Бойовики і терро-російські війська не тільки продовжують обстріл українських позицій з великокаліберної артилерії, але і під її прикриттям здійснюють перекидання своїх сил на нові ділянки фронту. Так, одна зі спроб окупантів здійснити черговий маневр, закінчилася повним розгромом: противник втратив 10 одиниць бронетехніки і 9 Камазів з живою силою і боєприпасами.

Про це пише у соцмережі волонтер Денис П'ятигорець з посиланням на повідомлення від бійців 14-ї бригади, новину передає «Преса України».

За словами волонтера, «фатальна зустріч» відбулася в Тельмановому.

«Вчора в 22-00 в секторі «М» під прикриттям артилерії, русня спробувала здійснити перекидання своїх сил з Новоазовська в іншу частину фронту для подальшого прориву лінії зіткнення. Дані про колону були передані розвідкою арті ЗСУ, і колона була повністю знищена. За попередніми даними знищено 10 одиниць бронетехніки противника і 9 Камазів з живою силою і боєприпасами», - повідомляє П'ятигорець.

Через дві години окупанти «попросили перемир'я під час перемир'я», щоб забрати своїх убитих і поранених.

«Розгром ворога був настільки відчутний, що русня в 23-00 запросила перемир'я, щоб забрати вбитих і поранених», - зазначає волонтер.

Раніше ми повідомляли: Військове керівництво занижує кількість загиблих воїнів АТО під час виконання ними бойових завдань на передовій. Про неофіційне розпорядження «занижувати втрати» стало відомо співробітникам ТСН під час відвідування зони АТО. Також журналісти звернули увагу на розбіжність в цифрах загиблих у секторі «М», озвучені прес-центром АТО і свідоцтвах медпрацівників Волноваського моргу, куди привозять тіла воїнів
.

Внаслідок нічного артилерійського удару бойовиків у районі Старогнатівки загинув 21 український захисник. Також дуже багато поранених бійців, кількість яких досі не можуть порахувати.

Про це розповів начальник штабу 5-го ОБ ДУК «Правий сектор» Олександр Карась, новину повідомляє «Преса України».

«Сьогодні вночі в районі Старогнатівки у 72-ї бригади та 41-го батальйону в результаті ворожого артудару 21 - 200. 300-х ще не можуть порахувати», - зазначив командир.

Боєць припускає, що по позиціях сил АТО працювала російська кадрова артилерія.

«Нашим баригам-керівникам вкотре продемонстрували, що вся їх оборона (побудована по совковим зразкам, совковими командирами) нічого не варта. Скільки ще треба загиблих в окопах і бліндажах хлопців, щоб нарешті армією стали керувати бойові командири, а не паркетні лизоблюди?», - запитує командир.

Додамо, у Волноваському морзі скривають інформацію про справжню кількість загиблих бійців, зазначаючи лише про двох. За деякою інформацією, працівники моргу отримали відповідний наказ від керівництва. У свою чергу штаб АТО прозвітував про шестеро загиблих і двоє поранених. Прес-офіцер сектора «М» Ярослав Чепурний повідомив про «значні втрати», не називаючи цифр.

Нагадаємо, із вчорашнього дня із 16:00 бойовики вели вогонь без зупинки. До півночі в секторі «М» сталося 13 обстрілів. Терористи 7 разів стріляли із артилерії 152-122 мм, 5 разів – з мінометів 120 і 82 мм. Також за допомогою РСЗВ «Град» обстріляли позиції українських бійців під Новогнатівкою. Також 4 рази були обстріляні силовики в Старогнатівці, 2 – у Чермалику, по 1 разу в Новогригорівці, Лебединському, Орловському, Прохорівці, Богданівці, Новоселівці-2
.

