За минувшие сутки провокации со стороны боевиков фиксировались по всей линии фронта, пять украинских военных погибли, четверо – получили ранения, сообщил спикер администрации президента по вопросам АТО Андрей Лысенко на брифинге в субботу в Киеве.

Член громадської палати та довірена особа президента РФ Володимира Путіна Сергій Марков заявив, що для вирішення проблем терористів необхідно в тому числі змінити владу в Києві. Про це він на своїй сторінці в соцмережі Facebook.

«Серія терактів в Парижі. Більше 150 загиблих. Організатор ІД. Це помста джихадистів народу і державі Франції за бойові вильоти проти ІД в Сирії.

Висновки. 1. Потрібно терміново посилити безпеку в Москві.

2. Росія, США, Франція разом повинні задавити ІД в Сирії, в Іраку і в Лівії.

3. Потрібно терміново припиняти конфлікт Росії і Заходу через Україну. Хунту замінити технічним урядом, змінити Конституцію, прибрати неонацистів, провести нові вільні вибори. Київська хунта це одне з головних перешкод для спільної боротьби США, ЄС і Росії проти терористів.

4. Наше співчуття народу Франції і Парижу, одному з великих і прекрасних міст світу », — пише він.

Також він заявив, що Росія вустами Путіна попереджала європейців, «що їх політика руйнування державних інститутів країн Близького Сходу створює тисячі терористів, і мільйони біженців, які обов’язково прийдуть до країн Європи. На жаль, політичні лідери країн ЄС не прислухалися до доброго дружньому порадою Росії.

Теракти в Парижі це результат страшних помилок уряду Франції ».

Фото antikor.com.ua

Чому ми такі безпорадні? Що у нас взагалі відбувається?

Чому ми не можемо, як інші країни, в тому числі колишні соціалістичні, побудувати працюючу економічну систему?

Відповідь: у нас продовжує існувати вкрай безплідна й регресивна економічна модель - модель трикутника, який стиснув суспільство, заважаючи його розвитку.

У його кутах - корумпована бюрократія, державно-монополістичні корпорації та приватно-олігархічні холдинги.

Ці три кути пожирають працю і вартість, що створюються у суспільстві, позбавляють його ресурсів розвитку і можливостей кращого життя.

Ці хижаки підтримують і посилюють один одного. Вони створили нелегальні схеми збагачення і спільно їх реалізують, розкрадаючи мільярдні суми. Це український бермудський трикутник, у якому зникають величезні матеріальні цінності.

На найвищих щаблях економічної ієрархії бюрократична паразитуюча зграя виділяє бюджетні кошти збитковим державним монополіям як інвестиції у капітал, дотації, надбавки, індексації цін, кредити.

Михайло Саакашвілі оцінює обсяг щорічних даремних бюджетних витрат на покриття збитків державних монополій 120 млрд грн. Насправді цю цифру у часи "камікадзе" треба збільшити щонайменше на 40%.

Своєю чергою, державно-монополістичні об'єднання через шахрайські схеми - завищення оплати послуг і товарів приватних компаній, продаж їм продукції за заниженими цінами - створюють штучні прибутки олігархічним конгломератам.

Звільнений з посади керівника Державної фінансової інспекції М. Гордієнко називав суми виявлених крадіжок через такі схеми у кожній перевіреній монопольній субурядовій корпорації - від 0,5 млрд грн до 4 млрд грн на рік.

Це тільки щодо перевірених компаній. Перевірити ж їх усі фізично неможливо, а ще треба мати гарантії непідкупності інспекторів.

Таких монополістичних галузевих монстрів лише у сфері палива й енергетики більше десятка. Загальна ж їх кількість в Україні  близько 200, з них монополістичних утворень - не менше 50. Суму крадіжок у цій частині складно оцінити, однак, виходячи з середніх показників, це 40-60 млрд грн.

Приватні олігархічні холдинги наживаються також внаслідок їх фінансування корумпованою владою. Найвагоміші засоби корупційного надання коштів такі.

1. Пільги з оподаткування, включаючи неправомірно велике повернення ПДВ, головним чином - нелегальні. Їх можна оцінити 40-50 млрд грн.

2. Бюджетні гарантії та кредити за окремими урядовими програмами і держзамовленнями - від 50 млрд грн до 80 млрд грн у різні роки.

3. Кредити рефінансування олігархічних банків, які видає НБУ. Щорічно - 40-50 млрд грн, проте у 2014 році встановлено рекорд: банкам видали 180 млрд грн. У попередні роки близько половини кредитів рефінансування не поверталося.

Як плата за цю чиновницьку щедрість до урядового керівництва надходять хабарі. За даними інсайдерів - до 50% від отриманих коштів. Прибутки корупціонерів не обмежуються "відкатами" олігархів і прямими хабарами від монополістів. Вони збирають гроші й за інші свої "послуги".

