон, зустріч із блоговцями... а після цих зустрічей я збирався їхати у Київ (тобто десь на 21:00 я мав бути на вокзалі, щоб спробувати купити квітки...)
О 5 вечора я вже був біля колон... тусив там сам хвилин 10, потім почали підходити інші. Почали пити пиво (-: Приблизно о 18:00, зібрались майже усі, хто мав бути о 17:00.. (святкування народження дитини співробітника якось відклалось на інший раз)
Нас збиралось усе більше та більше, пиво пилось все інтенсивніше, ріптом настала 7 вечора.. Одивившись по боках - знайшов блоговку, підішов до них, познайомився, та покликав знайомитись усіх наших, бо як з'ясувалось - усі ми граємо в LineageII...
Знов пішли за пивом, пили-пили-пили... Після 6 літра пива у мене увімкнувся автопілот, та забрав мене на вокзал...
Прокинувся я вранці, в потязі, у вагоні, на незастеленому матраці, в одязі, ми кудись їхали... пів години шукав проводницю, щоб дізнатись, куди саме я їду. Із полегшенням дізнався, що все-ж таки у Київ (-:
У Київі зрозумів, що мобілка не працює, бо розряджена, пішов шукати місце, де можна підзярадитись... Знайшов магазин мережі "ЄВРО-сєть", купив собі підзарядку. Пішов шукати, куди її можна вімкнути ... знайшов Мак-Доналдс... увімкнув, але зателефонувати подрузі до якої їхав - все одно не зміг, бо не залишилось грошей на рахунку... заховав мобілку прямо в М-Д, пішов купляти поповнення рахунку. Повернувся, мобілку знайшов трішки переховану, але на тому ж самому місці (-:
Зателефонував, поїхав на зустріч, зустрівся, 2 доби бухали, спілкувались, гуляли, цілувались, обіймались... ДІВЧИНА ПРОСТО ЧУДО! Я В НЕЇ ЗАКО......
Домовився, щоб у неділю не виходити на роботу.
У неділю ввечорі поїхав на вокзал купувати квітки до Дніпропетровська, але не купив, бо їх там не було...
Вирішив замість Дніпропетровська поїхати у Гомель... (-:
До Гомелю квітки були. Взяв, поїхав.
Там мене мали зустріти 2 хлопців, з якими я ніколи не бачився до цього... Вони сказали, що зустрінуть, але повідомлення із тим, коли я приїду, де, та кого шукати вони не отримали. Знали лише те, що я приїду о 7:40... (-:
Через годину я сам їх знайшов... напроти входу на вокзал стояли 2 парубки, із розгубленим виглядом, та щось намагались зробити із мобілками... (До речі, в Біларусі роумінг автоматично не працює... тож ніякого зв'язку із ними у мене не було) Таким чином я їх впізнав, та пішов знайомитись (-:
Ну... я-то себе знаю, що я можу ось так приїхати... а вони були у шоці, коли дізнались, що назад я маю повертатись через 7 годин, щоб встигнути на роботу....
Погуляли суперськи! Гомель мені дуже сподобався! Я начебто опинився у країні мого дитинства (-: Старі будівлі, парки, магазини, люди... усе начебто з минулого...
Я б залишився там на тиждень... а може й довше... Чомусь, Біларусь я люблю все більше...
Дочекався свого потягу (трішки не потрапив у інший, з тим самим маршрутом, але у протилежному напрямку...)
Знайшов своє місце, постелився та заснув...
Прокинувся вночі, згадав, що нічого не їв вже більше доби... але дістати щось їстівне не було де, то ж я знов заснув...
Прокидався потім через кожні пів-години, але їсти все-одно не було чого...
Сьогодні вранці нарешті приїхав у Дніпро... відразу поїхав на роботу (скільки ж можна гуляти??!!)
По путі з'їв якись пиріжок, сподіваюсь, що пагано мені не станеться...

Хмм... ось так, вкратці, я погуляв (-: Кому подробиці - звертайтесь (-: хіхіхіі

О человеческой недалекости..

  • 17.07.07, 13:19

"С маяков не палят пушки, чтобы привлечь к этим маякам внимание мореплавателей. Маяки просто светят..."

(с)