Самокопання. Питання 1
- 18.01.24, 02:50
- Самопізнання
Три речі з минулого, які мене сформували.
Не певна, що саме мається на увазі: люди, події чи речі в прямому значенні слова. Тому змішаю все воєдино.
Перше, що прийшло на думку, це старий мультфільм "Дарю тебе звезду". Де мужчінчік у всі часи і епохи обіцяв своїй дружині дістати зірку і провести на край Всесвіту.
"Любимая, я тебя поведу к самому краю Вселенной...Я подарю тебе эту Звезду! Светом нетленным будет она озарять нам путь в бесконечность...."
Тоді, в дитинстві, для мене це був смішний мультик, але він так міцно засів у мене в голові, що здихатись його не можу досі. Він в більшій мірі сформував мій погляд на сімейне життя. Що це одні пусті обіцянки і брудні каструлі. Плюс це підкріплювалось, як мені зараз здається, не зовсім коректними маминими поясненнями. Я б сказала, що вона надто чесно і відверто розповідала про взаємовідносини між чоловіком і жінкою. І, напевно, надто рано. Безперечно, мама хотіла мене підготувати до дорослого життя, щоб я сама не набивала собі гуль, а користувалась чужим досвідом.
А ще вона мені розповіла, що народжувати - то дуже боляче, тому з моменту мого першого сексу і до нині я панічно боюсь завагітніти.
Мультик, якщо комусь цікаво:
Друге, напевно, це людина. Про нього я вже розповідала раніше. Тому коротко: моя перша любов у всіх відношеннях. Він дуже посприяв у тому, ким я стала зараз. І, на жаль, дякувати йому нема за що, на даний момент.
З третім виникають складнощі. Я не можу пригадати нічого особливого, що вплинуло б на мене так само сильно, як попередні два пункти. Не хочеться знову вертатись до теми батьків, бо їх вплив - то "само собой разумєєщєєся". Тому третім пунктом стане життя на 30 квадратних метрах втрьох. Я з дитинства чітко собі пообіцяла, що, поки у мене не буде достатньо можливостей і кімнат у квартирі, я не приведу в цей світ нове життя.
Пам'ятаю, як доводилось вчити вірші для уроку у ванній, бо кухня і кімната були зайняті. Коли у когось був поганий настрій, неможливо було не попастися один одному на очі. Звідти і сварки періодичні.
Зараз я в тій самій квартирі, але вже одна. І так до біса хочется знову бути втрьох...
Якось слабенько вийшло. Треба час на розкачку і наступного разу продумаю відповідь більш змістовно.
9
Коментарі
Гість: Наталя
118.01.24, 04:51
Мама переклала на вас свої власні переживання..... А у всіх вони різні. Ми самі будуємо свою долю.
Необачно вона вас запрограмувала....
Народження дітей щастя. У мене двійко.
Перейми бувають болісними, а бувають і ні. Та після пологів біль одразу забувається... Коли тримаєш на грудях своє новонароджене дитя....
Гість: Наталя
218.01.24, 04:54
Мультик мені знайомий. Бачила багато разів... Повертаючись у спогадах в минуле, скажу, у мене програма ТАКОГО сімейного життя не включилась....
Якщо щиро кохаєш людину, хочеш наповнити кожну її мить щастям. Звісно, що у кожного це поняття щастя своє.
Ми сприймаємо оточуючий світ через призму власних відчуттів.
Гість: Наталя
318.01.24, 04:55
Ми бачимо тільки те, що вже є у нас всередині.
І можемо віддати тільки те, чим наповнені самі ..
Гість: Наталя
418.01.24, 04:59
"зараз я в тій самій квартирі вже одна. І до біса хочеться знову бути втрьох".....
Оце і є підсумок вашого досвіду...
Думайте.
Доля дає вам людину, яку ви можете зробити щасливою... І отримати щастя і спокій Душі......
The Martian
518.01.24, 10:21
Мультик прикольный, но застарелый. Там не учли, что посудомойки уже были изобретены. Но в СССР они были только в ресторанах.
Трое в лодке и собака это жесть из коммуналок и малосемеек. Постоянные свары, козни, взаимная ненависть. А в бараке (где я вырос) все в одной комнате, а кухня для печки и готовки. И когда родился мой брат, то отец с помощью родни пристроил ещё одну комнату. Потому что мы были первые в подъезде.)
И я знаю как живут и сейчас в бывшиъ заводских общагах семьи и одинокие по 60-70+ лет. Это мрак. Общий коридор, умывальник, туалет, кухня... Люди застряли между СССР и Незалэжной. И обречены там умереть.
Янипричём
618.01.24, 10:54
проблема в том, что ты теряешь, не приобретая. если-бы у тебя была семья, потеря родителей была-бы тяжелой утратой, но не формирующей мировоззрение на сейчас. Сейчас тебе нужны 1. деньги, при наличии которых решается вопрос с родственницей (дом престарелых/съем квартиры для нее/наем сиделки). 2. работа для обретения новых связей/общения/других жизненных примеров, моделей поведения/полезных знакомств, в т.ч. среди мужчин. Как известно, "Вы не можете исцелиться в том окружении ,которое сделало вас больным". Нужны события,или деятельность, которая увлечет и отвлечет от самокопания. Прошу прощения за не прошенные советы
Маммамія
718.01.24, 19:39
сонечко, харе в собі копатися)) життя коротке, тому спитай себе "чого я хочу та що я готова зробити чи змінити для цього"... і головне, скажи своїм батькам "дякую" і не повторюй їх помилок ...святих людей не буває та всі помиляються і це норм
Vivyenn
819.01.24, 02:22
Семью не выбирают. Здесь дело не в размере жилплощади, а в спокойном и доброжелательном отношении, если его нет, то и в 4х комнатах достанут.
Сейчас делают не плохую анестезию, были бы деньги и здоровье на все эти радости.
Ну и сильное плечо +......, которое так и норовят отправить на фронт умирать...
little чайка
920.01.24, 15:40Відповідь на 4 від Гість: Наталя
На жаль, така людина ще не з'явилась
little чайка
1020.01.24, 15:42Відповідь на 5 від The Martian
Хорошо, что у меня была не комуналка и не общежитие. Вот за это могу сказать огромное спасибо родителям, что не разъехались в две комнатушки общежития, когда развелись. Хоть и было сложно втроем, но все же лучше.