Це призначення на урядові посади та посади керівників державних корпорацій, включення до складу народних депутатів, дозвільні послуги бізнесу, мінімізація податкових платежів, оформлення митних документів, підвищення цін і тарифів, доступ до державних активів, уникнення кримінальної відповідальності.

Ці "послуги" важко оцінити, сума може коливатися від 50 млрд грн до 75 млрд грн.

Якщо скласти наведені суми, то виходить, що в фінансовому обороті у корупційному трикутнику щорічно знаходяться щонайменше 350 млрд грн, щонайбільше - 520 млрд грн. Сюди ще потрібно додати нелегальний корупційний оборот на місцевому рівні - мінімум 150-170 млрд грн.

Отже, від 500 млрд грн до 690 млрд грн щорічно незаконно вилучаються з національної економіки, крутяться нелегально, розкрадаються чиновниками, олігархами, менеджерами мополістичних монстрів. Це дорівнює усьому бюджету держави разом з пенсійним фондом і трохи менше третини ВВП України.

Можна безпомилково визначити, що у 2014-2015 роках обсяги вилучення ресурсів з національної економіки не зменшилися. Уточнення стосуються лише певного перерозподілу сум між учасниками здирницького трикутника.

Явно зросли корупційні потоки. Причина - більш високі ризики для чиновників щодо викриття їх злочинів. Зменшилися прибутки олігархів через поглиблення економічної кризи та переділ між кланами державних фінансових потоків.

Обсяги грошей, що прилипають до рук керівників державних корпорацій, як мінімум, не зменшуються, а в багатьох з них - ростуть. Про це свідчить збільшення їх збитковості, що значною мірою пояснюється господарськими зловживаннями.

Як може при таких втратах функціонувати і розвиватися економіка? ВВП - це загальна сума того, що заробляють усі громадяни і державний апарат, а також обсяги амортизації основного капіталу і чистих внутрішніх інвестицій в Україні.

Отже, від нас "відрубують" третину засобів існування людей, функціонування держави та приросту економіки. Корупціонери разом з "помічниками" в державному і приватному секторах економіки привласнюють суми, які дорівнюють фонду зарплати працюючих та інших приватних доходів і пенсій громадян.

Є ще одна сторона розграбування України: вивезення грошей за кордон. Це означає повне їх відчуження від вкладень в українську економіку. Використання награбованого всередині країни хоча б означало його включення в національну тіньову економіку і створення тіньових робочих місць.

Останніми роками вивезення награбованого за кордон стало більш інтенсивним.

Це пояснюється тим, що шахраї при владі не схильні витрачати награбоване на теренах України. З одного боку, їм миліше хизуватися багатством в інших краях, з іншого - після Революції гідності та активізації контрольної діяльності об'єднань громадянського суспільства ховати награбоване в Україні стало набагато важче.

Відповідно, награбовані суми конвертуються у тверду іноземну валюту і вивозяться за кордон. У часи Януковича вивозилося близько 40% цих коштів або 200-275 млрд грн щорічно. Вони конвертувалися в інвалюту на 25-35 млрд дол.

За нинішньої влади частка грошей, що приховано переправляється за кордон, зросла до 60-70% або 300-480 млрд грн від загальних доходів учасників злочинного тріумвірату. За діючим валютним курсом за рік за кордон вивозиться 15-22 млрд дол. Це більше, ніж Україна отримує за рік від усіх кредиторів.

Якщо не зупинити руйнівну дію трикутника, то загроза нестачі валюти навіть за широкої програми міжнародного кредитування знову стає реальною.

Для вивезення коштів долари скуповуються всередині країни. Цей додатковий попит нависає над ринком і накопичує загрози провалу валютної забезпеченості гривні. До 2014 року гривневий попит на долари перевищував продаж інвалюти підприємствами і населенням на 4-5 млрд дол за рік.

Основну частину доларів скуповували не громадяни, що бажали зберегти заощадження, а елітні угруповання - члени "бермудського" трикутника. СБУ чи не щодня інформує про припинення діяльності чергового конвертаційного центру.

Призначення цих центрів - нелегальний обмін безготівкової гривні, вкраденої всередині країни, на валютну готівку. У такій тіньовій конвертації зацікавлені чиновники-корупціонери та керівники державних підприємств й установ.

Людям заборонено купувати в пунктах обміну і банках одноразово більше 200 дол, а в конвертаційних центрах, що розміщуються у квартирах, крутять мільярдами.

Незважаючи на ліквідацію виявлених "конвертів", нові центри виникають, як гриби після дощу. Це свідчить про великий тіньовий попит на іноземну валюту для її вивезення банківськими каналами за межі країни.

Щоб задовольнити потреби на мільярди доларів, режим Януковича витрачав золотовалютні резерви НБУ. За 2012-2013 роки вони зменшилися на 16 млрд дол.

Другим джерелом були іноземні кредити уряду - щороку 5-6 млрд дол. Ще більша сума вивозилася шляхом експорту товарів і неповернення валютної виручки. Такими діями режим довів країну до глибокого виснаження валютних ресурсів.

