11.

- Мамо, що сталося? Чого ти плачеш? Зі святом, тату. Це тобі від мене. Я там підписав на обкладинці. Ну, як завжди. Мамо, що таке?

- Олексію, дід помер, - промовив тато сумним голосом.

- Він не встав сьогодні вночі, я ж там готувала ще в такий час, як він встає звичайно. Думаю, ладно. Зранку принесла йому чаю з бутербродами до спальні, а він уже холодний.

Оце так свято. У мене, мабуть, тупішого вигляду зроду не було. Я стояв, стояв час, стояли меблі в залі. Усе стояло, ніякого руху, ніякого зовсім. Мама тільки схлипувала. Тато обперся на піаніно, дивився кудись у килим. Якщо візуально поділити килим на три частини, то він дивився у третю третину, перед самим столом письмовим, далі тільки вікно й балкон.

-      Алло.

-      Здрастуйте, дядь Паш,  це Олексій. Покличте, будь ласка, Оленку.

-      Вибачай, старий, Оленку сьогодні вночі забрала швидка.

-      О, Господи.

-      Температура зависока, не могли збити самі. То вона зараз під крапельницею. Дати адресу?

-      Я не зможу поїхати. У мене дід помер.

-      О, Господи. Чого?

-      Не знаю. Час прийшов, дядь Паш?

-      Час не йде нікуди, щоб йому приходити. А от смерть приходить. Скільки йому? Було.

-      Сімдесят два.

-      Ще міг би жити. Не сумуй, старий. Йому, певно, вже краще, ніж нам.

-      Дивлячись на маму, здається, можу погодитися.

-      А з Оленою буде все добре.

-      Вона мені говорила це позавчора. А сьогодні вночі її забрала швидка.

-      Ну, що ти поробиш. Таке життя, старий. Тримайся.

-      До побачення. Вам також.. я не знаю, що сказати.

-      Я зрозумів, бувай, Льошо.

Я поклав слухавку. Що робити? Що коїться навкруги? Куди я потрапив? Як ми тепер житимемо без діда, хто тепер серед ночі човгатиме капцями по паркету й розповідатиме про те, як воно в старовину було. Я зайшов до своєї кімнати, прикрив двері й улігся животом вниз на диван, туго вткнувся обличчям у подушку, так що аж пташки почали літати, утворюючи калейдоскоп із іскринок. Може з годину так пролежав, потім постукав хтось до мене й без питань до кімнати зайшов батько.

- Я замовив гроб, привезуть через півгодини, уже яму викопали і там прийшли тітки мити й одягати діда. Ти допоможеш занести гроба?

- З дідом?

- Ні. Пустий, коли його під парадний привезуть.

- Допоможу. А на цвинтар хто нестиме?

- Там уже все домовлено. Не можна, до речі, щоб близькі родичі несли.

- Дурниці. Але я б усе одно не ніс.

- Оленці дзвонив?

- Вона в лікарні.

- Що вже трапилося?

- Я не знаю. Температура висока. Під крапельницею лежить.

- Усе міняється, усе проходить, - промовив батько вже майже нечутно, підводячись зі стільця.

Згадалася історія з книжки «Конспекти практикуючого психотерапевта» не пам’ятаю вже автора. Там чоловік прийшов з купою проблем на прийом, вивалив йому з три короби. Психотерапевт порадив повісити над робочим столом аркуш з написом «так буде не завжди». Я б, мабуть, не вішав ніяких аркушів, такі штучки дешеві, дитячі аж. Через пару місяців пацієнт прийшов знову ж таки до лікаря, але вже сіяв від щастя. Дякував, говорив, що вдома, на роботі в нього все наладилося. Психотерапевт запитав, чи зняв він аркуш над столом. Той відповів, що зняв. «То поверніть його на місце. Так буде не завжди», - відказав лікар. Тато схожий зараз на того психотерапевта з цим «усе міняється, усе проходить». Я люблю зірки, навіть, якщо їх раптово не стане, або я осліпну, я любитиму зірки. Господи, що я верзу. Я не в собі. Які дурощі. Кому це закортіло дзвонити на домашній. Саме час. Тобто зовсім не час.

-      Алло.

10.

- Обміняємося мобільними?

- У мене є візитка, - вона простягла картонку салатового кольору. Я навіть не заглянув у неї, сунув у портмоне.

- Мені вже час. Завтра в нас субота. Тоді неділя. І аж потім ми зустрінемося.

- Не поспішай говорити так. Невідомо, що ми робитимемо сьогодні ввечері, а ти вже й про понеділок думаєш.

- Ні про що я не думаю. І коли ви, дівчата, зрозумієте, що хлопці не обов’язково говорять те, про що думають. Знову балачки. Я пішов.

- Бувай.

Удома пахло булочками з корицею, відбивними і ще чимось. Коротше, пахло дуже смачно. Мама в мене – чудова хазяйка, у неї все виходить прекрасно: готувати, шити, влаштовувати затишок і таке інше, що з цим пов’язано, тобто золото, справжній скарб вона в мене, і в тата, звичайно. Але дивина в тому, що тато її вибирав, а мені й так пощастило, волею долі. Найкраща жінка у світі – це мама.

