Черкащанка Ліда Криштоп разом із друзями створює у Черкасах майстерню із переробки пластикових відходів. Дівчина вже кілька років переймається налагодженням роздільного збору сміття. Своїм проектом та власним прикладом вона хоче довести містянам необхідність екологічного ставлення до відходів та користь, яку можна від цього отримати. Повідомляє Сherkassy today.
Українські університети оприлюднили на своїх офіційних сторінках вартість навчання на контракті. У середньому ціни стали на 2-4 тис. грн вищі, ніж були торік.
"Щороку на кожний новий набір абітурієнтів складають кошторис. Є формула розрахунку витрат, де ураховують оплату праці, послуги ЖКГ, утримання матеріально-технічної бази. Іншого варіанту немає. Ми повинні компенсувати витрати на підготовку студента. Ціни піднялися у середньому на 5 відсотків. Найбільше – на престижні спеціальності: право і міжнародні відносини. Найменше – на математику, механіку та фізику", – розповідає проректор із науково-педагогічної роботи КНУ ім. Шевченка Володимир Бугров.
Цей вуз – один з найдорожчих у країні. Освіта в Інституті міжнародних відносин коштує 46,2 тис. грн у рік. За навчання англійською доведеться заплатити 54,6 тис. грн. Диплом журналіста та перекладача з іноземних мов коштує 39,9 тис. грн, юриста – 46,2 тис. грн.
Трохи дешевше коштують ці спеціальності у Києво-Могилянській академії. Вивчати міжнародні відносини можна за 39 тис. грн, право – за 40 тис. грн, переклад з англійської – за 31 тис. грн.
Вартість навчання у КПІ ім. Сікорського на інженерних факультетах стартує від 12 тис. грн, на інформаційних технологіях – близько 24 тис. грн. На факультеті авіаційних та космічних систем можна навчатися за 15,3 тис. грн, на менеджменті – за 24,7 тис. грн, на кібербезпеці – 18,9 тис. грн. Найдешевше навчання обійдеться на фізико-математичному факультеті – 12,3 тис. грн.
У Національному авіаційному університеті ціна за місяць навчання стартує від 980 грн (прикладна фізика та математика). Машинобудування, телекомунікації, авіоніка, електроніка коштують 1320 грн у місяць. Цивільна безпека, програмування та комп'ютерні технології – близько 1,5 тис. грн на місяць. Кібербезпека – 1596 грн.
У Національній академії внутрішніх справ навчання за спеціальностями "право" коштує 22 тис. грн, "правоохоронна діяльність" – 15,5 тис. грн.
Диплом спеціаліста з харчових технологій у Національному університет харчових технологій коштуватиме 15,8 тис. грн. Готельно-ресторанна справа і туризм обійдуться в 18,9 тис. грн, хімічні технології – 18,2 тис. грн, біотехнології – 15,8 тис. грн.
У Лінгвістичному університеті за фах перекладача з англійської чи східних мов потрібно заплатити 28,5 тис. грн. Навчання на факультеті германських та романських мов – 23,4 тис. грн.
Отримати освіту вчителя у НПУ ім. Драгоманова у середньому коштує 16 тис. грн. Ціна навчання на фізико-математичному, природничо-географічному факультеті та факультеті інформатики – 11,5 тис. – 13,5 тис. грн. Українська філологія – 15 тис. грн, іноземна – близько 20 тис. грн, історія, фізкультура та педагогіка – 16 тис. грн.
У Національному медичному університеті ім.
Богомольця найменше коштує диплом педіатра та фармацевта – 24,6 тис. грн.
Найбільше – стоматолога – 33,4 тис. грн.
Навчання у регіональних університетах коштуватиме дешевше, ніж у Києві. Це пов'язано не тільки з рівнем інфляції, а й з кваліфікацією вузів. У середньому юридична освіта обійдеться від 14 до 24 тис. грн. Найдешевший диплом журналіста можна отримати у "Львівській політехніці" за 6,8 тис. грн. Навчання на вчителів у регіональних педагогічних вузах коштуватиме 10 тис. грн, англійська філологія від 9 до 22 тис. грн, економіка 8-12 тис. грн.
Разом із добробутом у карпатські села проникає демон оновлення. Зібравши грошенят, ґазди поспішають зробити євроремонт, і замість автентики, дерева й красивих у своїй простоті речей з’являється пластиковий непотріб.
З року в рік у карпатський реґіон приїжджає все більше туристів, і поступово депресивна гірська глибинка оживає. Хтось збирає й продає гриби і афини, інші торгують сувенірами, ще треті калимлять провідниками на високогірних маршрутах. Заробітчани із закордону передають злоті, євро й коруни, за які будуються садиби, готелі, магазини й забігайлівки. Найбільш підприємливі вигадують для туристів розваги на цілий рік, а не лише на зиму й літо, риболовлю в струмках, збирання трав на чаї, поїздки на квадроциклах, пейнтбол, пластові табори для дітей із меґаполісів, фольклорні фестини й іншу розривку. Втрата Криму лише підсилила й пришвидшила туристичний бум у Карпатах. Тепер навіть у віддалених гуцульських селах завжди людно, а на чорногірському хребті між Говерлою й Попом Іваном утворюються корки. Разом із розвитком масової туристики, на жаль, Карпати поволі втрачають своє первісне обличчя.
