Кабул – В Афганістані відзначено День перемоги моджахедів, який щороку відзначають 28 квітня. Йдеться про дату взяття Кабула силами моджахедів, які змогли це зробити після завершення війни з колишнім СРСР, яка тривала 10 років (1979–1989 роки). Тоді невдала кампанії СРСР і афганська авантюра радянського керівництва послужила однією з причин розпаду Радянського Союзу і постання незалежної України. Кореспондент Радіо Свобода розмовляв у Кабулі з колишнім моджахедом Саєдом Касемом Музафарі, одним із керівників організації «Спадкоємці мучеників». Як виявилось, колишні бійці афганського спротиву багато знають про нинішню війну в Україні.

– Коли СРСР ввів війська до Афганістану у 1979 році, яким був настрій в середовищі тих, хто не змирився з цим кроком?

– Ми ніколи не думали, що одного дня переможемо Радянський Союз, бо наші освічені люди, як от лікарі чи інженери, увесь час казали, що коли росіяни окуповують інші країни, вони все знищують і ніхто не взмозі їм протистояти. Але згідно з нашою людською та ісламською відповідальностю і згідно з нашою вірою ми тоді піднялися проти росіян і подумали: якщо переможемо – буде нам честь, але якщо програємо, то принаймні ми виконаємо свій обов’язок. Якби ми не боролися, тоді, це лягло б великим тягарем на наші плечі. І в майбутньому ми б тоді дуже шкодували, що не захищали свою батьківщину.

Відзначення Дня перемоги моджахедів в Афганістані. Кабул, 28 квітня 2015 року

– Зараз і сама Україна протистоїть Росії... Що Ви знаєте про це?

– Звичайно, я знаю, бо стежу за новинами і знаю, що Росія хоче мати вплив на Україну і заради цього Росія забрала в України Крим.

– Що б Ви порадили українцям, як вдало протистояти Росії?

– Моя порада така: беріть приклад з Афганістану. Адже ми не мали під час війни ні їжі, ні зброї. Ми починали нашу боротьбу ножицями для стрижки овець і самі робили гранати з бензину і пляшок.

Отож дорогим українцям раджу брати приклад із афганців, якщо хочете врятувати свою країну, адже можна перемогти і супердержаву. Україна має уряд, армію, економіку. Якщо українці не будуть боротися до кінця проти Росії за свою країну, тоді буде осуд з боку історії.

– Тоді багато країн допомагали моджахедам зброєю, а нині Захід не поспішає надавати летальну зброю Україні...

– Допомога нам з боку Заходу надійшла тоді, коли ми показали, що можемо протистояти. Тоді Захід переконався, що ми можемо боротися, але зрештою допомога нам не була аж такою великою.

Окрім того, Захід не хотів, щоб ми одразу перемогли Росію, а хотів, щоб Росія продовжувала війну і вимоталась економічно і військово. Так в підсумку і сталося, бо, Радянський Союз тоді втратив багато живої сили, озброєнь, а його економіка занепала.

– Тобто, Ви вважаєте, що й Україна може перемогти Росію нині?

– Звичайно. Якщо ви візьмете Афганістан за приклад, адже ми перемогли Радянський Союз і в той час він був супердержавою. А нині росіяни вже не супердержава. І з ресурсами, які є в України, ви можете ще впевненіше їх перемогти, але для цього потрібні відвага і також українці повинні бути єдиними. Ви маєте стояти разом.

Сама наша об’єднаність в час війни тоді сприяла нашому успіху – тобто будьте єдиними і не допускайте, щоб якісь шпигуни могли вас роз’єднати.

– Наскільки Україні, на Вашу думку, треба розраховувати на себе і наскільки на допомогу ззовні?

– Інші країни нам допомагали, як от Іран, Пакистан і Америка, і ми їм вдячні за це і почуваємося зобов’язаними. Ми б і самі якось хотіли би допомогти Україні, адже менша країна опинилася під агресією великої нахабної країни і ми б якось хотіли б допомогти українцям захищати свою батьківщину. Бо Іслам каже, що треба допомагати слабшій і біднішій країні, яка протистоїть комусь сильнішому за неї
.

Кабул-Баграм-Саланг – Бійці афганського спротиву, які протистояли радянському вторгненню і окупації Афганістану в 1979-1989 роках, напрочуд багато знають про Україну і можуть порадити, як українцям протистояти російській військовій агресії. Щось з цих порад може бути корисним, щось – застарілим, і відповідає лише афганським реаліям часів тієї війни. Але фактом залишається те, що погано озброєні і часом погано організовані афганські моджахеди взяли верх над супердержавою, невдала афганська кампанія якої прислужилася розпаду СРСР, з якого постала незалежна Україна, що тепер сама в боях захищає власну державність.