-      Привіт. Я купив татові книжку. Подивишся? Слухай, у мене одногрупниця – фотограф. Може хай прийде? – пам'ять яка-не-яка буде.

-      Хай прийде. А скільки вона бере?

-      Не знаю. Нагодуємо її і досить.

Мама подивилася на мене засудливо.

-      Будь-яка праця заслуговує на винагороду.

-      Я зараз подзвоню їй, домовлюся про все, запитаю про гроші.

-      Зови її на завтра на п’яту вечора. Слухай, а Оленка буде?

-      Я не говорив? – вона хвора.

-      Бідненька. Може провідаєш?

-      Не знаю.

Дістав візитку. Чудово, у Світлани мій оператор. Тьху, у мене ж на рахунку нічого немає.

-      Мамо, я подзвоню з домашнього, бо забув знову рахунок поповнити.

-      Алло.

-      Це Олексій.

-      З домашнього? У тебе немає мобільного?

-      Яка тобі різниця? Дорого балакати, я з домашнього. Коротше, у мене в тата завтра ювілей. Зможеш пофотографувати?

-      Зможу. Де й о котрій?

-      Зустріну тебе біля метро Московська завтра о 16.45. Підходить?

-      Так. До завтра?

-      Зачекай. Скільки коштуватиме це?

-      Знущаєшся? Ніскільки.

-      Дурниці. Будь-яка праця заслуговує на  винагороду, - повторюю мамину фразу.

-      Я прийду без подарунка й погодуєте мене. Ото й уся винагорода. Нові обличчя для фото – то моє щастя. Я в парку тоді була, бо я там людей перехожих фотографую.

-      Зрозумів. До завтра, - я поклав слухавку, - Мамо, я домовився про все. Вона сказала, що прийде без подарунка й поїсть у нас – ото й уся винагорода. Це я тобі дослівно.

-      Гаразд, Льошику, щось придумаємо. Намалюєш що-небудь, щоб прикрасити кімнату?

-      Намалюю. Ну, я пішов.

-      Стояти. А хто їсти буде?

-      Я вже й забув, що голодний.

-      Сідай уже. Я ось приготувала тобі.

забытая любовь

задутая свеча

ушедших чувств ога-рок

оставшийся с тех пор
                        но
забытая любовь

приходит    по ночам

и бесится пожа-ром
оставленный костер
забытая любовь

становится кошма-ром

зато  крутым пиа-ром

бывает приговор

Исходя из того, что использование интернет - ресурсов становится всё более популярным, можно сделать вывод, что основная масса клиентов для любой процветающей компании будет приходить именно через поисковые системы. Простого существования сайта в интернете недостаточно для того чтобы компания могла получить ощутимое количество клиентов, поэтому существует «поисковое продвижение сайтов». Благодаря поисковому продвижению, сайт становится «видимым» для поисковой системы по определённым ключевым словам. 

побеждайте честно!
дети ураганов

Иногда  счастье  небритое  и  спит  рядом...

- все, больше не матерюсь. - почему? - да,блять, потому что заебало

 

 

 

 

Он ест-я готовлю, он пачкает вещи-я стираю, он разбрасывает-я убираю... И что же я бы без него то делала...!)))

 

 

На пляже сидела женщина сомнительного поведения. Скоро вокруг нее собралась толпа сомневающихся.

 

Если ваш мужчина пошел налево... Главное - с ним там не встретиться!

 

- Так что у вас с ним было?- Ну практически всё, кроме секса и минета. Я птица гордого полёта!- Да... клювом-то не пососёшь.

 

 

Ррр,он мне не даёт.вот мальчики пошли

 

Он: Девушка, кажется нам с вами по пути Она: Не думаю, я не нахуй иду

А ты рисковый! пи3деть любишь, а бегать не умеешь!

 

 

 

Сколько вас таких умных в моей жизни было!царство им небесное!

 

 

В последнее время меня посещают мысли сексуального характера- "До кого бы дое**ться?!"

 

Мечта идиота обычно выглядит как жена соседа!

 

http://www.youtube.com/watch?v=W_l1hRpNKmk&feature=player_embedded

"Мы честные люди, а вы отребье, поэтому мы будем с вами воевать до последнего, пока нас.. пока вы нас не убьете, или пока мы не победим. Ну, скорее всего, вы нас убьете. Мы вас не боимся. Знайте это. Если это видео до вас дойдет, мы уже будем мертвы наверное." http://partizany.info/

Нещодавно дізналася про існування такої політичної сили. Втім це і недивно, адже незважаючи на те, що існує вона з початку 2000-х, в жодних передвиборчих перегонах участі не брала. Однак, в цьому є і певний плюс: жодних негативних асоціацій в масовій свідомості. 

Отож, що чи Ви знаєте про цю політичну силу? якщо так, то що саме?