хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Якщо...

Якщо в носі своїм колупатись
декілька годин наполегливо -
можна аж до мозку дістатись
і полоскотать його!

Але є деякі певні ускладнення
наприклад, поворот до ока
якщо пальцемТУДИ потрапити...
пам`ятаєте "Колобока"?... (-;

Ще потрапити можна в горло
Приємного - нуль, та ще й небезпечно!
Виникнуть спазми блювотні можуть!
Краще цього не робити, чесно!

Ще, колупаючись в пальцями в носі
Можна спіймати зелену козу!
Користі ця коза не приносить
Із справжньою ви не плутайте цю!!!!

І ось, настає таке запитання
Навіщо ж тоді взагалі
у носі своїм колупатись?
НЕ ЗАНЮ! ПУК ВАС ДЕРИ!!!!!!!

Думка місяця

  • 31.10.07, 14:05
Коли на світі зявляється справжній геній, то пізнати його
можна вже хоча б по тому, що всі тупоголові поєднуються в
боротьбі проти нього.

(Дж. Свіфт)

***

  • 31.10.07, 13:40
Я вновь одинок. Это смерть наяву.
Тело жить продолжает. Но я не живу.
Боль, как острый клинок, режет душу мою,
И теперь шансов нет. Без тебя я умру.

Вряд ли сможешь помочь. Я воскресну опять,
Но я буду другой. Повернётся всё вспять,
Если нету того, для чего я живу,
И теперь шансов нет. Без тебя я умру.

Я цепляюсь за жизнь, за надежду, за всё,
Что способно остановить одиночество моё,
Но теперь – твой черед, ибо я не живу,
Шанс ещё, может, есть, но без тебя я умру.
(с) или не (с) - не знаю

Рекламко

  • 31.10.07, 13:30
10 ноября в столичном ДК Химволокно под лозунгом Ударим металлом по резиновым женщинам состоится фестиваль Рок-н-ролл за сиськи.

Как сообщили Корреспондент.net организаторы фестиваля, социально-гуманная подоплека вечера очевидна: рок железным кулаком душит расползающуюся по миру угрозу в виде резиновых женщин.

"Подлые твари будут оглушены и истерзаны раскатистым гроулингом и визжащим скримингом", - обещают рокеры.

Как метод уничтожения "агонизирующих рукотворных заменителей человеческого естества" будет использован четырехчасовой стриптиз-марафон.

Организаторы сообщают, что "тему сисек" будут поэтапно раскрывать коллективы Conquest, Inferno, DISCLAIMER Unerase, Nolens Volens, Firelake, ACCIDENT и Grimfaith.

По замыслу музыкантов, сердца присутствующих наполнит многоликая готика.
http://news.bigmir.net/article/entertainment/11982/

Как буд-то...

вот и грянул гром и ты вынужден уйти из Дома. было уютно и хорошо, были споры, ссоры и примирения, было всё…

а теперь? только обида, заслоняющая дорогу к нему…только боль, сжимающая горло при встрече…

а дальше? кто объяснит тебе, что лучше ошибаться в пути, чем топтаться на месте? что нет гордости, а есть только страх потери, непонимания нет - есть только нежелание понять…кто объяснит?

найдутся, объяснят... а услышишь ли, пока сам не узнаешь?

и как сладко порой лелеять обиду и укачивать боль…

 

всегда, во всём есть последняя капля

 

ЗЫ: ну что, полелеем, поболеем ;Р - тады слушаем

о настоящей Любви

  • 31.10.07, 13:03
сначала замечу, что я человек вообще непьющий и рационально-хитрый. но вчера мне было так Плохо.....я залезла на свою любимую крышу и сама выпила бутыль красного вина, причем целый день не ела ничего, кроме половины шоколадки....сидела, пила и рыдала. и выла, стонала - короче, невменяемая была, пипец. как я еще с крыши не упала - не знаю. Парень приехал ,когда я уже сбегала зигзагами за второй бутылкой. мы поехали к нему.  меня стошнило. и когда мы приехали к нему, он раздел меня, постирал вещи - САМ!!! - и набрал мне горячую ванну. потом вытер меня и уложил меня спатоньки. И ни одного упрека. только, что он любит меня. Для меня это ШОК. я думала, что такой меня никто никогда не полюбит. И я даже теперь не знаю, есть ли какой-то равноценный поступок такому?