Із суми, яка щорічно розкрадається, більша частина, не менше 300 млрд грн, осідає у кишенях бюрократії, включаючи депутатів різних рівнів.

Особливістю періоду, який почався після приходу до влади Януковича, є перехід головної ролі у здійсненні тотального пограбування від олігархічних нуворишів, які особливо швидко збагачувалися за Л. Кучми та В. Ющенка, до чиновницької камарильї. Ця тенденція стала ще більш вираженою після Революції гідності.

По-перше, революція вимагала жертв серед олігархів донецького клану, і нові бюрократи швидко перевели на них вістря своєї "боротьби". Незаконні прибутки донецьких поменшали, а Фірташ і Курочкін втратили більшу частину багатств.

По-друге, нові корупціонери - маніпулятори суспільної думки стали нахабнішими. Вони підвищили ставки поборів, сподіваючись, що їм вдасться сховатися за натягнутою на себе рясою реформаторів і поборників корупції.

Утворення і механізм дії злочинного трикутника

Злодійський "бермудський" трикутник має своїх конструкторів. Ними стали пострадянські українські чиновники. Вони працювали у трьох напрямках.

1. Намагалися зберегти у своїх руках важелі управління господарськими процесами, які повинні були виконувати підприємства, або їх слід було скасувати.

Мова йде про встановлення цін, дотацій і субсидій, контроль за укладенням угод, тендерні закупівлі, фінансування підприємств, капіталовкладення у будівництво, інфраструктуру, списання боргів компаній, встановлення курсу гривні, розподіл інвалютних потоків, ліцензування експорту та бізнесу.

2. З перших місяців незалежності чиновники ініціювали створення державних корпорацій, які були спадкоємцями радянських галузевих державних комітетів - проміжної ланки між галузевими міністерствами та виробничими підприємствами.

Чиновники стали управлінською ланкою утворених з фабрик і заводів корпорацій, позбавлених права самостійного господарського функціонування. Ці права перейшли колишнім чиновникам, які стали володіти фінансами, ресурсами, прибутками підприємств, не беручи участі у виробничих процесах.

Була завдана подвійна шкода економіці.

По-перше, зникла конкуренція. Були запроваджені державні монополії, які швидко стали збитковими. Монополія використовувала свої можливості не для власних надприбутків, а для їх трансляції приватним структурам та урядовцям.

По-друге, була знищена зацікавленість колись самостійних виробничих одиниць у прибутковому господарюванні. Їм стало вигідніше демонструвати збитки, що дає право на бюджетні дотації, інвестиції та підвищення цін на продукцію.

3. З початком приватизації великих підприємств, з 1998 року, чиновники здійснювали перехід від егалітарної до елітарної моделі приватизації, за якої найвищі чиновники передавали пакети акцій в одні руки окремим бізнесменам, друзям влади чи своїм родичам з умовою їх переходу у клас фінансових олігархів.

Вони мали завдання фінансувати виборчі кампанії владних партій та окремих кандидатів, володіти загальнонаціональними телеканалами, проводити потрібну інформаційну політику, ділитися прибутками з першими особами держави.

Вони почали вибудовувати холдинги, збільшуючи свій вплив в економіці і забезпечуючи більшу стійкість своїх фінансово-промислових імперій.

Олігархи знаходили джерела збагачення у кожній паралельній галузі, розробляючи тіньові прибуткові схеми та встановлюючи корисливі відносини з державними корпораціями, фінансово-кредитними установами, органами влади.

Олігархи фактично запліднили ту конструкцію, яку замовили їм корупціонери-чиновники, запровадили ті технології розкрадання, які використовують і особи в органах влади, і керівники державних монополій.

Олігархи у вказаній геометричній фігурі обкрадання України виконують роль "технологів", без яких гроші не "віджимаються" і не "відмиваються". Без них трикутника не буде. Державні ж монополії є інфраструктурою, обслугою, передавальними пристроями шахрайського процесу.

Злодійська модель трикутника створена самими бюрократами у власних інтересах. Вони по-іншому не бачать побудови української економіки і будуть захищати своє потворне чадо усіма способами, аж до знищення противників.

Це вони зараз і роблять, знищуючи революціонерів, добровольців, волонтерів, правоохоронців, які стали на шлях викриття корупціонерів.

Один з грошових мішків на запитання, чи зміг би він тримати бізнес без походів до бюрократичних органів, відповів: "Якщо я перестану до них ходити, це почнуть робити інші. Навіщо мені передавати якомусь іншому бізнесмену солодкі відносини з чиновниками? Чистої роботи останніх годі й чекати".

З побудовою, укріпленням і постійним відновленням зв'язків між учасниками здирницького трикутника останній став системним інститутом організації економіки. Ця система неофіційна, нелегальна, хоча вона і перетинається з легальними відносинами. Вона, звичайно, не охоплює всю економіку.

