виккрадення в Донецьку . прохання про допомогу.
- 03.12.14, 10:15
Кто располагает любой информацией по этому поводу, звоните 0952190419 в любое время суток, или пишите - http://vk.com/id31991119"
Аналитик группы InformNapalm Артем Василенко в ходе своей работы по идентификации сил вторжения и информационного сопровождения фактов выявления российских военнослужащих на украинской территории смог наладить случайный контакт с российским офицером, который согласился на короткую беседу через Skype. Артем дал слово чести своему оппоненту, что не будет размещать видео или аудиозапись разговора, на таких условиях было взято интервью, но стенограмма самой записи не подпадала под оговоренные запреты. Собеседник согласился на распространение этого интервью в текстовом формате. Верить этой записи или нет — это ваше право, но чтобы понять её суть, достаточно проверить упомянутые в ней факты.
— Добрый вечер, — собеседник опускает глаза, видно, что ему неловко говорить.
Мы познакомились, когда я отслеживал страницу в ВК одного из военнослужащих РФ, который был задержан в Украине. Тогда это наделало много шума. Мне удалось завести диалог с несколькими военнослужащими РФ и узнать их мнение о событиях на востоке Украины.
— Добрый, — на разговор по скайпу я согласился, потому что было интересно понаблюдать за эмоциями человека, который находится на противоположной стороне. Командир одного из подразделений ВС РФ (назовем его Дмитрий — настоящее имя он попросил скрыть), которое с августа воюет на востоке Украины, решился поговорить с украинским журналистом после того, как в пункт постоянной дислокации было разово доставлено больше десятка цинков с контрактниками.
— Артем, на диалог с Вами согласился только потому, что, считаю Вас человеком с холодным разумом, который не перекрутит мои слова, а напишет так, как есть.
— Договорились, Дмитрий, мне интересно, что заставляет вас приезжать в Украину и пытаться вести здесь боевые действия?
— Что бы Вы понимали, до 2010 года в армии РФ все было плохо, примерно так же, как и в вашей, небольшие зарплаты, отсутствие жилья и т.д. Позже мы начали получать достойное денежное довольствие, начали решаться бытовые проблемы. Служить в ВС стало престижно. Поэтому после вашего Майдана, когда мою часть бросили в Крым, я особо не сопротивлялся. Крым отошел к нам довольно легко. Если бы сразу же после Крыма военно-политическое руководство моей страны приняло решение отобрать Юго-Восток Украины, все прошло бы аналогично. Но оно потеряло время.
— А Ваше личное отношение к тому, что происходит?
— Как ни странно мне было услышать, что Вы имеете русские корни, так и Вам наверное будет странным то, что по матери я — украинец. Вообще в моем подчинении очень много тех, кто имеет украинские корни. Нам дико воевать с вами, но мы военнослужащие и куда пошлют…
— Дмитрий, Вы читали Сартинова?
— Читал, но про события, которые грядут, в следующий раз…
— Не понял
— Я не хочу сегодня говорить об этом.
— Ладно, Вы хотели рассказать про события, которые привели к нашему диалогу
— Дело в том, что мы не ожидали большого количества жертв среди своих военнослужащих, но жертвы появились сразу после входа 24-го августа. Тогда украинские ВС впервые применили Точку. Точнее, три Точки. Полностью уничтожили колонну. Слава Богу, что это было подразделение не моей части. А вот в Снежном накрыли моих, — у Дмитрия снова опускаются глаза.
— Сколько?
— Тогда погибло около 40 человек. Артем, Вы не представляете, как тяжело было скрывать это. Я видел лица родственников, когда пытался рассказать им про несчастный случай на учениях. Они не верят. Меня тогда чуть не разорвали.
— Тогда почему?
— Вам не понять… Вы — журналист, а не военнослужащий.
— А что с последними?
— Вы снова не поверите, но эти погибли в результате боестолкновения в Антраците.