Чи не вперше я відчув це три роки тому у Рахові. Перед сходженням на Піп Іван ми поселилися в євровідремонтованому готелі «Рахів» у центрі міста. З тераси ресторану «Roof» на даху готелю відкривалася неймовірна панорама на Карпати. Коли підійшла офіціантка, я сказав, що меню не потребую, бо вже давно вибрав – хочу банош із бринзою і вареники з афинами.
— Вибачте, у нас такого немає, сказала пані й все-таки подала мені меню.
Там справді не було баноша, бринзи, грибів і афин, навіть пструга там не було. Не кажучи вже про карпатський чай – пропонували лише чайнички Ґрінфілда й Ліптона. Без меду, звісно. Зате споконвічний гуцульський фрукт – лимон – у меню значився. Були там і суші, і бурґери з картоплею фрі, і курячі крильця бафало. І всюдисуща піца, ясна річ. Здивований, я розпитав у офіціантки про меню.
— Розумієте, це ви тут раз на рік приїхали і хочете чогось місцевого. А мєсні не будуть іти в ресторан, оби з’їсти бануш чи афини, вони й дома то мають. Їм треба шось екзотичне. І щоб сфоткати його можна було, похвалитися перед другими, виправдовувалася вона.
Дорікнути за таке язик не повертається. Нарешті в селян з’являються сякі-такі гроші, робочі місця, після безконечних злиднів перед ними відкриваються бізнесові перспективи. І кожен важко зароблені банкноти хоче витратити по-своєму.
Замість дерев’яних парканів і тинів виростають камінні й ковані огорожі. На місці витоптаної за десятиліття стежки з’являється доріжка з кольорової бруківки. Старі вікна падають найпершими жертвами – і з дерев’яних хижок тепер на світ люди дивляться через пластикові склопакети (і навіть тут демон несмаку підказує їм купувати білі, а не коричневі рами!). На старі греко-католицькі церкви, які після краху Союзу так і не повернули справжнім громадам-власникам, садять цибулясті православні бані із звьоздочками.
Стільці в придорожніх забігайлівках – пластикові або виробництва якихось популярних і масових брендів, але не місцеві. Навіть сільнички на столах уже не дерев’яні – скляні китайські виглядають дорожче, по-багатому. Про музику просто промовчу. Про оббиті ламберією і вагонкою прибудови – хай скаже той, хто потрафить дібрати цензурні слова.
Ті, що багатші, пропонують туристам кращі умови. Меблі з ікеї, італійська сантехніка, вишуканий посуд і брендові подушки, що ніколи ні в кого не викличуть алергії. Коци з овечої вовни – тільки декоративні. Старий домотканий килим на стіні – спеціально для селфі.
Втомлені нестатками й убозтвом, нові карпатські бізнесмени поспішають повикидати все старе й обзавестися усім новим. Перевага надається блискучому й кольоровому, особливою популярністю користується золотий – символ достатку й лоску. Штори – золоті, кран – позолочений, лінолеум – золотиться на підлозі. Пахне в такій кімнаті по-особливому, мрією. Китайською мрією.
Відрадно, що нарешті здійснюються матеріальні мрії горян. Прикро, що вони такі бридкі.
Андрій ЛЮБКА
Напередодні, в День Незалежності України, після військового параду по Хрещатику пройшов Марш Нескорених. Учасники ходи тримали патріотичні плакати і вигукували "Слава Україні","Герої не вмирають". В колоні були люди з фотографіями загиблих на війні, а також люди з портретами зниклих безвісти в АТО. Люди зустрічали ходу оплесками. Про це пишуть всі ЗМІ, а також вичайні українці у соцмережах.
З нагоди 26-ї річниці Незалежності України президент П. Порошенко присвоїв посмертно звання Героя України та удостоїворденом «Золота зірка» Євгена Лоскота. Капітана, що загинув на шляху до Щастя. У 2014 році він зупинив рух колони російських військ, а потрапивши в оточення, останньою гранатою підірвав себе. На прощання вигукнув: «Слава Україні!».
Нагороду отримала мати воїна Ксенія Лоскот та його син Тарас. Повідомляє Радіо Свобода.
Тарас Лоскот тримає нагороду свого батька – Героя України, капітана Євгена Лоскота, якого посмертно нагородили орденом «Золотої зірки». Поряд лейтенант Василь Тарасюк, який також був удостоєний звання Героя України та нагороджений найвищою військовою нагородою
Студентка технічного коледжу ім. Івана Пулюя Тамара Вощило з Тернополя створила макет, який допоможе зрозуміти глухонімих. Це руки, які озвучують мову жестів через смартфон. Пише UA-Modna.
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
