хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Новая притча про соринку в глазу.

    ПОСМОТРИ В ГЛАЗА БЛИЗКОГО ЧЕЛОВЕКА, НО НЕ ВГЛУБЬ, А НА ПОВЕРХНОСТЬ. ЧТО ВИДИШЬ ТАМ? Я ВОТ УВИДЕЛ ОТРАЖЕНИЕ СВОЕЙ ЖЕ ГОЛОВЫ. ВСЯ ГОЛОВА ПОМЕСТИЛАСЬ В ГЛАЗУ ЧЕЛОВЕКА, ПРЯМО СМОТРЯЩЕГО ТЕБЕ В ГЛАЗА. И НЕУДИВИТЕЛЬНО УВИДЕТЬ В ГЛАЗУ СОРИНКУ - ЭТО И ЕСТЬ ТВОЁ БРЕВНО В ТВОЕМ ЖЕ ГЛАЗУ. ВЕРНЕЕ - ОТРАЖЕНИЕ ТВОЕГО БРЕВНА.

ПОЭТОМУ - увидев гадость, иногда (почти всегда) полезно поискать в себе такое же и очиститься. Вернувшись - глядь и нету соринки... lovelook

 

«Не судите, да не судимы будете, ибо каким судом судите, [таким] будете судимы; и какою мерою мерите, [такою] и вам будут мерить. И что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь? Или как скажешь брату твоему: 'дай, я выну сучок из глаза твоего', а вот, в твоем глазе бревно? Лицемер! вынь прежде бревно из твоего глаза и тогда увидишь, [как] вынуть сучок из глаза брата твоего.» Мф. 7:1-5

«Ученик не бывает выше своего учителя; но, и усовершенствовавшись, будет всякий, как учитель его. Что ты смотришь на сучок в глазе брата твоего, а бревна в твоем глазе не чувствуешь? Или, как можешь сказать брату твоему: брат! дай, я выну сучок из глаза твоего, когда сам не видишь бревна в твоем глазе? Лицемер! вынь прежде бревно из твоего глаза, и тогда увидишь, как вынуть сучок из глаза брата твоего.» Лук. 6:40-42

 

По поводу мужчин, безграмотности,тестов и....Злюсь второй день.

В последнее время - самые популярные темы.Когда набредала на заметки об инетовском хамстве, вампиризме, глупости, ставшей в сети вселенской, читала с усмешкой , считала надуманными и нереальными.Не встречалась, не соприкасалась... Даже заступалась....  bazar       И вот, вчера -свершилось! И надо же было??? На ровном месте...foo

Мужское начало должно быть в мужчине. Нет, не то, о размерах которого спорят, идиализируя . Другое: внутренняя порядочность, сдержанность, достоинство,мужественность,деловитость,умение слышать,уважать....Да много еще чего!Брюзжание, скандальность, истеричность,хамство,чванство-не должно быть, не может быть в мужчине!hypnosis Сколько правил" для настоящих мужчин"( в блоге у Бабника, кстати , -прикольно)не изучи, никогда им не стать.И это не возрастное.Это внутреннее.Нельзя уважать себя, не уважая других...Особенно, если считаешь себя мужчиной.И даже в уважаемые 38 можно быть, извините за грубость, конкретным КОЗЛОМ без понятий и тормозов и определенного уровня граммотности.

Все...сказала...иначе бы просто взорвалась от возмущения, огорчения и разочарования...tears

 

 

***

  • 26.03.08, 15:53

Я Вами поглощен весь, без остатка

Я Вами очарован вплоть до слез,

Веду себя порой неадекватно,

Поскольку не могу без Вас всерьез

 

Я холостой патрон в обойме жизни,

Но только Вы способны дать огонь

Я, как шампанского стремительные брызги,

Люблю Вас все сильнее с каждым днем

 

Вы путеводной, яркою звездой

Мне освещаете нелепой жизни мрак,

Она бессмысленна, когда Вы не со мной

Божественна, когда целую Вас в уста

 

Как банки зарабатывают на вас

  • 26.03.08, 15:37

У меня на главной странице I.UA включен блок с курсами валют, ну и походу читая заголовки новостей я каждый день мимоходом поглядываю и на него. Так вот, последние дни я сижу и поражаюсь, как все-таки "грамотно" организованный банками пиар падающему доллару (вспоминаю интервью какой-то тетки из Укрсоцбанка о том, что в следующем году доллар будет стоить 3 гривны), и глупость нашего народа (когда все поверив слухам несутся в обменники), приводит к тому, что банки за последние дни просто озолотились на операциях с валютой. Почему озолотились? Да потому, что курс спекулятивный! Всегда, когда нет этой паники с обменками, разница между покупкой и продажей валюты колеблется в пределах пяти-семи копеек, а сейчас, когда все пытаются конвертнуть баксы в евро разница в двадцать-тридцать копеек. О чем это говорит? О том, что это не доллар так сильно падает и не евро так сильно дорожает, это просто специально массируются слухи, что баксу капут, и на стадном рефлексе, который у нас уже выработался годами паршивой экономики, когда чуть что, все бегут в обменку и снимают вклады, банки зашибают кучу бабла.

