хочу сюди!
 

Елена

42 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 35-60 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Чухраїнці.

  • 15.11.07, 09:55
Натрапив сьогодні на чудове оповідання Отсапа Вишні про нас. Вийшло десь в тридцятих роках, 
але й досі не втратило своєї актуальності. Чи ви ввжаєте що це не так?
Чухрен і чухраїнці
(Спроба характеристики)




ПЕРЕДМОВА

“Чухраїнці”, як ми знаємо, це дивацький нарід, що жив у чудернацькій країні “Чукрен”.

Країна “Чукрен” була по той бік Атлантиди.

Назва — “чухраїнці” (і про це ми знаємо) — постала від того, що нарід той завжди чухався...

В цій моїй науковій праці ми спробуємо, за виконаними матеріалами, зазнайомити з характеристикою вищеназваного дивного народу.



РОЗДІЛ І

Країна “Чукрен”, як про те свідчать матеріали, знайдені при розкопках гробниці чухраїнського царя Передери-матнюріохора, розлягалася на чималім просторіні від біблійської річки Сону до біблійської річки Дяну. Біля річки Дяну простягалося пасмо так званих Кирпатих гір. Це — на заході...

Південь країни “Чукрен” обмивало море з водою синього кольору. Синім те море зробилося дуже давно, ще тоді, коли найбільша в світі катаклізма — бог одділив океани від землі. Тоді те море хотіло зробитися океаном — надулося, посиніло, та так синім на ввесь свій вік і залишилося.

В синє море текла найулюбленіша чухраїнцями річка Дмитро. А на південному заході була велика річка Дсітро. Од цих річок і чухраїнці прибрали назв: Наддмитрянців і Наддсітрянців. Наддмитрянці — це ті, що жили над річкою Дмитром, а Наддсітрянці — над Дсітром.

Чухраїнців було чимало і щось понад тридцять мільйонів,— хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони такі суть...

Як запитають було їх:

— Якої ви, люди, нації?

Вони, почухавшись, одповідають:

— Та хто й зна?! Живемо в Шенгерієвці. Православні.

“Чукрен” була країна хліборобська. На ланах її на широких росли незнані тепер хліба: книші, паляниці, перепічки...

А найбільше чухраїнці любили на вгородах соняшники.

— Хороша,— казали вони,— рослина. Як зацвіте-зацвіте-зацвіте.

А потім як і схилить і стоїть перед тобою, як навколюшках... Так ніби він — ти, а ти — ніби пан. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина.



РОЗДІЛ II

Мали чухраїнці цілих аж п'ять глибоко національних рис. Ці риси настільки були для них характерні, що, коли б котрийсь із них загубився в мільйоновій юрбі собі подібних істот, кожний, хто хоч недовго жив серед чухраїнців, вгадає:

— Це — чухраїнець.

І ніколи не помилиться...

Його (чухраїнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса — все це так і випирає оті п'ять голівних рис його симпатичної вдачі.

Риси ці, як на ту старовинну термінологію, звалися так:

1. Якби ж знаття?

2. Забув.

3. Спізнивсь.

4. Якось то воно буде!

5. Я так і знав.

Розглянемо поодинці всі ці п'ять характерних для чухраїнця рис.

Нагадаємо тільки, що розкопані матеріали сильно потерпіли од тисячолітньої давнини, а декотрі з них й понадривані так, ніби на цигарки, хоч матеріали ті ні на книжки з сільського господарства, ні на газети не подібні.

Одну з книжок, писану віршами, викопано разом із глечиком.

Академіки кажуть, що, очевидно, чухраїнці накривали глечики з молоком поезією: настільки в них була розвинена вже тоді культура.

Книжка дуже попсована, вся в сметані. Сметана та взялася струпом. Хімічний дослід того струпа виявив, що то — крейда. Як догадуються вчені, сметану ту було накрито книжкою біля якогось великого міста.

Отже, дуже тяжко працювати над тими матеріалами. Через те характеристика кожної національної чухраїнської риси може бути не зовсім повна.

Ми зарані просимо нам те дарувати. Не ми в тому винні, а тисячоліття.

Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й місця, навряд чи зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожної з них наочних прикладів: так, ми гадаємо, буде й швидше, й для широкого загалу зрозуміліше.