— Там нет сил АТО
— Артем, Вы писали про Макеевку. Про колонну, которая разрушила 5 блокпостов. Это правда. Мы уже давно не верим боевикам и наемникам. Месяц назад был случай, когда позиции одного из моих подразделений очень удачно отработала артиллерия. Как оказалось потом, корректировал один из боевиков ДНР. На допросе он рассказал, что местные недовольны наличием нас. Они ждали помощи от РФ, а не гуманитарной катастрофы. Им реально есть нечего. А тут еще и вы с отменой выплат…
— Ну так пусть ваша власть платит
— Показав тем самым свою причастность к событиям? Наша власть на это не пойдет. А в результате в кризисных регионах начались голодные бунты. Но это еще не самое страшное. Боевики начали зарабатывать деньги на обмене военнослужащих РФ. У нас начали пропадать люди. Также, словили одного, на корректировке огня артиллерии. Мы даже имеем пару фактов, когда боевики договаривались с военными Украины о совместных действиях против ВС РФ и наемников Козицина…
— А при чем здесь последние 200-е?
— Сверху пришел приказ поставить боевиков и наемников на место. Мы хорошо поработали в Антраците… А потом… потом они накрыли нас минометами… По сути, боевики и наемники вышли из-под контроля, и теперь мы воюем на 2 фронта. Спереди ВС Украины, а в тылу ополченцы.
— Тогда зачем?
— … У нас в России медленно и уверенно наступает полная задница. Путин не остановится. А я не хочу потерять работу. Боюсь, что после окончания боевых действий, ВС будут единственным местом, где будут платить зарплату.
— То есть основная причина — деньги?
— Не только…
Дальше связь прервалась.
Наступ української армії в Донбасі розв'яже руки Володимиру Путіну, який тільки й чекає цього, щоб розпочати вторгнення.
Про це сказав в Маріуполі глава Донецької ОДА Олександр Кіхтенко.
«Наступ українських військ на окуповані території "розв'яже руки" Володимиру Путіну, який використає це для відкритого військового вторгнення», - передає прес-служба слова губернатора.
Говорячи про перспективи припинення військового конфлікту, Олександр Кіхтенко зазначив, що силовий варіант є безперспективним. Потрібні тільки дипломатичні механізми.
Глава регіону впевнений, що незабаром люди на окупованих територіях переконаються, що в Україні рівень життя набагато вищий, ніж у так званій ДНР.
Він підкреслив, що Росія не буде субсидувати окупований Донбас і, зокрема, вугільну промисловість, звернувши увагу журналістів на те, що Російська Федерація не в змозі утримувати навіть свої шахти, закриваючи їх.

У російської влади велика проблема з мізками, тому що наявні резерви дозволять протриматися державі не більше двох років. Станом на 1 грудня на міжнародних ринках ціни на нафту оновили мінімуми з 2009 року. Але гордість заважає. Таку позицію щодо економіки Росії та падіння рубля оприлюднив колишній віце-прем'єр-міністр Росії Альфред Кох. Новину повідомляє «Преса України».
Альфред Кох порівняв Росію із літаком, у якому проблема з пілотом, тому що пілот помер.
«Це як якщо б потрібно було перелетіти з пункту А в пункт Б на літаку. І літак є, і пального навалом, одна проблема - один льотчик помер, а інший - в тюрмі сидить. І в наявності одні вертухаї. Одне з двох: або вертухая за штурвал садити: тоді «кришка» з вірогідністю 99%, або пілота з кічі виймати. Але тут гордість заважає», - зазначив колишній віце-прем'єр-міністр РФ в одній із соцмереж.
Додав і те, що зараз «у російської влади велика проблема з мізками, тому що наявні резерви дозволяють країні протриматися два роки, якщо витрачати їх з розумом». Разом із тим Альфред Кох вважає, що «грамотне керівництво в Росії відсутнє».
Колишній міністр також розповів, що за даними щомісячного моніторингу Мінекономрозвитку РФ, зростання ВВП Росії у жовтні 2014 року сповільнилося до нуля. Акцентував свою увагу Кох і на тому, що станом на 1 грудня на міжнародних ринках ціни на нафту оновили мінімуми з 2009 року, а російський рубль на Московській біржі під час ранкових торгів досяг стелі в 52,05 рублів.