Існують сфери, до яких не доходять руки корупціонерів та олігархів: дрібне підприємництво, торгівля, побутові, комунальні енергетичні, транспортні послуги. Проте ці сфери - на периферії економічних відносин, вони не визначають основних потоків капіталу і є вторинними щодо процесів, які формують олігархічні холдинги.

У той же час злочинна тристороння система не дозволяє розширюватися дрібним незалежним сферам економіки. Як тільки вони зростають і переходять в розряд середнього і крупного підприємництва, корупціонери та олігархи силою, грошима або підкупом захоплюють їх та інтегрують у свої структури.

Якщо ж загарбникам відмовляють, - застосовуються будь-які засоби знищення. Найчастіше - за допомогою податкових каральних органів.

Отже, трикутник не тільки сам пригноблює та знекровлює економіку, а й стоїть на заваді розвитку альтернативних секторів господарювання в країні.

З одного боку, ця система у деякій частині безальтернативна. Поза нею виходити на ринки чи отримувати державне фінансування неможливо, бо економічні свободи задушені. Поза трикутником більш-менш крупний бізнес зупиняється.

Бізнесмени, що увійшли у нелегальні й криміногенні зв'язки, задоволені: не треба боротися з конкурентами, шукати нові рішення, не спати ночами, а гроші самі пливуть їм у руки. Задоволені й ті, хто вліз на крісла керівників державних корпорацій та протиснувся на чільні посади у владі. Учасники нелегального тріумвірату доповнюють один одного і не можуть функціонувати один без одного.

З іншого боку, їх дії деструктивні, вони тягнуть країну на дно. Незаконні зв'язки в рамках трикутника дозволяють визнати їх кримінальними, бо вони є результатом злочинної змови, а учасників відносин - організованим злочинним об'єднанням.

Особливістю грабіжницького об'єднання є залучення правоохоронних і судочинних органів, підпорядкування останніх владним корупціонерам та олігархічним кланам.

Особливо явно це було видно до Революції гідності. Зараз відбуваються зміни, найбільш характерною відмінністю яких є захоплення керівних і головуючих позицій корупційним чиновництвом, яке підім'яло під себе правоохоронну систему.

За цих обставин усі цивілізовані форми громадського протистояння криміногенному триголовому змію з боку активістів Майдану і вільних підприємців стають безрезультатними і формально, в інтерпретації міліціонерів, "есбеушників" і прокурорів, антидержавними, про що вже заявляли сьогоднішні керманичі.

Перед Україною стоять не просто завдання реформування економіки і влади. Громадянам протистоїть злодійська зграя, що опанувала владні органи, контролює легальні й нелегальні фінансові потоки, розпоряджається основною частиною бізнесу, майнових активів і нерухомості, тримає у своїх руках процеси виборів.

Людям протистоїть повноцінна закінчена економіко-політична система, яка згори управляє і державою, і суспільством. Її дія настільки підірвала українську економіку, що розвал і деградація останньої стали невідворотними.

Ця система призвела до критичного розколу між нинішньою "елітою" і суспільством, до небаченого рівня вилучення на користь елітарних грабіжників плодів праці мільйонів працівників. Вона довела людей до зубожіння, вивезення національного капіталу за кордон і втрати можливостей розвитку країни.

Існування цієї системи загрожує країні, її потрібно зламати. Цьому були присвячені дві революції, але вона втрималася. Експлуататорська система цілісна та організована, тому її ліквідація - складне завдання. Воно потребує об'єднання здорових політичних, громадянських і підприємницьких сил суспільства.

Трансформація здирницького трикутника полягає у перетворенні системи корупційного бюрократичного управління у прозору систему, що використовує в управлінні ринкові сили і механізми. Вона також полягає у перетворенні олігархічних імперій на конкурентні підприємницькі структури та розформуванні державно-монополістичних об'єднань в сукупність самостійних підприємств.

На жаль, обидва постмайданівські уряди, очевидно, із задоволенням пролонгували дію грабіжницької моделі і зі здивуванням дізналися, що за цих солодких для влади умов керована нею економіка летить шкереберть.

Володимир Лановий, екс-міністр економіки, доктор економічних наук, президент Центру ринкових реформ

Президент Украины — обычный коррупционер и подельник казнокрадов.

Сегодня нет уже никаких сомнений в том, что Петр Порошенко взял курс на сворачивание каких-бы то ни было реформ в Украине. Очевидно, что это произошло после подписания П. Порошенко так называемых «минских соглашений», частью которых стали устные договоренности президента Украины с президентом России Владимиром Путиным.

Именно после заключения этой сделки были заморожены какие-бы то ни было активные оперативно-следственные мероприятия по действенному расследованию преступлений, совершенных Януковичем и его ближайшим окружением. А так же высших чиновников Украины в таможне, Минобороне, СБУ, ГУР, ГПУ, МВД, Минобразовании, бывшем Минтрансе, НАК «Нафтогаз», Минфине, ГНАУ и т.д., по сути, являющихся ставленниками Кремля и агентами спецслужб Российской Федерации.