Мешканці сіл уздовж стратегічної дороги Саланг і досі пам’ятають, як радянські війська йшли на Кабул, а потім – через понад 9 років – поверталися до СРСР після невдалої кампанії Кремля в Афганістані. Хтось пригадує, як, відходячи, радянські війська стріляли по селах – ніби в помсту, незважаючи на домовленість про мирний вихід...

Розмовляти з колишніми моджахедами цікаво, бо вони і далі стежать за усіма військовими інтервенціями Росії, хоча й нарікають, що в нинішньому Афганістані не всі до колишніх моджахеждів ставляться з великою шаною.

Саме розбірки між моджахедами після радянського виходу з Афганістану розчистили шлях «Талібану» до влади у 1996 році. Тому усі моджахеди найперше радять нині українцям бути єдиними у протистоянні з Росією Володимира Путіна.

«Моя порада така: всі люди в Україні мають об’єднатися і піднятися на боротьбу. Якщо українці будуть єдиними, лише тоді ви зможете перемогти будь-яку наддержаву. Подивіться на Афганістан – ми ж нічого не мали, але змогли перемогти таку потугу, як СРСР. Часи нині змінилися. Росія вже не зможе зробити Україні те, що вона робила тут в Афганістані», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода чільний командир моджахедів Моххамад Асіф Азімі, який нині є радником голови виконавчої влади Афганістану.

«Ви можете перемогти Путіна тільки єдністю. Моя найголовніша порада – бути разом українським людям. Не допустіть громадянської війни, бо ми знаємо, що це таке, коли народ роз’єднаний, і це жахливо», – каже Радіо Свобода колишній командир сотні моджахедів Хекматулла Хекмат Задран.

«Коли ми воювали з СРСР, ми були єдині, і нас підтримував світ. Америка нам допомагала грошима і «Стінгерами», але в неї були свої інтереси також. Не довіряйте Америці на усі 100 відсотків, бо в неї теж є свій інтерес. А Росія думає тільки про себе, і це її звичка – нападати на слабших. І ще моя порада – приберіть від влади усіх тих, то підтримує Росію, і колишніх комуністів», – додає Задран, який командував сотнею моджахедів у провінції Газні, а також в Пактії на півдні Афганістану.

Хекматулла Хекмат Задран

Тактика моджахедів

Моджахеди воювали невеликими мобільними загонами. В середньому, загін моджахедів складався з 300 бійців – приблизна чисельність пересічного українського добровольчого батальйону на Донбасі.

Я попросив моджахедів навести якісь спомини з тієї війни, адже на пострадянському просторі інформації про те, як воювала сторона-опонент, практично немає.

Саєд Касім Музафарі командувавв загоном моджахедів у провінції Парван на північ від Кабулу і в провінції Баміан, відомої тим, що «Талібан» там пізніше зруйнував гігантські статуї Будди.

«Розкажу вам про чесність і скромність моджахедів. Ми перейшли з загоном в окупований росіянами Баміан і не змогли забезпечити доставку харчів. Я попросив моджахедів не брати їжу в бідного місцевого населення, і ми вирішили, що краще будемо голодні, але в людей їжу не братимемо. І ми багато днів їли лише сухий хліб, розмочуючи його у воді», – пригадує Музафарі.

А приклад, який навів Хекматулла Хекмат Задран, виглядає, ніби з історії бою УПА з НКВС на Західній Україні: «Росіяни оточили частину мого загону, і мої бійці заховалися в колодязі, в бічних сховах, у виритих тунелях. Росіяни їх закидали гранатами і вбили всіх».

«В професійному відношенні російські солдати були сильними, і на полі бою теж воювали з нами затято. Але вони не дуже орієнтувалися на місцевості. Ми вели війну партизанського типу, отримували інформацію і атакували зненацька. Ми мали наперед інформацію про їхнє пересування і мінували мости й дороги», – пригадує Задран.

«На їхні сторожі ми часто нападали вночі, коли вони спали. Ми міняли тактику: атакували то вночі, то вдень, то надвечір і ми мали високу мобільність. Росіяни не знали добре тутешні терени і зазнавали великих втрат. Були часто відплати – після наших нападів росіяни нападали тоді на села, вбивали селян, знищували худобу і навіть руйнували сади», – додає сотник моджахедів.

Афганські моджахеди, початок 80-х

За його словами, моджахеди мали табори в горах, і там їх не могла дістати навіть радянська авіація. «Ми рили нори і були недосяжні для авіабомб. Сидячи в горах, ми також виставляли спостерігача, який дивився на російські позиції і, як тільки бачив дим, то одразу кричав – значить, по нам вистрілив або танк, або гармата, і ми миттєво ховалися в нори. Тому серед нас було менше жертв», – пригадує Задран.