Як вже інформувала «Преса України», нещодавно Альфред Кох заявив: «Хохли уходять, а нас в Європу не беруть. Нашу Татарію-Московію не вважають Європою. Ми - дика азіатська деспотія, що упивається власною вигаданою винятковістю. А ми пижимось, лякаємо хохлів, таращимо очі... а нічого вдіяти не можемо. Так на нас і уваги-то вже ніхто не звертає».
![]() |
|
Батько славнозвісної 24-річної депутатки від партії Ляшка Олени Кошелєвої не встиг закрити усі свої сторінки у соцмережах і приховати свої захоплення.
А приховувати є що, адже Володимир Кошелєв, судячи з його дій у мережі Одноклассники, підтримує Путіна, не любить Америку та ностальгує за радянськими часами.
![]() |
| Батькові вже скандальної депутатки Кошелєвої варто було подумати про репутацію заздалегідь |
Як пише "ТСН", директор Харківського лікеро-горілчаного заводу Кошелєв неприязно ставиться до української армії.
![]() |
| Кошелєв вважає Путіна своїм президентом? |
Окрім політичних питань, батька народної обраниці цікавлять собаки, пенсіонери-спортсмени та рецепти домашньої консервації.
![]() |
| Також батько депутатки нового парламенту сумує за СРСР |
![]() |
| А США чоловік не любить |
![]() |
| Як, власне, і українську армію |
Нагадаємо, схоже, що за депутатством молодої "волонтерки" Кошелєвої стоїть екс-регіонал Павло Климець.
Фото з сайту "ТСН"

За півроку російського вторгнення українська армія навчилася не тільки добре воювати і відбивати терористичні атаки, але і проводити якісні операції, які призводять до значних втрат серед терро-російських військ. Про цю зміну повідомляє у соцмережі військовий експерт Олексій Арестович, новину передає Преса України.
«Перемир'я в Донецькому аеропорту викликано тим, що наші хлопці провели надзвичайно грамотну, відмінно сплановану і добре здійснену операцію, яка завела атакуючих в пастку. В результаті загинуло не менше 100 військовослужбовців ЗС РФ, частина яких відноситься до розвідувальних частин і підрозділів спеціального призначення, а частина до північно-кавказьких бойовиків Осетії та Дагестану.
Величезні разові втрати спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ, і необхідність швидко поховати за ісламським звичаєм частину загиблих бойовиків, а також - можливість викриття і отримання українською стороною чергових доказів використання регулярних російських військ на території України, поставили російське командування в надзвичайно незручне становище», - пише Арестович.
Згідно думки експерта, російське командування змушене було просити про перемир'я, так як більша частина «трупів непрошених гостей» опинилися в зоні, яка знаходиться під контролем легендарних "кіборгів".
Арестович переконаний, що «тіла ми їм віддамо», однак іронізує експерт, зазначаючи, що Донецький аеропорт - став найбільшим провалом російського спецназу за всю його історію.
«Цікаво, проте, як росіянські полководці стануть пояснювати найбільший провал спецназу за всю історію його існування, з 1950 року?..Взагалі, очевидно, що дві Чечні і Сирія, а тепер і Україна, кремлівських горе-вояк, нічому не навчила. Підрозділи спеціального призначення і сила розвідки, як і раніше використовуються переважно для лобових штурмових дій, тобто як кваліфікована піхота. А це, в свою чергу, означає, що вся так звана "Російська військова реформа" - дута», - заявляє Арестович.
Військовий експерт вважає, що основа військової машини будь-якої держави - це міцні сухопутні війська, однак у російській армії з цим величезна проблема.
