Дні українського кіно в Ризі
- 08.10.17, 11:53
За підтримки Державного агентства України з питань кіно з 13 по 15 жовтня у столиці Латвії Ризі пройдуть "Дні українського кіно".
2
Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Шукати в архіві
Горбатий "Запорожець" - універсальна машина!
- 08.10.17, 11:43
Українець Петро Кищенко перетворив старенький «Запорожець» на амфібію.
1
Шоколадна вистава!
- 05.10.17, 23:29
Закон про де окупацію – багато галасу з нічого
26 ПЕРЕГЛЯДІВ
Четвер, 05 жовтня 2017, 22:13
Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.
Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".
Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.
Що насторожує?
Насторожує терміновість, з якою поданий законопроект.
Зареєстрований він у Верховній Раді 4 жовтня о 15-00, а голосувати за нього депутатам пропонують вже зранку 6 жовтня. У профільного комітету на ознайомлення з текстом та розгляд був один день, втім, комітет блискавично впорався і рекомендував ухвалити проект за основу.
При цьому суспільство, в широкому розумінні, та експертне середовище взагалі позбавлені часу на обговорення цього законопроекту.
При першому ж ознайомленні з текстом терміновість насторожує ще більше. Бо у тексті немає нічого, що не може зачекати тиждень, два чи навіть більше. Законопроект кардинально не вирішує жодної проблеми.
Яка ж справжня мета законопроекту про реінтеграцію?
Норми законопроекту носять декларативний характер, і принципово з їх прийняттям нічого не зміниться. Єдиною кардинальною зміною, яка відбудеться у разі прийняття закону, буде усунення СБУ від керування бойовими діями на Донбасі.
Відповідно до законопроекту здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях буде покладено на Об'єднаний оперативний штабЗбройних Сил України.
Станом на сьогодні Служба безпеки України є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. Відповідно до закону "Про боротьбу з тероризмом" організація і проведення антитерористичних операцій покладена на Антитерористичний центр при СБУ.
Щоб передати керування бойовими діями від СБУ до Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ, необхідно офіційно позбутись назви "АТО" і замінити її на "агресію".
Ймовірніше за все, це і є мета даного законопроекту. Все інше – для відведення уваги.
Крім бойових операцій на Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ покладається ще й контроль за діяльністю військово-цивільних чи військових адміністрацій у Донецькій та Луганській областях у разі їх утворення.
Тобто, якщо буде відновлено суверенітет України в окремих районах Донецької та Луганської областей, то контроль за місцевою владою здійснюватиме Об'єднаний штаб ЗСУ.
Задекларована вірність Мінським угодам
Це буде не перший закон, який легалізує Мінські домовленості, про юридичну нікчемність яких вже багато написано і сказано.
Так, на виконання Мінських угод вже були попередньо схвалені зміни до Конституції, які містять скандальний пункт про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. Крім того, 18 жовтня спливає термін дії закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей".
Чи припинить це війну?
Чи наблизить прийняття цього закону де окупацію частини Донбасу?
Відповідь є у самому законопроекті: "Дії Російської Федерації грубо порушують досягнуті на міжнародному рівні домовленості, зокрема шляхом: систематичного недотримання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури".
Тобто, Україна визнала, що зробила все можливе – виконувала покроково Мінські домовленості – але агресор не вгамовується, при цьому Україна залишається відданою політиці мирного врегулювання.
Отже, відновлювати суверенітет збройним шляхом Україна не буде.
Війну визнали
Розчарування владою породжує підозри до будь-яких її ініціатив. Зокрема, цей законопроект привернув увагу відсутністю у ньому слова "війна". Але мовою міжнародного права "війна" – це "агресія".
Агресія, тобто озброєний напад однієї держави на іншу, є міжнародним злочином. Таким чином, наявність в законопроекті словосполучення "збройна агресія" – це і є формально визнання парламентом України війни.
Чому лише зараз? Бо саме зараз виникла необхідність передати керування збройними діями від СБУ до Об'єднаного штабу ЗСУ.
Деталі, в яких криється диявол
Власне, на появі "агресії" в тексті щирість та відвертість завершується.
Так, проект закону спрямований на правове врегулювання державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях.
Але ж насправді ця політика провалена. І наразі актуальною є політика відновлення суверенітету – а не забезпечення.
У преамбулі законопроекту все ще згадується, що Російська Федерація ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні. Це ніби заготовка для кроку назад. Ніхто ж не знає, як будуть розвиватись події.
Але насправді ніякої терористичної діяльності не було, принаймні, якщо керуватись українським кримінальним законодавством. Бо метою Російської федерації є посягання на територіальну цілісність України, а не порушення громадської безпеки, залякування населення тощо.