Бессистемные, вялотекущие уголовные расследования против отдельных, второразрядных чиновников поры Януковича, до сих пор так и не доведенные до суда и приговора, призваны лишь симулировать работу следственных подразделений ГПУ и МВД против людей пошиба Бойко, Левочкина, Каськива и сотен им подобных. Маскируя индульгенцию подонкам, выписанную в администрации президента Петра Порошенко, вероятно, в обмен на часть активов «отпущенных с миром» коррупционеров и казнокрадов.

Механизм «отмазывания» подонков и даже убийц — прост. Все сколько-нибудь значимые уголовные расследования сконцентрированы в Главном следственном управлении Генпрокуратуры под личным контролем генпрокурора Виктора Шокина. Который вместе с рядом своих заместителей фактически саботирует и фальсифицирует расследование. Параллельно вгоняя в гроб реформу насквозь прогнившей прокуратуры и сближение Украины с ЕС.

Все это — при полной поддержке (а значит — по указанию) президента Петра Порошенко.

Все это — полностью в русле интересов Российской Федерации и «хотелок» Владимира Путина.

При этом тенденция последних месяцев — откровенная, циничная ложь лично Петра Порошенко, его ближайшего окружения, ряда высших чиновников Украины нашим западным союзникам. США и ЕС вводятся в заблуждение относительно реальных шагов Порошенко и его окружения в «борьбе с коррупцией», законодательной деятельности, бюджетных процессов.

При этом премьер-министр Арсений Яценюк даже никак не комментирует скандальную ситуацию, сосредоточившись на «крышевании» ориентированного на него пула «кабминовских» бизнесменов, участвующих в «распиле» государственного бюджета. При этом ряд лиц в окружении А. Яценюка в своем бизнесе прямо зависимы от благосклонности спецслужб Российской Федерации и сотрудничают с ее представителями. Например — правая рука А. Яценюка Николай Мартыненко, чьи доходы формирует сугубо лоббистская деятельность в энергетическом секторе страны и НАК «Энергоатом» в частности. Вся прибыль которого в результате криминальных манипуляций выводится в оффшоры, при этом зависимость атомной энергетики Украины от России — не уменьшается.

В Верховной Раде именно доверенные лица президента из фракции Блока Петра Порошенко в парламенте саботируют принятие антикоррупционного законодательства и фальсифицируют законопроекты. А «назначенец» П. Порошенко — председатель Верховной Рады Владимир Гройсман — совершает уголовное деяние, фальсифицируя заседания Рады, раз за разом нарушая Регламент ВР. Нарушения Законов Украины, на которые сегодня идет ставленник В. Гройсман, были немыслимы даже во времена президентства Виктора Януковича.

Казнокрадство, «крышевание» «новой властью» отъявленных уголовников, саботаж реформ, циничный обман избирателей, паразитирование на Госбюджете, торговля ублюдочных украинских «верхов» с Россией, убивающей украинских граждан, породили атмосферу разложения государственных институтов.

Своими действиями Петр Порошенко и Арсений Яценюк фактически разрушают Государство Украина. Этот очевидный факт уже отмечен западными союзниками, которые публично указывают П. Порошенко и А. Яценюку на коррупцию в их ближайшем окружении. И начинают сворачивать финансирование отдельных жизненно-важных для становления современного государства проектов. А П. Порошенко уже не является желанным гостем в государствах ЕС.

Все это буквально хоронит европейские, цивилизационные перспективы Украины. Это хоронит перспективы достойной жизни не только ныне живущих граждан Украины, но и их детей.

Своими действиями, патологической жадностью, примитивизмом в понимании личной ответственности перед миллионами сограждан, низостью поступков в воюющей стране Петр Порошенко сумел отличиться даже на фоне Виктора Януковича.

И потому, кто бы ни пришел на смену «семье» Порошенко, первым долгом преемника должна быть жесткая «посадка» и самого Петра Порошенко, и его коррумпированного ближайшего окружения, и арест всех активов этой шайки с полной конфискацией.

А процесс над Петром Порошенко можно и нужно готовить уже сегодня. Тщательно собирая все новые и новые факты предательства этим человеком и его «командой» национальных интересов Украины.

Ниже — два свежих примера.

Сергей Лещенко, народный депутат Украины; опубликовал такую запись в блоге  на сайте на Украинской правды:

Виктор Шокин бережет от неприятных новостей лидера фракции «Оппозиционный блок» Юрия Бойко. А в ближайшем окружении действующего генпрокурора находится человек, который должен был оберегать Бойко от коррупции, когда они вместе работали в органах власти времен Виктора Януковича.