«Російські військові, які воюють в Україні понад півроку своїми штатними з'єднаннями і підрозділами, абсолютно не справляють враження:
- шаблонні дії,
- низький рівень підготовки,
- величезні втрати (див. http://oyblogg.blogspot.se/2014/11/22.html?m=1)
В результаті, спецназ використовують просто як піхоту, підготовлену краще цієї піхоти, але тут, у свою чергу, вступає в свою зловісну силу, хронічна нездатність російського командування грамотно планувати і проводити операції», - упевнений Арестович.
«Три місяці ці клоуни не можуть взяти аеропорт, роблячи по декілька штурмів на добу і маючи в своєму розпорядженні всі засоби збройної боротьби. Не допомагає ні використання "елітних підрозділів", ні заїжджі гастролери з святая святих: окремих курсів удосконалення ГРУ ГШ, снайперських груп з "Вимпела", спецназу ВВ. Всіх цих орлів раз за разом акуратно збирають по шматочках, пакують і відправляють під улюблені берізки. А більша частина з них - все ще валяється навколо аеродрому і - по інших містах і селах нашої улюбленої країни. Особливо не щастить спецназу, який використовують виключно безглуздо. Втрати його колосальні і безпрецедентні в історії цього роду військ.
Тільки в 24-ої обрспн (Новосибірськ) втрати склали понад 500 чоловік, бригада, фактично припинила існування. Вчора перші 17 трун привезли в Уссурійськ - це вже 14-а обрспн. 45-й полк - за заниженими оцінками, не менше 100 в/с», - аналізує втрати терро-російської армії активіст.
«Однак, ці втрати, хоч і величезні, досі були відносно рівномірно розмазані по календарю. Зараз же, російські переговорники мають блідий вигляд:
- найбільші разові втрати,
- масовий прихід трун, включаючи труни в Дагестан і Осетію, а там - своя специфіка,
- необхідність йти на принизливі прохання про перемир'я,
- і, найголовніше, докази участі російських спецпідрозділів у штурмі донецького аеропорту, які отримала в більш ніж достатній кількості українська сторона.
Це - один із найбільших провалів у новій російській військовій історії. Відбувся він не випадково, а став результатом видатної військової майстерності українських військових», - заявляє Арестович.
«Не дарма в підрозділах російських Внутрішніх військ розпочато оргмобмероприємства з підготовки до відправки в Україну зведених загонів цього роду військ - військового «м'яса» вже не вистачає, втрати величезні. Чи то ще буде», - додає він.
Євген Сверстюк - один з когорти тих небагатьох українських інтелектуалів та громадських діячів, кого українці вважають і вважатимуть, навіть і після смерті, моральними авторитетами суспільства. Слово про нього - від ще одного з таких авторитетів, яких ми звемо совістю нації, борцями за Україну і її незалежність, соратника Євгена Олександровича по Ініціативній групі "Першого грудня" кардинала Любомира Гузара.
"Для нашого суспільства те, що Євген Свертюк від нас відійшов, по-людськи кажучи, велика страта, - сказав кореспонденту Укрінформу блаженніший Любомир Гузар, - людей такого не тільки літературного таланту, а такої духовної якості ми нечасто зустрічаємо. На мою думку, це була направду надзвичайна людина.
Я не можу сказати, що мав нагоду багато з ним спілкуватися, хіба останніми, може, роками, коли ми частіше бачилися, і я мав можливість більше до нього приглядатися і прислухатися до того, що він каже. І не маю найменшого сумніву, що це був справжній патріот, який дуже багато задля України зробив і через Україну потерпів. Але який приймав це мужньо, як справжній виклик.
І його патріотизм, я можу сказати, прислухуючись до того, що він говорив, це був справжній християнський патріотизм. Сверстюк думав категоріями людини віруючої, справді, дуже-дуже віруючої. І, мені здається, те, що він зробив впродовж багатьох років, десятиліть, ті його терпіння особисті, які він переніс, і також його праця, особливо на літературному полі, заслуговують на велику вдячність зі сторони нашої спільноти. Цю людину, яка від нас відійшла, ми повинні вшановувати з почуттям глибокої вдячності і за те, що вона зробила, і за те, як вона це зробила. Бо, справді, це подиву гідна людина. Дай Боже, щоб ми таких мали більше.