Зовсім незрозуміло, чому президент в 11-й статті свого законопроекту називає Крим тимчасово окупованою територією. Адже Крим анексовано – тобто у насильницький спосіб приєднано до території Російської Федерації. Та й у міжнародно-правових актах розділяють ці два поняття.
Невтішні висновки
Деокупація та завершення війни – дві найбільш електорально вдячні теми. З ними не конкурують навіть пенсії.
Тому цей закон прогнозовано буде інформаційним приводом номер один, якщо правильно організувати піар-стратегію.
Але нічого кардинально цей закон не змінює.
У разі його ухвалення, наступного дня після набрання чинності нічого не відбудеться, окрім переходу керування бойовими діями від СБУ до Об'єднаного штабу ЗСУ.
Проект закону про "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" просто задекларував всім очевидні речі – є агресія, є тимчасово окуповані території, Російська Федерація порушує домовленості та не хоче припинити вогонь, Україна залишається відданою мирному шляху припинення агресії.
Тобто, не скоро ще будуть деокуповані окремі райони Донецької та Луганської областей.
А про звільнення Криму у законопроекті не йдеться.
Анна Маляр, спеціально для УП
6
І, ще про законопроекти №7163 та № 7164
- 05.10.17, 18:49
Заява фракції «Самопоміч»: КОЛЕГИ, ЗУПИНІТЬСЯ!
05.10.2017
Закликаємо депутатів не голосувати за так звані «реінтеграційні» закони Президента. Ці закони не дають того, що мали б дати – не захищають солдатів, не допомагають людям та нищать українську державність. Це капітуляція та руйнація суверенітету України.
Будь-який статус для окупованих Росією територій Донеччини, Луганщини та Криму, окрім статусу «окуповані території», – є розвалом держави. Ми не маємо права легалізувати окупантів та вибрати серед них мерів та депутатів.
Будь-яка згадка мінських домовленостей в законах України, або посилання на міжнародні документи, які їх легалізують – це ратифікація капітуляції та знищення армії. Люди не пробачать вам включення московського сценарію знищення України у наше законодавство. Ми вже мали аналогічний досвід з Чорноморським флотом у Криму – згадайте наслідки цього рішення. Згадайте про «Крим – наш!», про який навіть не має згадки в «реінтеграційних» законопроектах.
Визнання окупації без зазначення дати початку – це звільнення Росії від відповідальності руками українського парламенту. Це тягар відновлення та відшкодування окупованих територій наступними поколіннями. Це загроза для солдатів опинитися під судом за законами мирного часу.
А під прикриттям фіктивного визнання окупації, Президент знімає з себе відповідальність за війну та її наслідки, проте знову ж таки – руками парламенту – хоче отримати собі ексклюзив на торгівлю з окупованими територіями.
Шановні народні депутати, закликаємо вас не підтримувати ці законопроекти!
1
Це про той самий законопроект
- 05.10.17, 18:42
Оксана Сироїд: «Аби захистити своїх людей, армію і державу, потрібні справжні рішення, а не симулякри»
05.10.2017
Віце-спікер парламенту Оксана Сироїд переконана, що президентський законопроект щодо реінтеграції Донбасу — це повторення помилок дозволу на розміщення Чорноморського флоту на території Криму та Будапештського меморандуму.
«Тоді нам так само, як і зараз, з пафосом із парламентської трибуни розказували про перемоги. Проте всі знають насправді, якими фатальними виявились для нас ці рішення. Невже історія нас нічому не вчить?
Невже ви не розумієте, що впроваджуючи будь-які російські сценарії, ви не обдурюєте Путіна, ви обдурюєте себе і своїх людей? Невже ви не розумієте, що поки національний інтерес не стане пріоритетом, нас ніхто поважати не буде? І невже ви не розумієте, що для того, аби захистити своїх людей, свою армію і свою державу, потрібні справжні рішення, а не симулякри?» – звернулася вона до народних депутатів у залі парламенту.
За словами віце-спікера, у законопроекті, який презентував Голова РНБО, немає правдивості:
«Тут багато говорилось про захист прав людини. Але у законопроекті — лише голі декларації і посилання на підзаконні акти. Як ці люди будуть захищені?
Як і декларація про визнання Росії окупантом без визначення дат окупації — це порожнє слово, воно не має жодних юридичних наслідків. Тільки визначення дати окупації покладе на Росію обов’язок сплатити за всі руйнування і порушення прав людини. Так само ми не можемо роз’єднувати політику стосовно Криму і Донбасу, бо інакше ми відмовляємось від Криму».
Підсумовуючи, Оксана Сироїд наголосила, що тільки правдиві рішення врятують Україну: «Нас будуть тільки тоді поважати, коли ми будемо поважати себе самі. І коли ми будемо приймати рішення, які є в наших національних інтересах».
1
"Годувальниця"
- 05.10.17, 11:58
Українка Аніта Дорон презентувала соціальний мультфільм "Годувальниця" на фестивалі в Канаді у місті Торонто. Сценарій базується на книзі канадської письменниці Дебори Елліс. У мультфільмі йдеться про дівчинку Парван, яка живе в Афганістані під час правління талібів. Парван вимушена прикидатися хлопцем, щоб допомагати своїй родині, бо її батька несправедливо ув'язнили. Продюсером стрічки виступила Анджеліна Джолі.
2
Законопроект №7163
- 05.10.17, 11:48
На сайті Верховної Ради України з'явився президентський законопроект №7163, приурочений питанню забезпечення суверенітету над окупованими територіями Донбасу під назвою «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях». Цим Законом Верховна Рада України, відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України, схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань, що приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для стримування і відсічі російській збройній агресії в Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях.
1
Народний костюм 100 років тому: Київщина (відео)
- 03.10.17, 17:46
ПАНЯНКИ КИЇВЩИНИ ДОПОВНЮВАЛИ СВІЙ СВЯТКОВИЙ ОБРАЗ КОРАЛЯМИ.
Це намисто зазвичай визначало статус господарки — чим більше разок (ниток), тим заможніша родина. Якщо порівняти вартість такої прикраси з сучасними ювелірними виробами, вона за ціною не поступатиметься діамантовому кольє!
5
Сповідь «порохобота»
- 03.10.17, 17:42
В черговий раз з приємністю почув у свою адресу обвинувачення, що я «порохобот». Ще приємніше, що мене визнали за: «порохоботи бувають двох типів – комерційні і природні. З комерційними все зрозуміло – контора платить, пишуть за темником. З природніми обожнювачами олігархічної влади набагато складніше...» ( http://blog.i.ua/community/662/2039457/?p=1#p1)
Буду величати себе від тепер «природній «порохобот»
Я справді агітував та обирав свідомо в Президенти України олігарха Петра Порошенка у березні 2014-го і сповна задоволений його діяльністю на цій посаді. Міг би сказати: – Кращого за Порошенка я не уявляю!– але не скажу, бо якраз бажаю, щоб таки знайшовся і кращий з часом. На щастя для України на противагу сусіднім країнам з колишнього концтабору СРСР, де проходять «вибори без вибору», у нас є чимало різного і доброго, і не доброго, і грізного (в розумінні: загрозливого), і завізного тощо щодо вибору на всі посади і до влади, і до Ради. І на моє тверде й тверезе переконання: українцям нарешті вдалося обрати владу (але не Раду!), що є гідною їх прекрасної країни України.
За тим я є свідомий «природній «порохобот», про що написав ще в новорічній замітці «А хто, хто владу не любить...» (http://blog.i.ua/community/662/1988261/) і дуже розшукую інших «порохоботів» особливо комерційних, бо щось ну ніяк у мене з тим. Сам не потребую, бо вже є проплаченим позитивними змінами життя в Україні, як і бачу багато собі подібних добровольців в захисті своєї влади від закидів різних паскуд, яких наша влада круто чихвостить, а вони її за те люто ненавидять.
Головна ж моя проблема «порохобота» у іншому – у тому, що я не є потрібний в якості саме «порохобота», тому що це виглядає доволі смішно, як захищати айсберг від зіткнення з «Титаніком», на якому пливуть ВО «Батьківщина» і «Опозиційний блок», «Об’єднання «Самопоміч» з нелюбою їй ВО «Свободою» і купкою іншого українського політичного мотлоху типу «Громадянська позиція» тощо. Зрозуміло, що на кінчику носа цього «Титаніка» виструнчився розкинувши руки сам най-ради-кальний Олег Ляшко, якого ніжно підтримує в обіймах вірний Мойсійчук... «Картина маслом»
Отож поясність мені, як і – головне: навіщо мені захищати айсберг Порошенко від зіткнення з отим чахлим корабликом: українським політичним «Титаніком», якого ось-ось розчавить айсберг Гройсман?..
Хтось зауважить, що «айсберг» за національністю де-кому рідня і тому допомагає, проте всім відомо, що і на нашому політичному «Титаніку» чимало зібралося народу типу «рабіновичів», отож не все так просто. Колись і Тимошенко була як айсберг, але у прем’єрський Гольфстрим попала і у вазі спала, свій момент прос(п)ала і Януковича нам надіслала... Прошу цього не забувати! Коли Україна вибирала «яке з двох зол найменше?» – вона вибрала собі Януковича!
Таким чином я знаходжуся у глибокій консервації й бездіяльності і як «порохобот», і як «гройсманобот», і як «парубійбот», і як «турчинобот», і як «ревабот», і як «синюткобот», і як ще безліч «-бот» щодо персоналій хороших українських діячів, яких, дякувати Богу, вже чимало серед нашого державного та політичного істеблішменту. За тим всім я вимушено працюю суто як Україна-бот!
Так! Я є Україно-бот!
А все інше – то інше. Додаткове і похідне з цього першого – «українобот»!
За тим я, як «українобот», з прикрістю спостерігав «свободу слова» в українських ЗМІ, де тупо замовчали про день народження Петра Порошенка 26 вересня. Мова йде не про хвалебні чи не дуже спітчи, а мова йде просто як про новинну інформацію. Чому в ЗМІ так фільтрують поточну інформацію? Що це за цензура чи скорше: само-цензура? Хоча, а й справді: нащо знати українцям, що в їхнього Президента України день народження і що йому виповнилось 52-а роки? Хто він їм? Чужак. Не рідня. Хіба що життя кожного з нас тим чи іншим чином залежить від нього – від Президента України. По-суті, він нам рідніший за рідного, отож знати про нього варто усе, що тільки можна. Але дехто вважає навпаки: гарне знати про Порошенка комусь не з руки, от і замовчує про таке все-все. Нащо переповідати в ЗМІ про чудовий сімейний відеоролик, який в якості подарунку анонсувала на сторінці соцмережі дружина Президента України перша леді Марина Порошенко – нащо це українцям? А раптом їх всіх жаба задусить? Молодці, значить, українські ЗМІ-їсти!? Скільки народу врятували від такої страшної небезпеки: «жабозадушення». Най слухаю зі спокійними нервами, що все погано в країні Україні, що скрізь пожежі та похорони й тішаться від заспокійливих прогнозів аналітиків та політологів, що буде так само погано і далі, як вже було чи є, а через урядові реформи буде набагато гірше — як з такого не радіти!? Коли комусь гірше аніж тобі – це тішить кожного з українців і на це наші ЗМІ щедрі сповна: хочете гнилі? – на!
Багато різного перебалакано по всіх українських ЗМІ щодо вибуху складу боєприпасів коло Калинівки на Вінниччині, але ніде ніхто не сказав, що подія відбулася саме 26 вересня – у день народження Порошенка, який походить саме з Вінниччини, тобто вороги не просто підірвали склад боєприпасів і послабити ЗСУ, але насправді цілились в керівництво країни, щоб деморалізувати Президента України Петра Порошенка подібним терактом. Та ж думайте, людоньки! Головою думайте! Не чимсь іншим. Це я не до ЗМІ-їстів-журналістів звертаюсь – тим все «по-барабану», на жаль. То окрема тема. Мене значно більше турбує порожнеча змісту в обговоренні проблеми, оскільки її забалакують, а не вирішують.
При всій моїй повазі до Олександра Турчинова я абсолютно не погоджуюсь з його звинуваченнями на адресу начальника генштабу ЗСУ Муженка, бо насправді це якраз упущення з боку РНБО, що склади озброєння «успішно злітають в повітря» один за одним і вже не перший рік від початку АТО. Стратегічні заходи в обороноздатності країни є головним завданням РНБО! Це його обов'язок шукати рішення у системних заходах, а не тупо технічному зосередженні на персоналіях. Відкрите зберігання боєприпасів – це нонсенс під час війни та загрози її поширення. Такі склади приречені у перший же день масштабної агресії без усіляких диверсійних груп, роль яких найчастіше переходить на власну «вохру» – воєнізовану охорону з мізерними зарплатами, що призводить до крадіжок озброєння, а потім логічного «замітання слідів». Моя особиста думка, що якщо склад підірвали, то всю охорону повинні передати під суд – всю! Бо не виконали своїх обов'язків і функцій охорони! І саме про це має йти обговорення: причини проблеми і як її вирішувати глобально, а не займатись різними взаємозвинуваченнями хто більше винен в керівництві чи порівняльною хронологією вибухів на складах боєприпасів.
Ось що мене, як «українобота», зараз хвилює найбільше, тому і написав усе це невідомо для кого... Ні! Відомо для кого! Для щирих патріотів України я писав, пишу і буду писати свої статті про думи й роздуми щодо України – тільки так!
Богдан Гордасевич
2 жовтня 2017 р.
7