Якби ж знаття

Найхарактерніша для чухраїнців риса. Риса-мати. Без неї чухраїнець, а риса ця без чухраїнця — не риса.

Повстала ця риса в чухраїнців от з якого приводу. Вшивав один із них хату. Зліз аж до бовдура і посунувся. Сунеться й кричить:

— Жінко! Жінко! Соломи! Соломи! Соломи!..

Геп!

— Не треба...

Це, значить, кричав чухраїнець жінці, щоб вона, доки він гепне, соломи на те місце, де він гепне, підіслала. Не встигла жінка цього зробити. Тоді виходить: “Не треба”.

І от після цього й укоренилася глибоко ця риса в чухраїнцеву вдачу. Як тільки яка притичина, зразу:

— Якби ж знаття, де впадеш,— соломки б підіслав.

Або:

— Якби знаття, що в кума пиття...

І так в кожнім випадку життя чухраїнського цивілізованого.

От будують чухраїнці яку-небудь будівлю громадську. Збудували. А вона взяла і упала. І зразу:

— Якби ж знаття, що вона впаде, ми б її не сюди, а туди будували.

Є серед матеріалів характерний запис, як попервах чухраїнці свою культуру будували. Узялися дуже ретельно... А потім за щось завелись, зразу за голоблі (була в них така зброя, на манір лицарських середньовічних списів) та як зчепились полемізувати... Полемізували-полемізували, аж дивляться — у всіх кров тече... Тоді повставали й стогнуть:

— Якби ж знаття, що один одному голови попровалюємо, не бились би.

Сильно тоді в них культура затрималася... Та й не дивно: з попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш...

Вирішили якось вони театр організувати. Запросили спеціальну людину. Бігали, говорили; обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися. Підвела їх та людина: не організувала театра, а зовсім навпаки.

Тоді почухались.

— Якби ж знаття...

І почали знову.

І не було жоднісінького чухраїнця без отого знаменитого:

— Якби ж знаття...

Якось-то воно буде. Я так і знав.

З цією головною рисою тісно з'єднані четверта й п'ята риси в чухраїнців, а саме: “якось-то воно буде” та “я так і знав”.

Коли чухраїнці було починають якусь роботу, хоч би в якій галузі їхнього життя та робота виникла, і коли хто-небудь чи збоку, чи, може, трохи прозорливіший зауважив:

— А чи так ви робите?

Чухраїнець обов'язково подумає трішки, почухається і не швидко прокаже:

— Таї Якось-то вже буде!

І починає робити...

Коли ж побачить, що наробив, аж пальці знати, тоді:

— Я так і знав!

— Що ви знали?

— Та що отак буде!

— Так навіщо ж ви робили?

— Якби ж знаття...

— Так ви ж кажете, що знали?

— Так я думав, що якось-то воно буде!

Один індійський мудрець, коли йому про це тоді розповідали, сказав:

— Дивне якесь perpetuum mobile.

Забув. Спізнивсь.

Друга риса — “забув” і третя — “спізнивсь” характерні так само риси для чухраїнців, але вони особливих пояснень, гадаємо, не потребують...

— Чому ви цього не зробили?

— І-і-і-ти! Забув! Дивись?!

Або:

— Чого ж ви не прийшли?

— Та засидівсь, глянув, дивлюсь — спізнивсь! Так я й той... облишив. Якось-то, сам собі подумав, воно буде.

Істинно дивний народ.



РОЗДІЛ III

Країну “Чукрен” залила стихія разом із Атлантидою. Один чухраїнський поет, грізної стихії перелякавшися, заліз на височенну вербу й чекав смерті. Коли вода вже заливала його притулок, він продекламував журно:

Ой, поля, ви, поля,

Мати рідна земля,

Скільки крові і сліз

По вас вітер розніс.

А в цей момент пропливав повз ту вербу атлантидянин і, захлинаючись уже, промовив:

— І все по-дурному!



ПІСЛЯМОВА

Читав я оці всі матеріали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився і зітхнув важко, а з зітханням тим само по собі вилетіло:

— Нічого. Якось-то воно буде. Тьху!


(с)7ua.net

038 - Приятного аппетита!

На тарелке - наша планета
Еще целая, не съеденная
Еще много полей и рек -
Приятного аппетита, тебе, человек!


1994

Так хочется....