Військове керівництво занижує кількість загиблих воїнів АТО під час виконання ними бойових завдань на передовій. Про неофіційне розпорядження «занижувати втрати» стало відомо співробітникам ТСН під час відвідування зони АТО. Також журналісти звернули увагу на розбіжність в цифрах загиблих у секторі «М», озвучені прес-центром АТО і свідоцтвах медпрацівників Волноваського моргу, куди привозять тіла воїнів.

Про це йдеться на сайті видання, новину передає «Преса України».

Згідно з офіційною інформацією, яку озвучив сьогодні офіцер прес-центру АТО, протягом минулої доби в секторі «М» зафіксовано шестеро загиблих і двоє поранених. Проте журналістам стало відомо про те, що бойовики нібито накрили шквальним вогнем цілу артилерійську батарею, після чого в Волноваський морг повезли 21 загиблого бійця. Після цього кореспонденти видання вирушили в морг зазначеного населеного пункту з наміром перевірити цю інформацію. Неофіційно співробітники моргу підтвердили, що «тіла в мішках» дійсно привозили. Однак на камеру було заявлено, що мають тільки двоє загиблих і це люди з числа мирних жителів.

«Сьогодні нікого не привозили. Було тільки два трупи», - сказала медсестра моргу.

Також стало відомо, що існує певне неофіційне розпорядження військового командування «занижувати втрати».

Журналісти звертають увагу, що минула ніч у секторі «М» пройшла досить напружено, до ранку було 13 обстрілів на південному напрямку. Бойовики били з «Градів» в районі села Богданівка Волноваського району. Також з півночі були обстріляні позиції сил АТО в Старогнатівці, Новоселівці Другий, двічі відкривали вогонь по Чермалику. Весь вечір і ніч палали від обстрілу села Орловське, Лебединське, Староласпа. 

За словами офіцера прес-центру АТО, протягом минулої доби по всій лінії зіткнення загинули семеро бійців, 13 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Раніше ми повідомляли: Президент Петро Порошенко публічно обіцяв військовим на передовій і активній громадськості відправляти в зону АТО саму передову техніку безпосередньо з виробничих цехів. Після отримання «техніки» бійці на передовій виявили, що вона 44 року випуску
.

прямо із заводів. Кулеметник Вітя з 53-ї бригади, дуже вдячний, вчора йому доставили «Максим» 44-го року випуску. Просить тільки доукомплектувати його тачанкою і кулеметницею Анкою», - пише журналіст.

Раніше ми повідомляли: Президент України наполягає на введенні миротворчої місії на схід України, оскільки Київ не влаштовують функції спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, заявив представник терористів «ЛНР» Владислав Дейнего. Він стверджує, що «останнім часом» спостерігачі почали надавати об'єктивну інформацію.

Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк зробив чергову популістську заяву, оголосивши про списання іноземними кредиторами 20 % боргу Україні та про згоду на відстрочку платежу за рештою боргів на 4 роки. Як з'ясувалося, у цій домовленості є деякі деталі, про які керівництво країни вважало за краще промовчати. Сьогодні голова уряду радіє нібито про небачену перемогу у переговорах, однак для майбутньої України нинішні домовленості є більш ніж невигідні.

Про це пише у соцмережі фінансист, засновник інвестиційної групи «УНІВЕР» Тарас Козак, новину передає «Преса України».

«Подивився на телеканалі «Рада» трансляцію позачергового засідання Кабінету Міністрів України та виступу прем'єра і міністра фінансів, який повинен був стати тріумфом. Початок виступу Яценюка сподобався - сторони домовилися, іноземці списали (пробачили) Україні 20% боргу, перенесли на 4 роки виплати тіла боргу і зменшили відсоток, який ми платимо. Але ось у виданні Фінансовий клуб з'явилися деталі. Маю довіру до колег, тому сподіваюсь, що це не фейк. Подробиці неприємно вразили» - зауважує Козак.