В июле 2015 года, как сообщают мои источники, следователи Генпрокуратуры подготовили текст представления в Верховную Раду о предоставлении согласия на снятие неприкосновенности, задержание и арест Юрия Бойко. Эпизод касается аферы со сжиженным газом Сергея Курченко, где следователи прямо называют Бойко «участником преступной организации». Представление со всей выкладкой действий экс-министра было передано генпрокурору Шокину для подписания и направления в Верховную Раду. Однако уже три месяца документ лежит без движения, а Бойко чувствует себя безнаказанным.

Дело в том, что одним из самых доверенных лиц Шокина в генпрокуратуре является некий Василий Драган. Он занимает должность с интересным названием — «старший помощник генерального прокурора по особым поручениям». На День Конституции 2015 года Драган в числе других близких соратников Шокина — Столярчука и Севрука — получил от президента Порошенко поощрение — повышение до советника юстиции третьего ранга.

Драган идет с действующим генпрокурором по жизни. Когда Шокин во времена Яремы работал его заместителем, Драган занимал у него должность «старшего помощника заместителя генерального прокурора». В 2005 году Драган работал в главном следственном управлении Генпрокуратуры, куратором которого тогда был Шокин. А еще раньше, в 1990-х, Драган расследовал дело против Игоря Диденко, которое легло в основу немецкого дела и привело к его оправданию и выплате компенсации.

Интересен другой нюанс. Во времена Януковича, с 18 августа 2010 года по 22 апреля 2013 года, Драган работал под руководством министра топлива и энергетики Юрия Бойко. Должность Драгана называлась ... «заведующийСектором предотвращения и выявления коррупции». Показательно, что во времена, когда Драган должен был бороться с ворами в Минэнерго, там произошла крупнейшая афера последней пятилетки под названием «вышки Бойко», которые были приобретены у рижских бомжей по завышенной вдвое цене.

Но, кроме «вышек Бойко», антикоррупционный комиссар Минэнерго не отреагировал на другую аферу, которая сейчас легла в основу уголовного дела против Бойко — аферы, на основании которой следователи Генпрокуратуры подготовили для Шокина представление в парламент, которое он так до сих пор туда и не отправил.

О чем идет речь?

Речь идет о схеме Курченко по реализации сжиженного газа, который по заниженным ценам выкупался якобы для нужд населения, но на самом деле продавался по рыночной стоимости коммерческим предприятиям.

Для этих целей Курченко создал «преступную организацию», как это квалифицировали следователи. Туда вошел и Бойко, работавший при Януковиче сначала министром энергетики с 11 марта 2010 года по 24 декабря 2012 года, а с этой даты и до падения режима, до 27 февраля 2014 года занимал должность вице-премьера по вопросам энергетики.

«Находясь на должности министра топлива и энергетики, а в дальнейшем вице-премьер-министра, Бойко вопреки интересам государства использовал предоставленные ему полномочия и, став участником подконтрольной Курченко преступной организации, (...) совершил умышленное преступление против собственности», — говорится в представлении, заблокированном Шокиным.

Согласно материалам дела, Курченко создал 12 фиктивных предприятий, «чтобы путем подделки документов придать видимость законности деятельности на рынке сжиженного газа». Вот перечень этих компаний: Черкассы-Газснаб, Крымбутангаз, Киевоблпропангаз, Луганскпропангаз, Луганскснабгаз, Укрхарьковгазпоставка-2009, Донецк-Побутскрапгаз, Модус-Вивенди, Черновцы-СПБТ, Запорожгаз-2000, Харьков-СПБТ, Харьковспецгазснаб.

Для того, чтобы завладеть сжиженным газом, Курченко вместе с Бойко завышали объемы потребностей населения в этом топливе. Предприятия Курченко не продавали газ населению и даже не имели такой цели. Согласно разработанному преступному плану, было предусмотрено составление справок об объеме и направлении реализации газа «с внесением в них заведомо недостоверных сведений».

Воплощать свою схему Курченко начал еще в 2009 году, о чем в марте 2010 года стало известно Бойко, который был тогда заместителем председателя энергетического комитета Верховной Рады. 9 марта 2010 года, за два дня до назначения Бойко министром, он даже направил депутатское обращение в Генпрокуратуру о проверке предприятий Курченко.

Но как только Бойко стал членом правительства, он вошел в сговор с Курченко. «В течение первого полугодия 2010 года Курченко подбил к участию в преступной организации тогдашнего министра энергетики Юрия Бойко и первого заместителя директора ГП „Газ Украины“ Оксану Масс, которые при очевидной нелогичности значительного увеличения объемов продаж сжиженного газа для нужд населения в семи областях (Харьковской, Донецкой, Киевской, Луганской, Черкасской, Черниговской и Запорожской) признавали такие завышенные объемы достоверными».

По данным следствия, в некоторых периодах объемы потребностей населения в сжиженном газе завышались в 25-30 раз, на что Бойко, имевший опыт работы в этой сфере, без какой-либо проверки закрывал глаза.

Эти объемы газа выкупались Курченко на аукционах по низким ценам якобы для нужд населения.