Почему жизнь одна? я бы хотела прожить МИЛЛИАРД жизней. Хотелось бы побыть глупенькой блондинкой с ангельской внешностью, которая одним взмахом  пушистых ресниц решает все свои проблемы, болтать о Доме-2 и считать что жизнь кончена ,если Я не купила новую шмотку за неделю.

Я бы хотела стать этакой стальной женщиной-бодибилдером, полностью самодостаточной горой мускулов, не заботящейся о том, что в старости она будет дряблой старушенцией. Чтобы мужчины пугались в радиусе 100 метров, и никто не воровал деньги в транспорте

я бы хотела стать ранимой и слабой, носить с собой постоянно томик Сартра или Шекспира, любить фиалки и слушать классику, да и самой быть эдакой возвышенной и воздушной, и мечтать о прекрасном принце - и думать, что он будет меня переносить через лужи на руках - потому что все принцы так и делают, да? Быть наивной до мозга костей, Ассоль в жестоком несовершенном мире.

а еще хотелось бы побыть Стервой. да так, чтобы проходящие мимо ахали смешением восторга и ненависти, чтобы Ты- против всех. и обязательно всегда выигрывать. Чтобы Девиз жизни: Холодный расчет и комфорт для себя .любимой. Чтобы идти по трупам и они еще, издыхая, чистили туфельки и посылали воздушные поцелуи вслед. Чтобы всю жизнь  - Борцом и молодцом. и никакой совести.

А так я остаюсь просто ДЕВУШКОЙ.

 

Все мы уходим

  • 14.11.07, 23:27

Все мы уходим...

 

Но не все уходят в никуда.


 

Многие приходят оттуда.


 

Ведь пока в твоих глазах отражается небо...


 

Ты не имеешь права покидать этот мир.



Иначе он заплачет...



Ухватится за тебя...


 

И до последней осени ты будешь здесь.


 Береги себя...

И то, что называется любовь.

037 - Комиксы

Вся жизнь в картинках
Фотографии в альбоме
В документах, на паспорт -
Для потомков унылый комикс...


"Комиксы" 1994

Блог №27

  • 14.11.07, 22:52

Позывные. И снова в поисках контроля над бессонною душою. Молча. Ни слова. Тишина лечит. Дрожь по спине. Невольно передернуло. А мысли ниткой на бумагу...

Снег. Белый, пушистый, мягкий, легкий... Оно все так же летит в небо. Нет, он не падает. Тот, кто знает, что его ждет, никогда не падает. Таков закон. А иногда жалеешь о том, что знаешь. Иногда мысли не дают спать. Иногда ночью открываешь глаза, лежишь и смотришь в потолок. Пытаешься прочесть в паутине теней знакомые чувства. Пытаешься отыскать знакомые лица в галерее без картин. Пытаешься понять, почему когда в комнате темно, на улице всегда светлее. И небо какое-то красное, и снег так светиться...

Отрасываешь одеяло, садишься, ноги на холодный пол. Оглядываешься. Все родное до боли. Каждый сантиметр. Каждая пылинка в этой уютной коробке. И так спокойно. Иногда кажется, что сегодян все будет так же, как вчера, но это неправда. Ничто никогда не повторяется. Каждая секунда не похожа на предыдущую. Се ля ви.

Встаешь, прохоидшь вглубь комнаты под блестящий дождь бликов. Становишься под люстрой и кажется, что вся вселенная крутиться вокруг тебя. А под ногами мягкая опора ковра. Садишься за стол. Сколько тысяч слов он помнит! Безумие.

И снова пишешь, пишешь, пишешь... Пока небо за окном не становится бледнее и снежное сияние не начинает блекнуть. Пытаясь заглянуть за кромку горизонтак, видишь, как где-то далеко-далеко, там, на востоке, просыпается солнце. Медленно, не хотя, оно ползет вверх по небосводу и картинно улыбается каждому встречному.