Фінансист звертає увагу на той факт, що кредитори «неодноразово в публічних заявах наполягали на неприйнятність для них списання ("hair cut") частини боргу», тому він вирішив розібратися з причинами, які спонукали іноземців погодитися з умовами України, яка в свою чергу «стояла на списання і тому готова платити досить великий відсоток (7 %) ще кілька років». Після проведених підрахунків, Козак прийшов до висновку, що насправді Україні в даний час списали значно меншу суму, ніж та, про яку заявив Яценюк. Крім цього, решті боргу були виставлені більш високі відсотки в порівнянні з відсотками по боргу без списання».

«Якщо призвести до боргу (з урахуванням списання 20%), то відсоток стане більш прийнятним - приблизно 6,2%, що, в принципі непогано. Але, домовившись про ставку на рівні LIBOR плюс 3-4 роки пільгового періоду (без нарахування відсотків) ми б отримали кращі наведені умови», - пише він. 

Крім цього, в «поступливості» кредиторів є і «найнеприємніше» - щоб позбутися частини боргу Україна зобов'язалася надати кредиторам спеціальні цінні папери, які протягом найближчих 20 років будуть приносити останнім «нечувані прибутки».

«Україна зобов'язується надати кредиторам спеціальні цінні папери, які при зростанні економіки від 3% дозволять сьогоднішнім кредиторам отримувати протягом 20 років, з 2021-го по 2040-й нечувані прибутки. І якщо на перші 5 років є обмеження по нашим виплат - 1% ВВП, тобто не більше $1,2 млрд щорічно, то наступні 15 років про жодні обмеження не йдеться. І при зростанні нашої економіки на 7-8% в рік (а китай зростав більш ніж на 10% щорічно), кредитори будуть отримувати додатково до всіх відсотків ще 3-4 МІЛЬЯРДИ ДОЛАРІВ КОЖЕН РІК, а може і значно більше. Такі умови неприйнятні!», - резюмує Козак.

Раніше ми повідомляли: Комітет приватних кредиторів України зняв з України 20% заборгованості(майже 4 млрд дол. США) і відстрочив виплату решти боргів на 4 роки. Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що РФ не приєдналася до комітету кредиторів, тому не отримає поліпшених умов кредитування
.

Іван  Якович Франко (1856 - 1916) - знакова постать вітчизняної та  світової історії й культури.

Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі, тепер Львівська область, в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському університетах.

Брав участь у роботі студентського  „Академічного гуртка" „Друг". За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду. Франко чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892).

У 1870-1880-х Франко провадив активну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом із М. Павликом видавав журнал „Громадський друг" та альманахи „Дзвін", і „Молот  (1878), спільно з І. Болеєм - журнал „Світ" (1881-1882), із гуртком львівського студентства  молодіжний журнал „Товариш" (1888).Співпрацював також у виданнях українських народовців: газеті „Діло (1883-1886), Журналах „Зоря"(у 1883-1886) та „Правда (1888); багатьох польських та австрійських часописах".  Протягом 1894-1897 рр. редагував літературно-науковий журнал „Життє і слово".

В 1890 р. І. Франко став одним із засновників  та першим головою (до 1898) радикальної партії в Галичині, що згодом переросла у національно-демократичну, редактором її друкованих органів - газет „Народ" (1890-1895), „Хлібороб" (1891-1895), „Громадський голос" (з 1895). У 1887-1897 рр. працював у  редакції польської газети  „Kurjer Lwowski".   За участю І. Франка видані альманахи „Ватра", „Веселка", „Перший вінок".

У 1899 р. Франко вийшов зі складу РУРП і став членом Української національно-демократичної партії. Завдяки підтримці М. Грушевського став дійсним  (1899; 1904 - почесним) членом наукового товариства ім.. Т. Шевченка, відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. Очолював філологічну секцію (1898-1901; 1903-1912) та етнографічну комісію НТШ (1898-1900; 1908-191); був співредактором журналу „Літературно-науковий вісник" ( 1898-1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком).

