На жаль, це війна

Уродженець Сватівського району від початку російської агресії боронив країну в батальйоні "Луганськ-1": визволяв Лисичанськ, брав участь у бойових операціях поблизу Дебальцевого та Бахмута. Служив командиром відділення розвідників. А 1 лютого підірвався на вибуховому пристрої. У січні йому виповнилося 24 роки. У Олександра залишилася вагітна дружина. Поховали героя у селі Коржове, звідки він був родом.

"Піхота, яка стояла за ним, – ні подряпини, тому що все увійшло в нього. Він командував, дуже добре з людьми працював, був хорошим професіоналом, знав свою справу, але, на жаль, це війна", - сказав "Професор", військовослужбовець ЗСУ, командир батареї.

"Його і не хотіли брати, так як він являвся старшим опікуном у дідуся і бабусі, у нього була яби броня, але він все одно домігся аби його відправили на фронт", - зазначив голова сільської ради В’ячеслав Кірічок.

https://www.5.ua/suspilstvo/na-zhal-tse-viina-na-luhanshchyni-poproshchalysia-z-armiitsem-93i-mekhanizovanoi-bryhady-oleksandrom-rybalchenkom-164305.html