Моджахеди кажуть, що їм у другій половині 1980-х дуже допомогли поставки американських переносних ракетних комплексів «Стінгер», які можна було застосовувати проти вертолетів та бойових літаків. Але закликають не перебільшувати їхнє значення, оскільки «Стінгерів» не вистачало, і їхні поставки моджахедам обмежувались центральною частиною Афганістану та районами довкола Кабулу.

«Заощаджуйте боєприпаси»

Серед інших порад моджахедів українцям – «усунути від влади всіх російських шпигунів». І це можна почути практично від кожного колишнього бійця афганського спротиву.

«Найкраща тактика проти росіян – не пряма відкрита війна на полі битви, а війна партизанського типу. Інакше будуть великі жертви серед людей і військових. І ще одне – не здійснюйте тортури над військовополоненими, бо це не допоможе, а полонені – коли до них нормально ставляться – будуть знати, що українці – хороші люди», – говорить Задран.

«Маєте також заощадливо використовувати кулі і зброю, бо вести війну – це дорого. У вас, мабуть, теж не вистачає амуніції, бо Україні важко економічно», – дадає він.

А моджахед Азімі зауважує: «Росія хотіла зробити Афганістан своєю частиною. Але ми, моджахеди, не дозволили їй цього. Ми перемогли супердержаву, ми повалили комунізм. Ми вибороли свободу для Афганістану. Дехто нас критикує – але це несправедливо, адже ми захистили нашу свободу, бо наша релігія була у небезпеці. Інакше наша культура й мова теж занепали б. Маю надію, що ситуація в Україні буде кращою, і все повернеться до нормальності».

Всі моджахеди – та й переважна більшість афганців, з якими довелося спілкуватися, – знають про війну в Україні, але найперше одразу говорять про те, що Росія відібрала в України Крим. Щоправда, мало хто знає, що в Криму живе багато мусульман – кримських татар, які не хочуть бути в Росії.

«Україна – не ісламська країна, але українці – сміливі люди і люблять свою Батьківщину, – каже Задран. – Це відповідальність – захищати свою землю. Ви воюєте за свою країну, і Бог вам допоможе». 

Україна має кардинально змінити площину перемовин і вийти з мінських переговорів, наголошує «Газета по-українськи». Заявити, що території є тимчасово окупованими, і держава не претендує на повернення їх. Так розв’яже собі руки для активнішої оборонної кампанії. Щоб українські військові не стояли як мішені для бойовиків, а могли завдавати упереджувальні удари по місцях їх скупчення. Але без просування в глиб території, яку контролюють «ЛНР» та «ДНР». Тоді у Москви не буде шансів нав’язати Києву невигідні політичні домовленості. Також така позиція переконає світ, що Україна – миролюбна держава, яка захищається. Це дало б можливість заморозити ситуацію за межами України. Адже Москва намагається заморозити протистояння в межах саме України.

Неготовність до нового наступу агресора має розцінюватись як саботаж і зрада національних інтересів, наголошує «Газета по-українськи». Видання пише, якщо українське військо знову буде «заскочене зненацька», якщо не продемонструє у протистоянні з російським агресором бойової готовності, це буде останньою поразкою нинішньої влади. Не пробачать люди і відсутності на передових українських позиціях достатньої кількості вітчизняних протитанкових ракетних комплексів «Стугна-П», коли на державу посуне російська броньована армада. Як не розуміють того, що за період війни жодного разу не застосовувалися для стрільби з бронетранспортерів ані танковий «Комбат», ані «Бар’єри», ані інше ефективне кероване озброєння українського виробництва. Ганьбою впаде на можновладців і відступ бодай на крок перед кількома десятками тисяч путінських «чоловічків» української 230-тисячної заново створеної армії з її майже 100-тисячною тиловою обслугою, 35-тисячною когортою професіоналів СБУ, 30-тисячною Національною гвардією і 250-тисячним резервом, який становлять співробітники МВС. Тож Генеральний штаб на день «Х» повинен мати тричі вивірені плани й карти відсічі з наступними переможними контрударами, а військові підрозділи мають бути готові зустріти ворога вогнем – і не зі старої, часом трофейної зброї, і пересуватися прифронтовими дорогами не волонтерськими машинами. За іншого розкладу це має розцінюватися як саботаж і зрада національних інтересів із відповідними наслідками для генералітету і керівників держави, наголошує видання.

Хоча на в Україні криза, але не всі представники українського бізнесу зазнають збитків. За твердженням експертів газети «Сегодня», незважаючи на падіння доходів населення, девальвацію гривні і згортання обсягів виробництва, є сектори економіки, які в цілому відчувають себе непогано. У список «везунчиків» увійшли аграрії, фармацевти, приладобудівники, програмісти. Непогані шанси відновити докризові позиції – у туризму та готельного бізнесу.