Хотя почему картинно. Вдруг краски обсыпаются с картин как пепел. И вот уже улыбка не обыденность, а маленькое чудо. И слова на простом листочке в клеточку - послание. И беспорядок в голове не кажется таким ужасающим. И все намного проще. А ведь достаточно просто улыбнуться и рпедставить себе, что стоишь на гранце, а под ногами колосится зеленая густая тарава. По обе руки от тебя черная, пушистая ароматная земля. А в нее вонзаются сотни маленьких иголочек дождя. А где-то внизу течет река. Серебристые волны бегут вдоль берега, задевая краешек линии камыша. А косые прохладные линии скользят по фону свинцового неба. И все вокуг такое зеленое! И шум дождя. Шум живой воды неба. И улыбка. Улыбка в небо. еще одна. Такая же как и все прыдущие, и в то же время, свсем другая. В ней гораздо больше того, что называют счастьем. Ведь с каждой каплей дождя, с каждой слезинком любви, в сердце становится горячее. И станвоится тесно в груди, и тяжело дышать. И хтак хочется взлететь! И ты летишь. Нет, не телом, но душой. Высоко-высоко, над землей, над пестрыми ласкутами полей, над пышными верхушками стройныхх сосен, туда, где тебя всгеда ждут, где есть тот, к кому хочется припасть, рпижаться, обнять, упасть на колени и целовать руки, плакать отс частья и задыхаться от любви в унисон, и смотреть в небо, и видеть улыбку. Ту самую. Одну на двоих)


Мне милее...

Мне милее курить под дождём,
Чем ужинать вечером с вами!
Мне милее сидеть за барным столом,
И с барменом трепаться часами!

Мне милее идти одному через ночь,
Чем с тобой незнакомка смеяться!
Мне милее узнать как закончится скотч,
Чем с тобой до утра кувыркаться!

Мне милее смотреть в потолок,
Молча курить, глатая вино!
Я сорвал уже жизни цветок,
А жизнь, что осталась - уже не моё!

В осколках лета

  • 14.11.07, 22:22

Я нашел тебя тогда,
когда лето начиналось.
Может я закрыл глаза,
чтоб не чуствовать усталость?
Нет. Я знал уже тогда,
будут слезы, грусть и боль
Понять - той, что так прекрасна
рядом нет уже со мной.
Я понимал - не будут вечно
от тебя идти преветы,
но пока мне хорошо,
(от тебя) в осколках лета.

Может я закрыл газету,
чтоб не видеть там себя?
Все равно в осколках лета
рядом чуствую тебя.

Все прошло. А может было
это все, как сад зимой?
Если я расправлю крылья,
не поедешь ты за мной,
не пойдешь, не полетишь.
Да и в этом смысла нету!
Ведь всегда в глазах стоишь.
Как тогда, в осколках лета...

CIARA

  • 14.11.07, 22:20
Like A Boy (оригинал Ciara)

[VERSE 1] Pull up your pants (just like `em) Take out the trash (just like `em) Gettin` your cash like `em Fast like `em Girl u wanna act like he did (i`m talkin bout) Security codes on everything On vibrate so your phone don’t ever ring A foreign account and another one he don’t know about (hey)

[Hook] Wish we could switch up the roles and I could be that Tell you I love you, but when you call, I never get back Would you ask them questions like me, like where you be at Cuz I’m out, 4 in the morning on the corner rolling doing my own thing

[Chorus] What if I Had a thing on the side Made you cry Would the rules change up or would they still apply If I, played you like a toy Sometimes I wish I could act like a boy

Can’t be getting mad What u mad Can’t handle that (x2)

[Verse 2] Girl go ahead and be (just like `em) Go run the streets (just like `em) Go home missin sleep like em, Creep like em Front wit ur friends, Act hard when u wit` `em like `em Keep a straight face when you tell a lie Always keep an airtight alibi Keep it hid in the dark What he don’t know won’t break his heart (hey)

[Hook] Wish we could switch up the roles and I could be that Tell you I love you, but when you call, I never get back Would you ask them questions like me, like where you be at Cuz I’m out, 4 in the morning on the corner rolling doing my own thing

[Chorus] What if I Had a thing on the side Made you cry Would the rules change up or would they still apply If I, played you like a toy Sometimes I wish I could act like a boy

Can’t be getting mad What u mad Can’t handle that (x4)

[Verse 3] If I was always gone Hit the sun getting home (Would you like that?) I told u I was with my crew when I knew it wasn’t true If I act like u Walked a mile off in ur shoes (Would you like that?) Messing with ur head again Dose of your own medicine

[Chorus] What if I Had a thing on the side Made you cry Would the rules change up or would they still apply If I, played you like a toy Sometimes I wish I could act like a boy

Can’t be getting mad What u mad Can’t handle that (x4)

R-A go, here’s the clutch…

If I paged u (would you like that?) Had friends (would you like that?) Never call (would you like that?) No No, You wouldn’t like that, No!