Громадська і творча діяльність, особисте життя Івана Франка тісно пов'язані з історією і культурою колишньою Станиславівщиною. На Прикарпаття привела його любов до подорожей, прагнення до пізнання світу, замилування красою природи.

Тісні зв'язки мав Франко з членами таємного гуртка захоплених соціалістичними ідеями станиславівських гімназистів. У 1892 р. Франко виступив у Станіславі на селянському вічі, яке було розігнане поліцією. Через декілька місяців разом з М. Павликом він організував з'їзд радикальної партії.

Всебічно підтримував Франко починання Н. Кобринської, яка в 1884 році заснувала у Станіславі Товариство руських жінок. Франко двічі виступав перед жителями міста з доповідями про свого великого попередника й вчителя Т. Г. Шевченка (1889, 1890).

З Коломиєю пов'язані - громадська та політична діяльність (1893 р., виступ на перших зборах радикального політичного товариства „Народна воля", передвиборних зборах до Галицького сейму; видання журналу „Народ");  неодноразове ув'язнення письменника та літературна творчість.

В 1874 р. вперше побував у Лолині, де познайомився з сім'єю Рошкевичів. Тут Франко записував етнографічний і фольклорний матеріал. До збирання матеріалів він залучав і своїх лолинських знайомих - Ольгу і Михайлину Рошкевич. Під його впливом Ольга Рошкевич зібрала й за допомогою Івана Франка видала „Обряди й весільні пісні українців села Лолин Стрійського повіту". Окрема сторінка біографії Франка, яка пов'язана з Лолином - це взаємини з Ольгою Рошкевич.

Від 1901, а з 1909 - щорічно Франко виїздив із родиною на відпочинок у с. Криворівню на Гуцульщину, де щоліта збиралися видатні діячі української культури: М. Грушевський, В. Гнатюк, М. Коцюбинський, Леся Українка, О. Кобилянська, Г. Хоткевич та ін.

 Неодноразово Франко відвідував і інші  населені пункти Прикарпаття: Калуш, Долину, Болехів, Снятин, Вовчківці, Белую, Галич, Нижній Березів, Яблунів, Косів, Яворів, Довгопілля, Голови, Верховину, Буркут, Бубнище, Шевченкове, Микуличин. Перебування в краї, знайомство та спілкування з людьми залишило помітний слід в  громадській та творчій діяльності Івана Яковича Франка. 

За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя та творчість мали взаємини з жінками. Він пережив три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської, кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв 1886 року в Павлівській церкві при Колегії П. Галагана в Києві. У подружжя було четверо дітей: Андрій (1887-1913), Тарас (1889-1971), Петро (1890-1941) і Анна (1892-1988).

З 1908 року різко погіршився стан здоров'я. 28 травня 1916 року Іван Якович Франко помер. Похований на Личаківському кладовищі Львова.

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик, і публіцист, багатогранний учений - літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист. Його творчий доробок, писаний українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами з'явилося понад 220 видань у т. ч. більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.  Лише частина спадщини великого українського письменника опублікована в  50 томах, що є лише половиною творчого доробку І. Я. Франка. Але й при цьому вражають незвичайні здобутки: 7 томів оригінальної поезії, 6 - перекладної, 9 томів оригінальної прози, 2 томи драматичних творів.

Франко - поет - автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів. Багатий творчий доробок - близько півсотні  творів складають поеми. Окрім того, Франко - автор своєрідних антологій поетичних переспівів-варіацій. Прозова творчість Франка - це „новелістичний Декамерон" - понад 100 оповідань, новел і казок, які склали 18 збірок малої прози. Іван Франко автор 10 творів великих прозових жанрів - повістей та романів. Драматургія франка збагатила українську літературу зразками історичної, психологічної драми, соціальної комедії, неоромантично-фантасмагоричної драматичної поеми-казки, філософського діалогу, одноактної п'єси.

