Картина маслом... Віктор Мусияка,
У Києві до кінця липня, до 1025-річчя Хрещення Русі реставрують пам'ятник Магдебурзькому праву. На реставрацію пам'ятника, встановленого на набережній в Києві, буде витрачено 10 мільйонів гривень. Аварійні сходи відремонтують і прикрасять ліхтарями, біля колони встановлять джерело-бювет, в нішах підземного переходу створять барельєфи за церковними мотивами.
УНІАН, 16 квітня 2013 року
Однією з очевидних ознак наявності демократії в державі є гарантоване місцеве самоврядування. Українська Конституція, зважаючи на положення Всесвітньої Декларації про місцеве самоврядування та Європейську Хартію місцевого самоврядування, визначила місцеве самоврядування як "право територіальної громади – жителів сіла чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України", 140-я стаття.
На жаль, цивілізовані засоби організації життєдіяльності громад, що їх закріплено в Основному законі, ніколи не сприймалися суб'єктами державної влади як безумовні і обов'язкові до дотримання, а громади не виявляли волі до відстоювання наданих їм Конституцією та законами повноважень і прав.
Сьогодні ми – свідки чи не останніх конвульсій місцевого самоврядування, неперевершеним прикладом чого є ситуація в Києві: не в селі, селищі чи районному містечку – в столиці "майже європейської держави".
Більше року тому Леонід Черновецький подав заяву про складання повноважень голови міста Києва, що, відповідно до закону "Про місцеве самоврядування" спричинило до дострокового припинення його повноважень.
Частина 3 14-ї статті закону "Про вибори депутатів ВР АРК, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" чітко визначає строки проведення позачергових виборів Київського міського голови.
До сьогодні ВР відверто ігнорує законами встановлений обов'язок. Поки влада й опозиція зображали більше року непереборні труднощі з тим, щоб увійти у відчинені двері, добіг до кінця строк повноважень Київської міської ради.
Парламентський політикум усвідомлено "заплутався" у визначенні того, які вибори мають призначатися: чергові чи позачергові. Влада вдало використала наполягання опозиції на одночасному проведенні чергових виборів київського голови і міськради: звернулася до КС не за роз'ясненнями колізії зі столичними виборами, а з абсурдним питанням про те, коли мають проводитися одночасні чергові вибори до ВР АРК, місцевих рад і голів сіл, селищ і міст в контексті змін до Конституції України, внесених у 2011-му році.
Доречно нагадати, що після сумнозвісного рішення КС 2010 року, замість того щоб захистити конституційний лад, як єдиний державний орган, який має повноваження виступати від імені народу, Верховна Рада потурбувалася про власне збереження з допомогою підручних засобів: було внесено зміни до низки статей і "Перехідних положень" зґвалтованої Конституції.
Незалежно від забарвлення, депутати окремо передбачили продовження своїх повноважень до п'яти років замість чотирьох, що було платою за лояльність, виявлену до антиконституційного дійства КС.
Не забули при цьому і президента. Підкорегували положення 141-ї статті Конституції, не пояснивши, як бути з Київрадою, сотнями інших місцевих рад і голів, які обиралися за легітимною Конституцією на визначений строк повноважень, незалежно від того, були це вибори чергові чи позачергові.
Виходячи з правосвідомості і логічного праворозуміння, вже після названих змін до 141-ї статті Конституції, парламенти минулого й нинішнього скликань призначили сотні позачергових виборів місцевих рад і місцевих голів.
Однак на київському самоврядуванні Верховну Раду "заклинило", розпочалися ігрища, схожі на "танці Святого Віта".
Очікування рішення КС прогнозовано "палило" час, протягом якого парламент міг і був зобов'язаний призначити вибори столичного голови і Київради.
Проте ніякого рішення КС для цього не було потрібно, оскільки він в своєму висновку, ще 10 червня 2010 року, чітко зазначив: "Положення пункту 30 85-ї статті Конституції передбачають повноваження ВР призначати чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування як однієї з основних форм безпосередньої демократії.
КСУ вважає, що їх призначення за наявності законних підстав має для ВР обов'язковий характер, за винятком випадків, передбачених Конституцією і законами України".
КСУ також заявив, що "в аспекті положень 38-ї статті Конституції важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав є строки проведення виборів".
Хто прагне зберегти нинішню Київраду ще на два з половиною роки, має усвідомити, що усі її рішення, а отже й права на земельні ділянки, інші міські об'єкти права комунальної власності – будуть "на воді писані". Врахуйте, що зухвале ігнорування встановлених законами імперативних строків щодо проведення виборів міського голови, вже давно "погасило" легітимність виконання секретарем ради обов'язків міського голови.
Сьогодні, у 141-й статті Конституції прямо зазначено, що строк повноважень місцевих рад і голів – п'ять років, але тільки тих, які обрані на чергових виборах.
А як бути з тими органами місцевого самоврядування, які були обрані за попередніми, оперативно зміненими положеннями Основного закону?
