Не стало поета Миколи Петренка

10 жовтня не стало автора тексту відомої пісні «Намалюй мені ніч» Петренка Миколи Євгеновича – члена Національної Спілки Письменників України від 1960 року, автора більш ніж 100 книг поезій, прози, драматургії, Заслуженого працівника культури України, лауреата понад 20 літературних премій. Він відійшов у вічність, не доживши один місяць до свого ювілею – 95-ліття.

Народжений на Полтавщині, Микола Петренко в дитячі роки пережив голодомор 1933 року, під час другої світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував покарання у концтаборах, спершу в Янівському у Львові, згодом у Бухенвальді. Після визволення американськими військами повернувся на батьківщину, де пройшов фільтраційні та трудові табори – шахти Донбасу, лісорозробці та рибні промисли Камчатки. Згодом працював у Бродівській районній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України». Свою першу поетичну збірку «Дні юності» видав у 1957 році.

Члени Львівської обласної організації НСПУ висловлюють співчуття родині, близьким та всім, хто знав Миколу Петренка.

Леся Бернакевич

Світла пам'ять великому поету, щирій людині, спілчанському патріарху Миколі Петренку. Втік і вже не зловлять... Поширюю вірш, написаний ним 6 вересня цього року:

ВТІКАЧ

=======

Я утік, я зарився в самітницький скит,

Я лікую скалічені лапи...

А за мною погоня, і стукіт копит,

І скривавлені піною храпи.

Я утік - бо неправди страшливе ярмо,

Бо терпіти не стало спромоги:

Хай довкола облуда - та ми живемо,

І до нас їм немає дороги.

Я утік від фальшивих щедрот, я в собі:

Досить світу - що в краплі уяви.

Перетерплять сильніші - а ми заслабі,

Ми такі, як столочені трави.

Так, ми зводимось в росах, ранкових світах,

До таємної правди охочі:

Я утік - наче в хащах причаєний птах,

Тільки очі з пітьми, тільки очі.

Я сховався від себе, від вас поготів,

Я живу - потаємно і гоже.

і не треба мені фарисейських світів -

Тільки царство дароване Боже!..

Слава Україні!

Не стало поета Миколи Петренка

Останні статті

Коментарі