Возможно, что я ошибаюсь и мой жизненный опыт просто еще не готов точно оценивать такие ситуации, но как мне кажется, где-то через месяц этот идиотизм закончится, и бакс вернется к отметке 5 грн. при покупке, а евро 7.6 при продаже. 

Тебе!

  • 26.03.08, 15:28
Осень не спросит
И в душу с разбега
И ветер уносит мечты человека,
А осень такая
Играет в слепую
И ты не святая и тоже рискуешь
Оставить все в прошлом
И жить настоящим
Но мысли о пошлом
Все звоном манящим
Зовут где нет правды, а только желанья
Я больше не буду икать оправданья
Тебе!

Кошка сделана из меха


Кошка сделана из меха, из желаний и загадки.
Кошка – это не собака, у неё свои повадки. Кошка чьей-то быть не может. Ценит ласку и заботу. Очень тяжко приходилось ей без дома в непогоду. Кошку выдумали люди, чтобы, приходя с работы, Гладить, сидя на диване, забывая про заботы. Кошка в дом приходит ночью, через форточку на первом. Она знает много окон, только быть умеет верной. Кошка – дело настроенья, подойдёт, когда захочет Если и одарит взглядом, тоже как-то между прочим. Кошке хочется на крышу, чтоб влюбляться под луною. Помни, кошке не заменишь волю только лишь собою. Кошка в темноте всё видит ярко-жёлтыми глазами. Мягкие у кошки лапки, только, правда, с коготками. Кошка странное созданье, с ней так сложно, не до смеха. Мне нужна такая кошка! Кошка сделана из меха… (С)

Обращаюсь к жителям Днепропетровска

  • 26.03.08, 15:00
Днепропетровск - это чудно, здорово и классно, да еще и родина моя. Но самое главно фоток много.
Но меня волнует одна тема - а именно стадион "Металург".
Вопрос к жителям Днепра - его уже достроили?
Если достроили то плиз хоть кто-то сфоткайте и выложите фоты стадиончика.
Так по жизни получилось, что видела фоты стадиона до реконструкции, во время реконструкции - в самом разгаре строительства, проектную документацию и прочую документацию тоже, многое знаю о его реконструкции, а вот окончание сей славной истории мне не известно, что очень сильно меня расстраивает.
По идее на сегодняшний день стадиончик должен уже быть достроин, и сдан под ключ.

Люди плиз

Мене боїться «Українська правда»?

Уже декілька разів у цьому році я намагаюся зареєструватися на форумі відомого в Україні сайту «Українська правда». Проходжу зовсім легку процедуру реєстрації і… чекаю авторизації. Чекаю-чекаю.

Що мене дивує, так це те, що я хочу зареєструватися під власним ім’ям. Технічні можливості форуму «Української правди» це дозволяють. Але… Адмінгрупа чомусь не авторизує мене. Може вона ревнує мене до мого улюбленого сайту «Майдан», до якого я маю відношення? А може ще щось?

Я довго чекав авторизації і, коли моє терпіння вичерпалося, я написав на своїх шести блогах. Сподіваюся, що буде реакція і пояснення від адмінгрупи «Української правди».

Задовбали професійні патріоти!

  • 26.03.08, 14:45
Охочий до «Балтіки» з пересушеними Анчоусами – буде тобі Бандера із щирого золота біля «Великої Кишені»…

Все, абсолютно все, що уперше – це хвиля Хвилювань, радість Пізнавань, острах перед Невідомим і т.д. і т.д.

А в мене особливо цікаві відчуття, бо у свої сорок два ніколи не мав власного Блогу і ніколи не писав статті. Вдячний «малій каві» за призабуті емоції від чогось дійсно нового і, можливо, перспективного. Дякую. Якщо сподобається мені ця модна нинька штукенція, тобто Блог – з мене добра кава з бальзамом… Бальзаму хіба трохи, але не псевдо-прибалтійського, а ріднесенького, Прикарпатського.

Часу обмаль, а треба роз’яснити усім охочим читати мій блог, чому це так не по-європейськи – цмулити расєйскоє піво «Балтіка» із ніби-то «прибалтійськими» в’яленими анчоусами у справді європейському Станіславові.