Цю обставину КСУ в своєму рішенні проігнорував, хоча вона мала бути основним предметом роз'яснення. Адже, зокрема, Київська міська рада, обрана позачергово в 2008 році, була обраною легітимно на п'ятирічний строк. КСУ мав роз'яснити, оскільки цього немає в законі про внесення змін в Конституцію, як бути з такими органами самоврядування в умовах дії нових правил.
КСУ мав чітко заявити, що при закінченні п'ятирічного строку повноважень органів місцевого самоврядування, обраних до набуття чинності закону №2952, мають бути проведені позачергові вибори таких органів на строк до проведення одночасних чергових виборів органів місцевого самоврядування в останню неділю жовтня 2015 року.
Замість цього КСУ виклав єзуїтську позицію, яка санкціонувала антиконституційне продовження повноважень Київської міськради.
В мотивувальній частині КСУ зазначено: "Продовження, або скорочення строків повноважень органів місцевого самоврядування, обраних на позачергових виборах, є тимчасовим заходом, спрямованим на реалізацію механізму одночасного проведення усіх чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, що не перешкоджає реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні справами".
Після 2010 року вже мало кого дивує рішення КCУ, яким він "продовжує" повноваження Київради і київського міського голови як "тимчасовий захід".
Сьогодні очевидно, що коментовані КCУ положення закону мають явні ознаки порушення не тільки прав громадян "брати участь в управлінні державними справами", а й прав щодо місцевого самоврядування та інших конституційних прав.
Змінами до конституції в 2011 році створені серйозні проблеми з належним виконанням тим же парламентом його конституційних повноважень, зокрема пов'язаних з ухваленням державного бюджету на наступний рік.
Чергові вибори ВР у жовтні будь-якого року дезорганізують її роботу як у складі парламентарів, чия каденція завершується, так і в новому складі депутатів, які кілька місяців, після прийняття присяги в листопаді, вивчатимуть кнопки для голосування, ділити робочі кабінети, комітети, вивчати законодавчі процедури. З такими депутатами уряд зможе легко ухвалити бюджет наскрізь лобістський і корупційний. Цю проблему країна реально відчує вже в 2017 році.
Але КС не узрів в пропонованих змінах до Конституції загроз для прав і свобод громадян...
Навіть сьогодні,маючи під рукою необхідне рішення КСУ, вибори Київради і міського голови необхідно призначати й проводити якнайшвидше.
Є кілька шляхів вирішення цієї проблеми.
Найприродніший шлях: оскільки п'ятирічний строк, на який, відповідно до Конституції і законів, абсолютно легітимно обиралася Київрада, сплив, а чергові вибори відбудуться лише в жовтні 2015 року, – сьогодні мова може йти про позачергові вибори цих органів. Строк повноважень Київради і київського голови буде пов'язаний зі строком обрання й отримання повноважень їх наступниками в результаті чергових виборів.
Якщо для влади важливо "зберегти обличчя" КСУ, є інший спосіб вирішення проблеми. Стаття 78 закону "Про місцеве самоврядування" передбачає можливість дострокового припинення повноважень міськради при встановленні, зокрема, такої обставини: "якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції, цього та інших законів, прав і свобод громадянина, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність з законом".
Кому з мешканців Києва, не говорячи про політиків, невідомо про наявність у парламенті маси фактичних і документальних доказів порушень Конституції й законів України Київрадою, зафіксованих і досліджених тимчасовою спеціальною комісією парламенту минулого скликання? Навіть наявність рішення КСУ від 25 травня 2013 року не може відмінити дію закону, яким передбачено дострокове припинення повноважень ради, що порушує Конституцію.
Наслідок один, знову ж законний: позачергові вибори.
Для цього достатньо голові профільного комітету доповісти парламенту відповідні документи, після чого ВР має ухвалити рішення про дострокове припинення повноважень Київської міськради й негайно ухвалити рішення про призначення позачергових виборів ради і мера.
Такі рішення збережуть обличчя влади, створять сприятливу атмосферу для виходу з очевидної парламентської кризи за дефіциту часу для спільного з опозицією ухвалення рішень на євроінтеграційному напрямку.
КСУ в своєму рішенні підкреслив, що вибори до органів місцевого самоврядування мають проводитися "одночасно", помилково посилаючись при цьому на Конституцію, в якій відсутній термін "одночасно". Про "одночасні чергові вибори" йдеться в другій частині 14-ї статті закону "Про місцеві вибори".
Але суд чомусь не обмовився про те, що ця ж частина 2 14-ї статті допускає відступ від правила "одночасного" проведення виборів органів місцевого самоврядування "у випадках, встановлених Конституцією і законами України". Це дозволяє Верховні Раді ухвалити закон про призначення чергових виборів у Києві.
Зрозуміло, що при цьому чергові вибори органів місцевого самоврядування в Києві мають проходити окремо від одночасних чергових виборів усіх інших органів місцевого самоврядування в державі.