Отцовство

  • 31.10.07, 12:35
В поисках какойто новой литерату для ребятенков, ковырялся в интернете нарыл бесподобный стих маршака (у него нет блога, а есть это http://lib.align.ru/getbook/7397.html).Так на душе тепло становиться когда читаешь и грусно чучутьи домой хочется очень к малому я както вот совсем забыл, что любая прогулка с родителем для ребенка это Событие даже если у папы бодун субботний или еще какая беда позитивно вобщем очень.

Хороший день.

Вот портфель,
Пальто и шляпа.
День у папы
Выходной.
Не ушёл
Сегодня
Папа.
Значит,
Будет он со мной.

Что мы нынче
Делать будем?
Это вместе
Мы обсудим.
Сяду к папе
На кровать -
Станем вместе
Обсуждать.

Не поехать ли
Сегодня
В ботанический музей?
Не созвать ли нам
Сегодня
Всех знакомых и друзей?

Не отдать ли
В мастерскую
Безголового коня?
Не купить ли нам
Морскую
Черепаху для меня?

Или можно
Сделать змея
Из бумажного листа,
Если есть
Немного клея
И мочалка
Для хвоста.

Пронесётся змей гремучий
Выше
Крыши,
Выше тучи!..

- А пока, -
Сказала мать, -
Не пора ли
Вам вставать?

- Хорошо! Сейчас встаём! -
Отвечали мы вдвоём.

Мы одеты
И обуты.
Мы побрились
В две минуты.
(Что касается
Бритья -
Брился папа,
А не я!)

Мы постель убрали сами,
Вместе с мамой пили чай.
А потом сказали маме:
- До свиданья! Не скучай!

Перед домом на Садовой
Сели мы в троллейбус новый.
Из открытого окна
Вся Садовая видна.

Мчатся стаями <Победы>,
<Москвичи>, велосипеды.
Едет с почтой почтальон.

Вот машина голубая
Разъезжает,поливая
Мостовую с двух сторон.

Из троллейбуса
Я вылез,
Папа выпрыгнул за мной.
А потом
Мы прокатились
На машине легковой.
А потом
В метро спустились
И помчались
Под Москвой.

А потом
Стреляли в тире
В леопарда
Десять раз.
Папа - шесть,
А я - четыре:
В брюхо,
В ухо,
В лоб
И в глаз!

Голубое,
Голубое,
Голубое
В этот день
Было небо над Москвою,
И в садах цвела сирень.

Мы прошлись
По Зоопарку.
Там кормили сторожа
Крокодила
И цесарку,
Антилопу
И моржа.

Сторожа давали свёклу
Двум задумчивым слонам.
А в бассейне
Что-то мокло.
Это был гиппопотам!

Покатался я на пони -
Это маленькие кони.
Ездил прямо
И кругом
В таратайке
И верхом.

Мне и папе
Стало жарко.
Мы растаяли, как воск.
За оградой Зоопарка
Отыскали мы киоск.

Из серебряного крана
С шумом
Брызнуло ситро.
Мне досталось
Полстакана,
А хотелось бы -
Ведро!

Мы вернулись
На трамвае,
Привезли домой
Сирень.
Шли по лестнице,
Хромая, -
Так устали
В этот день!

Я нажал звонок знакомый
Он ответил мне, звеня,
И затих...
Как тихо дома,
Если дома нет меня!

* * *
Самуил Маршак.

наснилось...

  • 31.10.07, 12:25
Позавчора мені наснилось, що я разом із своїм братом потрапив у подорож в Італію!! (чому саме в Італію - гадки не маю, начебто ніколи туди не збирався... та і не подобається мені Італія...)

Короче, щойно ми залишили територію аеропорту - відразу потрапили на якийсь ринок. Такий собі, схожий на будь-який наш секонд-хендовський вулочний ринок, яких багато у кожному великому місті. Посеред непотрібу та дешевих сувенирів я раптом побачив шикарний костюм!!!! Підішов поближче, подивився - і справді, італійське виробництво, високоякісні натуральні матеріали... Поміряв - а він начебто по мені шитий!!! Ну прям свято якесь!