Отже, до роботи, тобто до роздумів:
- пиво «Балтіка» не тільки невиправдано дороге, але й справді гімняне як на колір, так і на смак, до того ж посмерджує несвіжими шкарпетками;
- треба дуже по-западенському і з патріотичним блиском в очах шанувати і підтримувати російського товаровиробника, щоби купувати це пійло для дурненьких телят, ласих на телерекламу;
- щодо «пивних анчоусів» у пакетиках – у Європі досі не можуть зрозуміти цієї суто української забаганки перебивати смак і аромат якісного пива запахом «мікротараньки» чи, як тепер кажуть, «анчоусом». Зауважу для справедливості, що вже з’явилася значна частина співгородян та жителів прилеглих населених пунктів, яка полюбляє смітити всюди шкарлупками фісташок чи пакетиками від арахісу – це теж модно і круто!

А до чого ж тут Бандера, запитають мене, - навіть ті, що взагалі не ласі до пива і не шанують галасливі пивні точки, а полюбляють тихі посиденьки за філіжанкою кави? Хіба можливо у національно свідомому Станіславові згадувати ім’я Вождя і Провідника всує? А як щодо політичної кар’єри?

Отут є для вас, шановні та мислячі читачі блогу Руслана Коцаби, цікава інфа із самого лона міської влади, тобто з сесії міської ради європейського міста Івано-Франківська. Лоно – це не мер, це – міська депутатська сесія, а мер у організмі міста – трохи інший орган у тілі влади, хоча і подібний у використанні, про що якось згодом…

Дуже патрійотична інфа пройшла напрочуд непомітно, а суть її в тому, що сесія стурбованих недолею України міських народних обранців «прогаласувала» за проект встановлення пам’ятника Степанові Бандері вартістю 15 (п’ятнадцять!!!) мільйонів гривень! Бо ж ювілей незабаром, та ще й бюджет міста не прийнятий.

Ще раз повторюю – П ’ Я Т Н А Д Ц Я Т Ь М І Л Ь Й О Н І В гривень, тобто Т Р И (!) «лімони» американських доларів. Зачудовані цією цифрою, нє?! Для можновладців я навіть конвертував (за курсом) у звичну для них валюту.

В славному європейському місті Станіславові прийнято не сперечатися у фінансових питаннях, присвячених довгообіцяним пам’ятникам Шевченкові, Франкові, Бандері, Шухевичу чи пам’ятним дням-ювілеям в честь цих дійсно заслужених Українців.

Проте мені це, як чесному чоловікові, до одного (сидячого) місця, бо ставлюся до Політики, як до свого Хобі, а тому цікавлюся і займаюся нею для самореалізації та задоволення, а не з примусу…

Більше того, натвердо впевнений, навіть живо уявив собі, яким праведним гнівним рум’янцем зараз наллються щоки «професійних патрійотів», які звикли звично підносити нескромний погляд до неба (бо злодійські очі видають!) і модно, по-американському, класти руку на серце під час Гімну (бо ж ця рука, особливо ліва, нічого не крала!) чи смачно кричати «Слава Україні!», коли вдасться вкрасти якусь чергову тисячку або мільйончик долярів чи гривень з народної кишені…

Бо не тільки Руслан Коцаба, безробітний патріот-ідеаліст, але й усі вдумливі читачі цього блогу впевнені, що галицькі рагулі завжди крали і крадуть, згадуючи щохвилини Неньку-Україну чи Великого Бандеру. І очі відразу до неба, рука самі знаєте де (див.вище).
Маю скромну надію, що ця яскрава категорія, тобто галицькі рагулі, інтернетом користується ледь-ледь, бо ж нема часу – Україна у небезпеці, а вони де, чому не у Верховній чи якійсь іншій раді, чому не мільйонери чи якісь там мільядери?

Прикро визнавати, але зараз гасло «Слава Україні та Бандері!» - гасло бидла (читай тут «галицького рагуля») для того, щоби бидло з маленької літери обирало Бидло з великої літери і воно у свою чергу потурало ще меншому бидляткові… Гірка правда, але правда.

Але тут складніші, немов якісь фільозофські категорії, тому пропоную повернутися до злощасних п’ятнадцяти мільйонів чи до Степана Бандери – кому як зручніше. Це ж три (ТРИ!) центнери щирого золота, статуя у людський зріст, а якщо ще всередині зробити пам’ятник Вождеві пустотілим, то… Уявімо, який солодкий щем пронизав серце «професійних українців» - 15 «лімонів», вау! Слава Україні, вау!

Мисляча частина інтернет-аудиторії (та, яка не тільки анекдоти чи порносайти полюбляє) здається зрозуміла, що пам’ятник Степанові Бандері із щирого золота у повний зріст на європейській площі – це дійсно справжній західноукраїнський прорив. А як іще туризм розвивати? Бо туристи-іноземці зі своїх ситих закордонів за тисячі кілометрів приїдуть дивитися на золотого Бандеру.