Абсолютно не бажаний, але можливий варіант розвитку подій навколо київського міського самоврядування: якщо Київрада, обрана на позачергових виборах в 2008 році, явочним порядком, посилаючись на останнє рішення КС, продовжить діяти в режимі легітимного органу місцевого самоврядування. Будь-яке її рішення буде за межами конституційно-правового поля, оскільки матиме ознаки узурпації й негайно піддаватиметься суспільно-політичній і юридично-правовій обструкції.
Нагадаю, що КСУ в Рішенні від 5 жовтня 2005 року зазначив: "Узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо".
Посилання на принцип "безперервної влади" абсолютно недоречне в цьому випадку. Механізм безперервної вдали діє тоді, коли дотримано вимог Конституції і законів щодо строків повноважень і строків проведення виборів органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Інакше кажучи, в звичайних – нормальних! – умовах орган місцевого самоврядування продовжує здійснювати визначені Конституцією і законами повноваження до набуття повноважень новообраним органом, якщо призначені чергові чи дострокові або повторні вибори до цього органу.
Якщо вибори не призначені, більше того – їх не збираються призначати, а строк повноважень органу закінчився, – продовження здійснення повноважень, зокрема Київською міськрадою, є відвертою й цинічною узурпацією влади.
Чи існують правові підстави легітимного продовження повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування за межами конституційних строків їх повноважень?
Такі підстави є, більше того, вони вже застосовувалися.
В "Перехідних положеннях" Конституції 1996 року було зазначено: "Чергові вибори президента України проводяться в останню неділю жовтня 1999 року", хоча п'ятирічний строк повноважень президента Кучми спливав в липні 99-го. Після "відновлення" рішенням КС старої Конституції, парламент VI скликання не ризикнув в явочному порядку продовжити свої повноваження до п'яти років – а прийняв закон про зміни до Основного закону, оскільки "відновлена" Конституція передбачала чотирирічний строк повноважень ВР.
Передбачивши чергові вибори президента в останню неділю березня 2015 року, його повноваження також продовжили.
ВР проігнорувала можливі звинувачення в узурпації влади й загальновизнані світові парламентські правила пристойності, які дозволяють парламенту змінювати власні повноваження й продовжувати строк їх здійснення лише для наступного складу парламенту.
Правовою підставою для продовження повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування понад строки, встановлені Конституцією та законами, може бути введення воєнного чи надзвичайного стану, 83-тя стаття Конституції.
У законі "Про режим надзвичайного стану" зазначено, що на період його дії "продовжується, у разі закінчення, строк повноважень представницьких органів місцевого самоврядування, ВР АРК, ВР України". Що особливо актуально, "проведення виборів президента, а також виборів до ВР, ВР АРК і органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного стану забороняється", – 21-ша стаття.
3 грудня 2005 року указом президента був введений надзвичайний стан в населених пунктах АРК у зв'язку з розповсюдженням вірусу "пташиного грипу". 29 грудня 2005-го надзвичайний стан було ліквідовано. В цей же час повним ходом йшли вибори до Верховної ради України: ніхто їх не припиняв. Ніхто не поставив питання про скасування результатів виборів, хоча підстава була реальною.
Якщо сьогодні влада "принципово" не бажає проводити вибори в Києві, зберігаючи видимість конституційної законності такої позиції, це можливо "обставити" в єдиний спосіб: проголосити в столиці надзвичайний стан – він і без того вже рік є "надзвичайним".
Оскільки такий стан можна "тримати" максимально протягом трьох місяців, за цей час можна ініціювати подання до КСУ з питанням : "Чи може бути продовжений строк дії надзвичайного стану, якщо підстава для його введення продовжує існувати?" Якщо висновок КСУ можна буде трактувати, як позитивний, строк надзвичайного стану може сягати останньої неділі жовтня 2015 року.
Залишається визначитися, чи робити "вікно" в режимі надзвичайного стану на час виборів президента в останню неділю березня 2015 року...
Якщо змиритися з тим, що Україна остаточно сповзла до стану квазідержави, в якій віртуальне все: і Конституція, і закони, і правопорядок, і демократія, і сама держава, – годі дивуватися "особливостям" здійснення місцевого самоврядування в столиці.
Під багатомісячні політичні судоми навколо київських виборів підведено примарну правову підставу у вигляді рішення КС від 25 травня 2013 року. Агонія столичного самоврядування, давно відданого на поталу владі, може закінчитись найближчим часом.
"Народ безмолвствует". Можливо – думає.
Є чи не останній ресурс: усвідомлення владою і опозицією, що знищення самоврядування, тим більше в столиці "майже європейської держави", може стати для Європи не менш вагомим аргументом проти прийняття остаточного рішення щодо асоціації з Україною, ніж "вибіркове правосуддя".
Якщо усвідомлення цього не станеться, Україна залишиться без європейської перспективи. Проте, треба визнати, з відреставрованою в європейському стилі Колоною Магдебурзького права...
Картина маслом...
Віктор Мусіяка