Запитав ціну. Продавець каже - 1000 рублів. Не доларів, не євро, а саме рублів! Він чомусь вирішив, що ми росіяне, і будемо розраховуватись національною валютою... Я відповів, що у мене є лише гривні. Переклали вартість на гривні, і вийшло чомусь 1500 гривень... У мене ніколи не було проблем з математикою, але цього разу я чомусь довірився розрахункам продавця, і не поставив під сумнів вірність тієї суми, яку він назвав. Тим більше, що я як раз був згоден із цією ціною, і був готовий сплатити її майже без роздумів, якбі не одна біда... ці гроші призначались на витрати під час подорожі, а не купівлю костюма, і якщо я їх зараз віддам, то на весь наступний час залишусь тупо ні з чим...

Корочше, я відмовився від купівлі костюма, пішов звідти понурий, без настрою... Засмутились і брат і продавець... короче, весь сон прийняв депресивну ауру, і ніякого задоволення від нього я вже не очикував.
І тут мені в голову прийшла рятівна думка!! Що насправді ця ціна - помилкова! І що 1000 рублів - це лише якихось 200 гривень!! ... Короче, я так цьому зрадів, що прокинувся, так і не купивши костюма, але все-одно із гарним настроєм (-:

*********************************************************************

А сьогодні наснився інший сон.
Прогулюючись по одному з своїх найулюбленіших пустирів, я став свідком сварки двох чаклунів. Було схоже, що вони були давно знайомі, і вже настільки набридли один одному, що усе їх спілкування було переповнене жовчі, сарказму, та усього гідкого, бридкого та неприємного.
Один із них був найкращим у світі чаклуном, а другий - такий собі, посередній...
Коли я їх помітив, я розчув приблизно такий діалог:
- Та ти ж наймогутніший у світі! Те ще не лопнув від своєї могутньості?
- А у тебе ще язик не зточився мене про це розпитувати?
- Та для такого дурня як ти мені і язика не шкода зтерти, щоб дізнатись, як таке тупе створіння стало наймогутнішим чаклуном!!!
- ВСЕ! Ти мене дістав! І всі інші мене дістали! І чаклунство мене дістало! Пішли ви всі під три чорти!!!!!
Після чого наймогутніший поглянув на мене, і із словами - "На, тепер ти будеш наймогутнішим, роби що завгодно", направив на мене енергетичний струм, який був схожий на блискавку, після чого просто зник.

Таким чином, я отримав усю його могутність...

Той, другий чаклун покачав головою, пробурчав щось схоже на "от дурень... оооот дуууууреееееень...", жалібно подивився на мене, і теж зник.

я трішки потелепортувався з місця на місце, потім покерував хмаринками на небі, але щось ніяк не міг вигадати нічого такого, щоб почаклувати по справі, а не просто так.

Перше що прийшло мені на згадку відразу сподобалось, та перейшло до реалізації.
Я приїхав на роботу, та зачаклував свого старшого менеджера, щоб вона стала чесною та совісливою. Після чого вона вся в сльозах побігла просити у всіх пробачення, та писати заяву на звільнення з посади за профнепрогидністю...
Ух! Як давно усі в нашому відділі на це чекали (-:

Після виконання цієї справи я замислився над тим, що годі вже чаклувати лише для себе, що така велика могутність має нести користь і простим людям, і що треба щось і для них теж робити...

Короче, із цими гуманними думками я і прокинувся (-:

хіхі (-:

ось такі сни мені сняться.... кольорові, реалістичні і дуже дотепні (-:

Я знаю свою верную дорогу.

  • 31.10.07, 10:55
В меня кидают камни - ну и пусть!
Я знаю свою верную дорогу.
Я даже знаю, где на ней растёт тот куст,
Возле которого мой "буль" поднимет ногу!

А как помер соловей с криком: "Падлы вы!" -
Так слетелись воробьи, гарь лампадная.
Порасселся на шестках гость непрошенный
На поминках поклевать хлеба крошево.

Что ж вы, соколы, в пуху оборзевшие,
На едином на духу песни спевшие?
Зачирикали теперь, ох и твари вы,
Непродажного его отоварили.

Да как ловко, со слезой да с картинками:
Вот он с бабой, да мотив между снимками.
Потрясли худым крылом у проектора,
Почирикали чуть-чуть и уехали.

Обложили свои чресла подушками -
Не дай Бог упасть из дела верного,
А уж поверьте, как чирикали Пушкину,
Ну а песню-то сложил только Лермонтов.

Вот вы скажете: "А ты, ты что делаешь?"
А я так, граждане, скажу: "Наболело ведь!
Вот не лили б воробьи слёз за тризною,
Я б пера не заточил, да ни в жизни бы!"
(с)