What if I? If I, played you like a toy, Sometimes I wish I would act like a boy

Can’t handle that…

 

Поступать «по-мужски» (перевод)

[1-ый куплет] Натягивай штаны, как они, Делай минет, как они. Забирай деньги, как они, Быстро, как они. А я хочу побыть на месте парня. Я говорю об Излишней предосторожности и засекреченности, О телефоне, который всегда на вибро-режиме, и потому никогда не звонит, Об оффшорных счетах, о которых он ничего не будет знать.

[Переход] Я бы хотела поменяться с тобой ролями, чтобы всё было вот так: Я бы говорила, что люблю тебя, но после твоих звонков никогда не перезванивала. Ты бы задавал мне вопросы, как я тебе, вроде: где ты сейчас, Если в 4 утра меня не было бы дома, и я бы каталась по городу и занималась своими делами?

[Припев] А что если У меня был бы роман на стороне? Если бы я доводила тебя до слёз? Правила изменились бы или остались в силе? А если я играла бы с тобой, как с игрушкой? Иногда мне хочется поступать «по-мужски».

Не может быть, я что, схожу с ума? По-моему, у тебя крыша съехала! У меня это в голове не укладывается! (2 раза)

[2-ой куплет] Девочка, не останавливайся, будь как они. Гуляй, как они, Спи, как они, с каждой встречной, изменяй направо и налево, Туси с друзьями, будь с ними пожёстче. Делай честное лицо, когда врёшь, Всегда обеспечивай себе железное алиби, И тщательно скрывай измены – То, о чём он не знает, не разобьёт ему сердце (эй!)

[Переход] Я бы хотела поменяться с тобой ролями, чтобы всё было вот так: Я бы говорила, что люблю тебя, но после твоих звонков никогда не перезванивала. Ты бы задавал мне вопросы, как я, типа: где ты сейчас? Если в 4 утра меня не было бы дома, и я бы каталась по городу и занималась своими делами?

[Припев] А что если У меня был бы роман на стороне? А что если бы я доводила тебя до слёз? Правила изменились бы или остались прежними? А если я играла бы с тобой, как с игрушкой? Иногда мне хочется поступать «по-мужски».

Не может быть, я что, схожу с ума? По-моему, у тебя крыша съехала! У меня это в голове не укладывается! (2 раза)

[3-ий куплет] Если бы я всегда была в разъездах? Если бы я возвращалась домой с восходом солнца, тебе это понравилось бы? Я сказала тебе, что была со своими друзьями, но намеренно соврала. Если бы я была на твоём месте, Я бы поступала во всём точь-в-точь, как ты, тебе это понравилось бы? Я тебя вылечила бы Твоим же лекарством.

[Припев] А что если У меня был бы роман на стороне? А что если бы я доводила тебя до слёз? Правила изменились бы или остались прежними? А если я играла бы с тобой, как с игрушкой? Иногда мне хочется поступать «по-мужски».

Не может быть, я что, схожу с ума? По-моему, у тебя крыша съехала! У меня это в голове не укладывается! (2 раза)

Вперёд, детка, жми на сцепление…

Если бы ты был у меня №-ным по счёту, тебе это понравилось бы? Если бы друзья для меня были на первом месте, тебе это понравилось бы? Если бы я тебе никогда не звонила, тебе это понравилось бы? Нет, конечно, это тебе не понравилось бы! Конечно, нет!

А что если? А что если я играла бы с тобой, как с игрушкой? Иногда мне хочется поступать «по-мужски».

У меня это в голове не укладывается…

Любовь, любовь...

  • 14.11.07, 22:13

Воспоминания

По старой и истоптанной дороге,
идет старик - он весел и угрюм,
был стар и млад, и видел в жизни много,
но не забыл своих вчерашних дум.

Он помнит все - веселье и успехи,
он помнит радости компаний и рубли.
Он помнит девушку, что лучше всех на свете,
но с ней они любовь не сберегли.

Она была красива, сексуальна,
но главное - тепла была в душе,
среди чужих была своя -
и это не банально,
хотя добра не много получала же.

Она была старше него на восемь лет,
и в этом расставанья ли причина?
Ведь она женщиной была,
он был почти мужчина...
Но это лишь из юнности привет.