Спочатку надивляться на Бандеру, нафотографуються біля нього і з ним до несхочу, а згодом, пороззиравшись довкола «Європейської Площі», захочуть роздивитися і центральноєвропейське місто Станіслав-Франківськ та його мешканців-небораків.

Для тих щасливих городян, які не слідкують за дотепними роз’ясненнями нашого рідненького україно-литовського мера, безкоштовно роз’яснюю, що наша Європейська площа – це автомобільне кільце між обласною дитячою лікарнею, «Великою Кишенею», бензозаправкою російського «ЛУКОЙЛу» та колишнім гуртожитком для глухонімих. Згадали? Ну там колись стояв німецький танк із червоною звіздою! Ага, пригадали – ото і є сама що не є справжнісінька європлоща.

Повернімося до наших євротуристів… Помріяти нам не заборонено. Що ж далі?

Далі втомлені та вражені єврокрасою європлощі туристи вже десь ближче до центру міста за філіжанкою кави захочуть подумати, чому такі привітні, розумні, дотепні, підприємливі та працьовиті франківці вибрали таку кумедну владу, яка замість елементарного ремонту доріг, дахів, капремонту старовинних будівель, вчасного прибирання центральної частини міста від порожніх пляшок російської «Балтіки» та пакетиків з-під маленьких пересолених запліснявілих анчоусів, закупівлі банальних шприців чи бинтів і дешевої вати у міські заклади охорони здоров’я, дотримання інших незчисленних обов’язків гей-би відповідальної влади витратила п’ятнадцять мільйонів людських грошей на «золотий» монумент Бандері!

Не хочу вибачатися перед тими, хто з криком «Слава Україні!» розкрадав останні сімнадцять років Галичину – вони недостойні мого вибачення. Але хочу звернутися до мислячої частини городян: справжня пам’ять - у серці, а не у пам’ятниках за 15 мільйонів серед злиденного міста і злиденної європлощі. Справжня пам’ять про великого Провідника не має жодного стосунку до прибацаних офіціозів влади.

Степан Бандера, якби був живий, певно і стовідсотково, що боровся б проти такої немудрої (вже гей-би не окупаційної) влади, яка за кровні людські податки займається таким непатріотичним маразмом!

Людоньки, та ж якби ці злощасні п’ятнадцять мільйонів витратити на якусь справді патріотичну справу, для прикладу – взяти на повне забезпечення ще живих воїнів Української Повстанчої Армії, купити їм усього, чого потребують, найняти їм водіїв, щоби трохи світу та інший, світлий бік життя побачили перед відходом у Вічність. Вони ж бо заслужили на чесне вітання «Слава Україні!» Та й залишилося їх декілька чоловік. Ця сучасна і справжня повага до них і буде справжнім пам’ятником Бандері, вона ж дасть справжній патріотичний урок для підростаючого покоління.

Це молоде покоління згадує про Бандеру тільки тоді, коли від занять звільняють, щоби постояти на черговій масовці ніби-то в пам’ять Великому Українцеві. Мають «насолоду» ці молоді українці послухати «професійних українців», а разом з тим поспостерігають молодим неупередженим оком, які дійсно збідовані справжні ветерани-упівці, про яких патрійотична влада згадує тільки на роковини чи перед виборами…

Але маємо те, що маємо – джіпи і «мерседеси» чомусь купує тільки головний «націоналіст» Конгресу Українських Націоналістів Льоха Івченко, підрядчики та будівельники вже прикинули, яку кількість мільйонів із тої суми, що ніби витратиться на «золотий» пам’ятник треба «відстібнути» замовникам, тобто бюрократам з міської демократично обраної влади, приїде хтось із київських «вождів» та «вождиць» попіаритися на відкриття п’ятнадцятимільйонної статуї Степана Бандери, а далі – мертва тиша, сум та дорожезна площадка для брудних, шумних і сирливих голубів.

Вже пізно, треба зараз заснути, але розхвилювався до неможливості. Я для себе чітко усвідомив, що якби Бандера зараз жив, то багато кому у цьому центральноєвропейському місті не було б жодного шансу вижити, маю на увазі деяких (ой, чи деяких!) можновладців.

Степан Бандера завжди закликав патріотів робити реальний Чин, тобто Вчинок, а не поклонятися неживим скульптурам, закликав (і сам це здійснював!) фізично знищувати гнобителів народу, а не обирати придурків, які від захланності, зарозумілості та тупості не знають як доцільно і патріотично використати бюджет міста. Зауважте, при мовчазному потуранню громади! Бо заслуговуємо на тих, кого обираємо… Прикро, але заслуговуємо.

Якийсь злий вийшов мій перший блоговий запис, чому ж так, адже приятелі вважають мене добряком… Дивно.

Насамкінець в тему від безсмертного Кобзаря :

«По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають,
Ні діти, ні жінка!»

ПОРА жити! ПОРА творити Добро! ПОРА стати Українцями!