Перекладацький доробок Франка охоплює величезний діапазон світового письменства та усної народної творчості від найдавніших часів до поч. ХХ ст. Письменник переклав українською мовою близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур, у т. ч. зразки вавилонської, єгипетської, староіндійської, староарабської словесності, античного письменства, ліричної та епічної поезії народів світу, твори  класиків зарубіжжя.

Франкові належать переклади українських народних пісень та поезій Т. Шевченка німецькою мовою. Класикою українського перекладознавства стала праця „Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання" (1912).

Франко - вчений - автор численних наукових праць з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології, мовознавства. Франко - автор ґрунтовних мистецтвознавчих студій із теорії та історії українського і світового театру. Важливе культурологічне значення мають його релігієзнавчі дослідження. Франкові належать і кількадесят економічних, соціологічних та історичних праць.

Франко - етнограф, фольклорист, дослідник. Діяльність Каменяра як фольклориста і етнографа займає особливе місце в біографії вченого. Великий внесок зробив Франко у вивчення історії Галичини, зокрема, Прикарпаття. За підрахунками академіка М. Возняка праці І. Франка з народознавчої тематики складають не менше третини всієї його спадщини. Сучасний дослідник його етнографічної діяльності  О. Дей зазначає, що Іван Франко написав загалом 50 праць з фольклору, а лише на 90-і роки ХІХ ст.. припадає близько 100 народознавчих публікацій і повідомлень. Найбільші його монографії „Студії над українськими народними піснями" та виданий в 1905-1910 рр. тритомник „Галицько-руські приповідки" в основному базуються на зібраній на Прикарпатті усній народній творчості.

Франко - видавець був ініціатором, координатором та редактором видавничих серій „Дрібна бібліотека" (1878-1880), „Наукова бібліотека" (1887-1888), „Літературно-наукова бібліотека" (1889-1898), „Хлопська бібліотека" (1896-1898), „Міжнародна бібліотека" (1912-19140 та „Всесвітня бібліотека" (1914-1916).

Твори І. Франка перекладені багатьма мовами світу.

Величною є  постать Івана Яковича Франка в українській літературі, історії та культурі. Його ім'ям названий Львівський університет, Київський драматичний театр, багато установ освіти, науки, культури в Україні та за кордоном.

Особлива пошана і любов мешканців Івано-Франківщини до величної постаті Каменяра, адже громадська і творча діяльність, особисте життя  І.Франка тісно пов'язані з історією і культурою нашого краю. Мешканці міст і сіл області зберегли  яскраві спогади про зустрічі з письменником, про місця, які він відвідував, про його спілкування із тутешнім населенням. Розповіді про І.Франка передаються з покоління у покоління як найвища духовна цінність. Багатогранність постаті Івана Франка спонукає науковців, дослідників, краєзнавців, письменників Івано-Франківщини до нових дослідницьких пошуків.

З 1980 року започатковано Івано-Франківську міську премію ім. І. Франка.

Щорічно, з нагоди дня народження Великого Каменяра в краї організовуються наукові форуми, літературні читання, мистецькі свята. Все що пов'язане з великим іменем Каменяра шанобливо оберігається.  У нашому краї можна почути: "Явір Каменяра", „Камінь Франка", а численні пам'ятники в його честь є найкращим доказом любові краян до великого сина української нації.

На прохання громади області 1962 року Верховна Рада УРСР перейменувала назву обласного центру на Івано-Франківськ, а область - із Станіславської на Івано-Франківську.

Його ім'я носить обласний український музично-драматичний театр, освітні заклади та інші установи краю.

Ім'ям Івана Франка названо вулиці в обласному та районних центрах, в селах та селищах області.

З нагоди 100-річчя від дня народження Каменяра (1956 р.) обласній бібліотеці було присвоєно ім'я Івана Франка.

http://lib.if.ua/franko/1250252476.html