«Бойко было известно о сути совершенного преступления, определена его роль в преступной деятельности. Так, Бойко должен был не только бездействовать как министр, а обеспечивать совершение преступления по линии Минэнерго и дочерних предприятий», — говорится в представлении следователей к Шокина, которое было положено под сукно. В частности, Бойко не направлял в налоговую представление на проверку покупателей сжиженного газа.

В 2011 году в ситуацию вмешался первый вице-премьер Андрей Клюев, который представлял другую группировку во власти Януковича. 30 августа 2011 года провел селекторное совещание и поручил Минэнерго в однодневный срок предоставить информацию в разрезе регионов по объемам продажи сжиженного газа на аукционах для потребностей населения. Указанное поручение выполнено не было. Более того, Бойко даже не утомлял себя подписанием ответов на запросы Клюева. 1 сентября его заместитель Макуха сообщил, что контроль за целевым использованием сжиженного газа осуществляет налоговая — хотя это противоречит постановлению правительства от 2000 года.

После этого Клюев поручил Бойко и начальнику налоговой Захарченко в однодневный срок предоставить Кабмину информацию об объемах продажи сжиженного газа для населения. Письмом от 13 сентября 2011 года снова Макуха сказал, что вся информация была в предыдущем письме, что не соответствовало действительности.

Клюев тогда поручил под личную ответственность Бойко предоставить правительству исчерпывающую информацию по этим вопросам и внести в налоговую представление по проверке целевого использования сжиженного газа, предназначенного для населения. Бойко сделал это 22 сентября — он внес в налоговую представление о предприятиях, которые продавали менее трети (!) всего сжиженного газа. И ни одна из фирм, проверку которых инициировал Бойко, не принадлежала Курченко.

Параллельно Бойко в нарушение Регламента правительства внес на рассмотрение Кабмина проект постановления о биржевых аукционах по продаже сжиженного газа, который премьер Азаров принял без надлежащего обсуждения, а затем подписал как постановление правительства N1064. «Таким образом, Бойко обеспечил ослабление контроля за целевым использованием сжиженного газа», — говорится в представлении к Шокину от следователей.

Бойко и дальше продолжал прикрывать схему Курченко, который выкупал огромные объемы газа якобы для населения по цене, которая составляла лишь 20% от рыночной. Незаконно приобретенный на спецаукционах сжиженный газ 12 компаний Курченко продали коммерческим предприятиям.

«В результате совместных преступных действий Бойко и членов преступной организации Курченко совершено незаконное завладение имуществом Укргаздобычи и Укрнафты — добытым ими сжиженным газом по заниженным ценам, разница которых с реальной рыночной стоимостью соответствующих объемов составила 5,784 миллиарда гривен (более 700 млн долларов)», — говорится в документе, который так и не подал Шокин в парламент.

В этом уголовном деле вынесено уведомление о подозрении Курченко и одному из его подчиненных по фамилии Сало, а также заместителям губернаторов Харьковской области Дулубу, Черкасской области Рябцеву, Киевской области Максименко. Бойко на вызовы следователя не являлся в прокуратуру, что стало основанием требовать для него содержание под стражей.

«В материалах производства имеются достаточные доказательства для подозрения Бойко по статьям участие в преступной организации и завладение чужим имуществом в особо крупных размерах (часть 1 статьи 255, часть 5 статьи 191) — до 12 лет с конфискацией имущества, а поэтому к нему может быть применен арест», — говорится в представлении, которое Шокин спрятал в прокуратуре.

В конце концов, полностью готовый документ, который бы позволил снять с Бойко неприкосновенность и арестовать, где-то потерялся на высоких этажах на Резницкой.

Саботаж и покрывательство Бойко стало для меня последней каплей. Доверие к Шокину как генеральному прокурору потеряно, поэтому я поставил подпись под постановлением о его отставке. Надеюсь, это увольнение, которое должно состояться как можно быстрее, откроет дорогу для расследований без оглядки на фамилии и политическую целесообразность, как против соратников Януковича, так и коррупционеров из числа нынешней власти.

***

Виталий Шабунин, глава правления Центра противодействия коррупции, эксперт антикоррупционной группы Реанимационного пакета реформ, пишет в блоге на сайтеУкраинской правды:

Голосовать за проекты законов N2540а и N2541а в редакции правоохранительного комитета = похоронить конфискацию и арест в Украине.

Тексты законопроектов, после рассмотрения комитетом, не соответствуют правительственной редакции (к первому чтению): разительно отличаются по логике и структуре, и имеют совсем другую цель: существенно ослабить действующий режим ареста и конфискации доходов от коррупции.

Точным выстрелом всего нескольких, принятых правоохранительным комитетом, поправок народные депутаты перебили позвоночник правительственных законопроектов об аресте и специальной конфискации имущества коррупционеров, приобретенного преступным путем.

