
Посмотреть фото в полном размере и проголосовать за него можно здесь
Еще одна моя работа посвященная предстоящему празднованию...Работа была сделана в соавторстве с тов. Тигровским, которому особое спасибо за стих-поздравление...
Из за автоматического уменьшения картинки сервером текст, к сожалению стал нечитаемым....вот здесь эта картинка в исходном размере 1024х768
вывернул наизнанку
помял, переклеил
сделал надрез
окружающие охуели
а теперь говорит,
что болею
кормит снотворным
прикуривает
запрещает смотреть
порно
смотрит, как плачу
переодевает в мужское
говорит,
что я лучше всех
но его не стою
танцует один
настаивает,
чтоб кончала
переворачивает
и начинает сначала
переделывает
перекраивает
переживает
типа, знает все обо мне
...ни хуя не знает

Василь СТУС
* * *
Церква святої Ірини
криком кричить із імли.
Мабуть, тобі вже, мій сину,
зашпори в душу зайшли.
Скільки набилося туги!
Чим я її розведу?
Жінку лишив — на наругу,
маму лишив — на біду.
Рідна сестра, як зигзиця,
б'ється об мури грудьми.
Глипає оком в'язниця,
наче сова із пітьми.
Київ за гратами, Київ
весь у квадраті вікна.
Похід почався Батиїв
а чи орда навісна?
Мороком горло огорне —
ані тобі продихнуть.
Здрастуй, бідо моя чорна,
здрастуй, страсна моя путь.


Іван Малкович
ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ
Старосвітська балада
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, —
щоб не вештав уночі
при Господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка,
стогне янгол ледь живий…
А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.
[30-31 січня 1992]