дякую тим, хто розуміє

Ще один вихідний минає. Може і добре, а то якось дивно отримувати вітання з цим святом, яке насправді повинне бути днем роздумів і скорботи.

Та і хай нарешті минає цей психоз з георгієвськими стрічками, що стали атрибутом дня. Розтиражовані, вони зрештою не втратили свої справжньої суті, однак ліпити бездумно їх скрізь теж якось неправильно. І роздувати навколо черговий бум - хто буде вішати, хто не буде, ніби нагальніших проблем немає, наприклад, у достойному забезпеченні старості тих же ветеранів.

А ще Табачник, який водить екскурсії з курсом по суті радянської історії для діток столичних ліцеїв (?!), які радо на камеру діляться враженнями від лекції і майже втирають сльозу, хоча не можуть не знати про ті сторінки історії, про які так спокійно замовчує "екскурсовод". І "бойові 100 грам", які зазвичай пю'ть чиновники і політики, які жодного відношення до війни не мають. Якось це занадто цинічно і бутафорсько.

Хоча мене особливо вразило те, що цього року якось дійсно багато людей свідомо ставляться до того, що відзначають, вшановуючи насамперед пам'ять загиблих та висловлюючи вдячність живим. І це правильно!