Сверстюк є взірцем борця, прикладом для молодого покоління українців, християн. Знаю, що він часто зустрічався з молоддю. Навіть в останній нашій розмові з ним кілька тижнів тому, - він уже був хворий, і ми говорили по телефону, - він оповідав мені про свою зустріч з молодими людьми. Немає ніякого сумніву, що він хотів отой дух, який у ньому горів, передати молоді. І я думаю, що ми повинні вивчати не тільки написане ним, а і його життя як таке, вчитися, як бути таким справді віруючим українцем.
Він, я думаю, заслужив собі у Господа на велику-велику нагороду за все, що зробив для народу нашого своєю жертвою, своєю працею... Він у Божих руках."
Як повідомляв Укрінформ, Євген Сверстюк - відомий український філософ, письменник-шістдесятник, дисидент - помер у понеділок, 1 грудня, на 85-му році життя.
Євген Сверстюк закінчив Львівський університет ім. І. Франка. У 1959, 1960, 1961, 1965 рр. за виступи проти дискримінації української культури його звільняли з роботи. До арешту в 1972 р. він працював відповідальним секретарем редакції "Українського ботанічного журналу", активно писав для самвидаву. В березні 1973 р. був засуджений за статтею "антирадянська агітація" до семи років таборів суворого режиму та п'яти років заслання.
Після проголошення незалежності України був активним ідеологом дерадянізації країни. У 1993 р.Сверстюка обрали президентом українського ПЕН-клубу. Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка. Редактор газети "Наша віра". Учасник Ініціативної групи "Першого грудня" та член Громадського комітету з вшанування пам'яті жертв Голодомору.
Автор книг, численних статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов на українську. Низка літературно-критичних есеїв Сверстюка об'єднані ідеєю боротьби за суверенність української культури, це зокрема есе про М. Зерова "Гострої розпуки гострий біль", "Котляревський сміється", про Тараса Шевченка "Остання сльоза", "В. Симоненко - ідея", "Слідами казки про Іванову молодість". Окремою книгою у "Самвидаві" вийшов есей "Собор у риштованні" (1970) - про роман "Собор" Олеся Гончара.
Об этом Бирюков написал в своем Фейсбуке.
"Gо донецкому аэропорту, 20:56 понедельника: в общем, слухи про некий спецназ из России - не слухи. Прибыло несколько десятков каких-то специфических "космонавтов", которые повели массу организмов на штурм. В общем, если потом россияне будут говорить о нас, как о негостеприимной нации - не удивляйтесь. По данным перехвата СепарРадио - 27 спецназовцев отправились сегодня утром домой, в уютных гробиках", - написал он.
Кроме того, по данным Бирюкова, "порядка 25-30 местных организмов тоже закончили свой жизненный путь. Ранены 2 полевых командира".
02/12/2014 06:08 |
Украинские военные договорились с представителями «Луганской народной республики» о прекращении огня и отводе тяжелой техники от линии соприкосновения сторон с 5 декабря
О достижении соглашения между военными и «республикой» сообщает в очередном докладе миссия ОБСЕ в Украине, передает «РБК-Украина».
«Все договорились о полном прекращении огня на всей линии соприкосновения между украинскими войсками и теми, кто контролирует ЛНР, данное соглашение вступит в силу с 5 декабря. Вывод тяжелой техники должен начаться 6 декабря», - говорится в отчете.
Как отмечается, положения о прекращении огня и отводе военной техники было частью заключенных еще в сентябре минских договоренностей. Тем не менее, фактически эти пункты соглашения между Киевом и «народными республиками» выполнены не были.
Как сообщали «Комментарии», 1 декабря генералы Украины и России договорились о прекращении огня в аэропорту Донецка. На вторник, 2 декабря, в Донецке назначена встреча по прекращению огня при участии Генштабов Украины, России и незаконнных фооруженных формирований (НВФ)