Режим ареста и конфискации — в коме. В свою очередь, прекрасно идут на реабилитацию испуганные возможностью потери своего имущества депутаты — нардепы из правоохранительного комитета упрощают им жизнь и дают конкретную и законную возможность обезопасить свое состояние от ареста.

Недобитки украинской власти, что сейчас скрываются от правосудия, как только снимут с себя европейские санкции, начнут активно пользоваться законами правоохранительного комитета. Поскольку законопроекты смягчают наказание, и после их принятия опытные адвокаты, типа Власенко, помогут приспешникам януковича снять арест со всего, что сейчас является арестованным в Украине.

Почему?

Законопроекты в редакции правоохранительного комитета затрудняют стандарты доказывания и требуют, чтобы в начале расследования следствие имело полную доказательную базу — достаточную, надлежащую, допустимую, достоверную совокупность доказательств. На начальной стадии расследования, когда награбленное коррупционером еще «теплое» и его можно найти и арестовать, такой базы доказательств не может быть априори.

Каждую позолоченную вазу в Хонке, каждого страуса в зоопарке Музея коррупции, как и сотни тысяч предметов роскоши, которые оставил после себя беглый экс-президент, незаконное происхождение всего этого прокуроры теперь будут доказывать в суде для того, чтобы подтвердить законность наложенного на Межигорье ареста.

Судьям же разрешено творчески и изобретательно трактовать нормы законопроектов в редакции правоохранительного комитета, ведь ими четко не определены основания и видов ареста, не прописано, что в конкретном виде ареста надо доказывать. Это дает «Фемиде» возможность не видеть оснований для ареста имущества коррумпированных чиновников и одновременно — забирать у взяточников среднего звена незаконно полученные деньги или другие активы.

Законопроекты в редакции правоохранительного комитета фактически лишают коррупционеров страха, что их собственность, деньги, компании могут быть арестованы во время следствия — ведь, независимо от целей ареста имущества, надо показать причиненный ущерб и связь между имуществом и преступлением. Более того, арестовать можно только то, что равно размеру причиненного вреда.

Но в коррупционном преступлении такого ущерба может и не быть! Судья взял взятку — есть видеофиксация этого — но не успел вынести решение, за которое ему заплатили. Судью задержали. Взятку изъяли как вещественное доказательство. По законам, принятым в редакции правоохранительного комитета, взятку надо арестовать через день после задержания лица. Но для этого надо доказать причиненный взяткой вред, которого нет. Поэтому взятку придется вернуть судье.

Взятка может быть предоставлена и за совершение законных действий — например, за продление действия зеленого тарифа. Причем, все стороны довольны, и вреда никому не причинили.

То есть, законопроекты в редакции комитетов полностью выводят коррупционные доходы из-под возможности ареста.

В сложных коррупционных преступлениях досудебное расследование может длиться годами. Пока детективы Антикоррупционного Бюро, которые с декабря должны расследовать все коррупционные преступления в стране, будут доказывать вину подозреваемого в суде, вычислять размер причиненного им ущерба, оценивать состояние и устанавливать незаконность их происхождения, подозреваемый спокойно перепишет, спрячет, перебросит, закопает, передаст на хранение третьим лицам все, что имеет. И в момент, когда детектив пойдет в суд за санкцией об аресте, на коррупционере останется разве что белая рубашка.

Законопроекты в редакции правоохранительного комитета вернут Украину в «серый список» государств, в соответствии с рекомендациями ФАТФ (Financial Action Task Force on Money Laundering — Международная группа по противодействию отмыванию грязных не денег),которые не борются с отмыванием денег.

Все, что блокирует Государственная служба финансового мониторинга по выполнению международных стандартов ФАТФ, будет разблокироваться, ибо законы в редакции правоохранительного комитета не позволяют наложить арест, когда нет вреда и когда почти не доказана вина человека — а это, если расследовать беспристрастно, возможно только в конце дела.

Только за последние 1,5 года Госфинмониторинг обнаружил и заблокировал 1,5 млрд. долл на счетах бывших высокопоставленных чиновников — общая сумма финансовых операций, которые могут быть связаны с легализацией доходов, полученных преступным путем.

Финразведка вообще перестанет приносить пользу стране и кошмарить коррупционеров.

Это и есть — цена принятия законопроектов об аресте и конфискации в редакции правоохранительного комитета.

Выгодны народным депутатам-бизнесменам дельцам-решалам такие законы? Конечно! Тем более, сейчас их можно принять, прикрываясь необходимостью выполнить плана по безвизовой либерализации.

Хотя здесь, должно быть, депутатов ждет разочарование. Потому что тексты законопроектов, искаженные в правоохранительном комитете, искажают Директиву ЕС, противоречат ранее учтенным в законах требованиям МВФ, не соответствуют стандартам ФАТФ — весь необходимый набор, чтобы европейцы не считали принятие этой бессрочной страховки доходов от коррупции выполнением плана по безвизовой либерализации.

Правки, принятые депутатами правоохранительного комитета — по ссылке.

Читайте також: