За підсумками нового розслідування щодо бою в Іловайську можна зробити висновок, що відповідальність за несвоєчасне прийняття рішень, неадекватну оцінку обстановки, за загиблих несуть передусім командувач АТО Віктор Муженко і міністр оборони Валерій Гелетей, які володіли обстановкою і не зреагували. 

Такі новини повідомив відомий журналіст Юрій Бутусов, передає Преса України. 

«Нове розслідування щодо бою в Іловайську - командувач військами сектору «Д» Петро Литвин дав інтерв'ю... і підтверджує свої слова журналом бойових дій сектору «Д». Так ось: можна однозначно зробити висновок - відповідальність за несвоєчасне прийняття рішень, неадекватну оцінку обстановки, за загиблих несуть передусім командувач АТО Віктор Муженко і міністр оборони Валерій Гелетей. З них перших треба починати визначати міру провини. Тому що вони володіли обстановкою - і не зреагували», - повідомив він. 

За словами Бутусова, Муженко і Гелетей отримали достовірну інформацію про російський настут ще вдень 23 серпня. 

«У Міноборони та командування АТО була як мінімум доба для реагування на виниклу загрозу.ДОБА до того, як російські танки вийшли на дорогу Старобешеве-Кутейникове. Але замість адекватного реагування на загрозливу зміну обстановки і порятунку життів особового складу та бойової техніки, Муженко і Гелетей прирекли оточені війська своєю бездіяльністю і безвідповідальністю на кривавий прорив», - підкреслив журналіст. 

Він зазначив, що з Іловайська виходило від 970 до 1100 осыб, а «повернулися до своїх нині 647 українських воїнів». 

«Загиблих - не 108, як стверджує Гелетей, а не менш 200. Багато полонених», - заявив Бутусов. 

«Інформація про масштабне російське вторгнення в районі Амвросіївки, в результаті якого відбулося оточення наших військ під Іловайськ, була отримана з Державної прикордонної служби та наших джерел 23 серпня, напередодні Дня незалежності. Приблизно о 14.30 ми доповіли про перехід російськими частинами державного кордону та їх просуванні в напрямку Амвросіївки. Далі протягом дня такі доповіді передавалися неодноразово. Ці дані повністю підтверджувалися інформацією від Державної прикордонної служби. Також інформація надходила і від окремих груп спецпідрозділів, які знаходилися поблизу наших кордонів. 

На чергову доповідь в штаб АТО про пересування російської техніки начальник штабу АТО генерал-майор Назаров коротко відповів: «Це все хе.ня. Ми це вже проходили. Тримайтеся». І повісив трубку. 

Увечері, 23 серпня, я був викликаний на зв'язок (через Головний командний центр Генштабу) з Начальником Генерального штабу. Оскільки він в цей момент знаходився в кабінеті Міністра оборони України, мене з'єднали з Міністром. 

Міністр заслухав інформацію і передав трубку командуючому АТО, начальнику Генерального штабу Віктору Муженко. Вислухавши мою доповідь про російський наступ і про обстановку в секторі, він відповів: «При зміні обстановки доповідайте встановленим порядком». І все... 

Вранці, 24 серпня, для особистого підтвердження і перевірки інформації на трасу в районі Амвросіївка-Кутейникове виїхав начальник штабу сектору «Д» полковник Ромигайло. Полковник знаходився в «зеленці» поблизу дороги, коли повз нього, в десяти метрах, углиб нашої території проїхала велика колона однієї з батальйонно-тактичних груп РФ. Прямо звідти Ромигайло подзвонив начальнику Генерального штабу і доповів, що спостерігає своїми очима наступ великих бронетанкових частин РФ в тил наших позицій. У відповідь генерал Муженко сказав: 

«...Це всього лише демонстративні дії», - розповів Литвин. 

Бутусов, у свою чергу нагадав, що трасу на Іловайськ російські війська перерізали приблизно о 16:00, а повне кільце оточення було замкнуто тільки 27 серпня. 

«Але за весь цей час дозволу на відхід військам так і не дали, навпаки – вимагали «Триматися!» - підкреслив він. 

«Маючи повну і багаторазово підтверджену інформацію про російський наступ, Гелетей та Муженко знайшли час відправитися на військовий парад і отримати позачергові зірки і нагороди!» - додав журналіст. 

Раніше Юрій Бутусов з посиланням на джерело в адміністрації президента повідомив, що Порошенко в неділю планує відправити у відставку міністра оборони Валерія Гелетея, представити кандидатуру нового міністра оборони, а також прийняти ряд інших серйозних кадрових рішень в силовому блоці.

Сумна новина для донецьких терористів: незважаючи на всю пропаганду путінських пропагандистських телеканалів, за ганчірку, що символізує «прапор» «донецької народної республіки», самі росіяни вже б'ють в обличчя...

Про таку новину повідомляє «Преса України».

Цікавий випадок вчора трапився під час відбіркового до Євро-2016 футбольного матчу між збірними Швеції та Росії.

Якийсь ватний росіянин (можливо, що і з України), перебуваючи на трибуні вболівальників збірної Росії, вирішив дістати прапор терористів із «донецької народної республіки» і помахати їм.

Але, на його щирий подив, він був побитий за це не поліцією, не стюардами, а ...самими російськими вболівальниками.

Як повідомляють в соціальних мережах самі росіяни, які булиі на шведському стадіоні, вболівальники спочатку спробували адепта сепаратизму словесно переконати не робити такого необачного вчинку і засунути свою ганчірку куди подалі, але оскільки спільник терористів виявився глибоко «ідейним», то в хід дуже швидко пішли кулаки.

Чим же показовий даний випадок? Мабуть тим, що «новоросія» з усіма її принадами починає діставати не тільки завзятих сепаратистів всередині «днр», які щодня прозревають від тих, хто прийшов у їхній край благ, але і самих росіян. 

Тим більше, слід зазначити, що не кожен росіянин може дозволити собі злітати в Швецію на матч улюбленої команди, а тому, даний конфлікт демонструє настрій у класі росіян напевно що вище середнього.

Зазначимо, що матч між Швецією і Росією закінчився внічию 1:1. 

Україна вчора ж у надважкому поєдинку зуміла виграти у білоруському Борисові збірну Білорусі з рахунком 2:0.

"Ні для кого не секрет, що історія Росії - це історія воєн,

які вела північна імперія заради “приростання“

своїх ”земель” від Балтики до Тихого океану.

Зауважимо, що “приростивши” черговий шмат землі,

Росія не ощасливлювала - навпаки, приносила його 

мешканцям злидні, пияцтво, безкультур’я, невігластво. 

Віталій АБЛІЦОВ

“СЛОВО ПРОСВІТИ” 2014 р.

1950-1953 роки, Корея. З початком війни з СРСР були спрямовані військові і цивільні інструктори. З ескалацією конфлікту у важких боях взяли участь декілька сотень радянських пілотів бойових літаків і фахівців ППО.

1962 рік, Карибський басейн. Потужне угрупування радянських військ влаштувалося під боком у США, на Кубі. Окрім танків, артилерії і літаків, росіяни у рамках операції під кодовою назвою "Анадир" прихопили з собою ракети з ядерними боєголовками.

1966-1972 роки, В'єтнам. У країну з Союзу прибутку сотні пілотів винищувачів, операторів РЛС і комплексів ПЗРК.  Радянські військові бази залишалися у В'єтнамі до кінця дев'яностих років.

1956 рік.  Угорська революція -  озброєне повстання проти прорадянського режиму народної республіки в Угорщині, пригнічене радянськими військами. Всього в операції "Вихор" брали участь 15 танкових, механізованих, стрілецьких і авіадивізій, 7-а і 31-а повітрянодесантні дивізії, залізнична бригада загальною чисельністю більше 60 тисяч чоловік. На їх озброєнні було понад 3000 танків, в основному сучасні Т- 54. Саме тоді соціалісти у всьому світі дійшли висновку, що у СРСР проблеми не лише із-за Сталіна.

Серпень 1968 року. Вторгнення радянських військ в Чехословаччину - остання крапля для багатьох колишніх прибічників СРСР.

1977 рік, Індія. Під час чергового конфлікту між Індією і Пакистаном радянські ракетні катери взяли участь в наступі на пакистанський порт Карачі.

1977-1992 роки, Північний Йомен. СРСР підтримали один з протидіючих кланів і забезпечивши йому перемогу. В результаті радянські бойові кораблі отримали можливість базуватися в портах Північного Йомену аж до об'єднання його з Південним.

1975-1989 роки, Мозамбік. В ході військових дій  з військами ЮАР радянські військові брали участь в плануванні бойових операцій.

1979-1990 роки, Нікарагуа. За допомогою посланців СРСР були створені інфраструктура і збройні сили цієї країни.  Офіцери не лише навчали нікарагуанських військових, але і планували операції проти "контрас".

1979-1989 роки, Ефіопія. Вагомий внесок у будівництво цивільних об'єктів і підготовку ефіопської армії внесли радянські фахівці. Крім того, наші радники брали участь у бойових діях, які вела Ефіопія проти Сомалі і Еритреї. На острові Сокотра була створена велика база радянських ВМС.

1979-1989 роки, Афганістан. Початок десятирічної війни : радянські спецпідрозділи узяли штурмом палац Аміну,  під час штурму Амін був убитий.  У грудні 1979 - введення радянських військ в Афганістан, з березня 1980 розпочалося ведення активних бойових дій, у тому числі широкомасштабних. Впродовж дев'яти років війни були убиті або покалічені більше 2,7 мільйонів афганців. Втрати СРСР - 15 031 людина.

1983 -1984 роки. Сірія. При введенні радянських частин ППО , військовослужбовцям було наказано забути про військові звання і військову форму. Увесь контингент прибув до країни таємно під виглядом туристів.

1980-2001 роки, Ірак. Саддам Хусейн звернувся по допомогу до радянської (російської) сторони і отримав велику кількість бойової техніки.

1980-1991 роки, Ангола. Для підтримки цієї колишньої португальської колонії СРСР направив немало військових і цивільних радників. Крім того, бойові кораблі узяли під контроль порти Анголи, а повітряні перевезення в країні в основному здійснювалися радянськими літаками.

1999-2006 років, Косово. Російські десантники вчинили стрімкий кидок в Косово і захопили стратегічний аеродром в Приштині.

2008 рік. Грузія. Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська, в тому числі танкові бригади, на територію Грузії, піддала бомбардуванню грузинські міста, порти та військові об'єкти.

2014 рік. Україна. Інтервенція розпочата Російською Федерацією в Україні з метою встановлення контролю над територією Кримського півострову. Парламентська асамблея ОБСЄ визнала «неспровоковані та засновані на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах» дії Росії «військовою агресією на догоду власним інтересам». Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як АТО, коли українські військові активно залучились до протистояння з російськими маріонетковими терористичними групами ЛНР та ДНР та російськими військами.