“ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ?.. БАНДЕРІВЕЦЬ!” Автор:Станіслав БРАЖНИК
- 01.05.12, 00:26
- Ми любимо тебе, Україно!
1.
Літо 1939 року прийшло в Польщу під гуркіт сурм та барабанів різного роду патріотичних спілок. На той час Гітлер без жодного пострілу заволодів Австрією, Судетським краєм, Чехословаччиною, відібрав у Литви Клайпеду. У липні він зажадав од Польщі врегулювати питання про “коридор”, який відділяв Східну Пруссію від решти райху. Польський уряд, підтриманий Францією й Англією, відмовився його обговорювати.
Війна висіла на волосинці.
За цих обставин раптом, ніби за командою, постало нероздмухуване з кінця 37-го “українське питання”. Містечками Східної Галичини пройшов “захід”, названий його ініціаторами “похованням України”. Якогось вечора на початку серпня, коли не було дощу (літо 39-го в Галичині видалося дощовим), натовп напівп’яних мешканців містечкового “дна” з-поміж польського населення у супроводі кількох молодиків воєнізованої організації “Стрілець” влаштовував “похоронну процесію”. Учасники її йшли вулицями містечка з великою чорною труною з написом “Україна вмерла”, під вигуки антиукраїнських гасел. Потім труну спалювали й виряджалися бити шибки у вікнах “Просвіти” та “крамничках”, які належали українцям.
Польський офіціоз “Джєннік урядови” з цього приводу надрукував статтю, у якій дав зрозуміти: “сморідний вітер подув із-за Збруча”...
Зрозуміли це й в ОУН.
Одного серпневого ранку львівська поліція виявила в Стрийському парку трьох повішених функціонерів чинного в Галичині ще з початку тридцятих років “культурно-просвітницького” товариства “Русь”. На грудях кожного була табличка, разом вони складали слово “мо-ска-лі”.
“Похорон” припинився.
15 серпня у Львові було скликано з’їзд Народного комітету УНДО, який об’єднував усі українські патріотичні організації.
У резолюції з’їзду, зокрема, йшлося:
“За німецько-польського військового конфлікту український народ буде лояльним до Польщі та виконає свої обов’язки перед Державою...”
30 серпня Варшава оголосила військову мобілізацію, а за день, 1 вересня, німецькі літаки бомбардували аеродром у Скнилові піді Львовом.
Почалася Друга світова війна.
За кілька днів після початку війни зняли охорону табору примусової праці в Березі Картузькій, і “вороги держави”, що перебували там, отримали волю. Серед них був і Роман Вайнштейн, син торгівця середньої руки з невеликого містечка Західної Волині — Холма.
Роман пробув у таборі майже рік. Приїхавши взимку 38-го на Хануку до Холма, він од святкового батьківського столу потрапив у поліційний “постерунок”, а звідти прямим шляхом до Берези.
Згідно з ухваленим після вбивства міністра Піроцького законом, громадянин, якого запідозрили в діях, спрямованих проти Держави, міг бути відправлений “без суду та слідства” до цього розташованого серед боліт західного Полісся “трудового табору”.
У єврейській громаді Холма молодший син Беньяміна Вайнштейна (Венцлава, як він називав себе на польський кшталт) користувався поганою славою “соціаліста”: 30-го року його виключили з місцевої гімназії. Фізично міцний та незалежний у судженнях, Роман добряче віддухопелив дебільного нащадка місцевого поліційного начальника й двох його дружків, після чого йому довелося терміново залишити батьківський дім та їхати до Львова, де мешкав його вуйко.
Тут і відбулося знайомство Романа Вайнштейна з небожем вуйни, студентом Політехніки Романом Шухевичем.
Невдовзі Шухевич познайомив його зі своїм колегою Степаном Бандерою...
Коментарі
Українк@
11.05.12, 02:06
Дякую за посилання! Прочитаю.
sveto4ka-25
21.05.12, 12:07
Гість: Метеорит
31.05.12, 14:11
Саничок
44.05.12, 07:03
друг_Федір
54.05.12, 09:22
це цікаво!
Albus248
64.05.12, 10:01
В апреле 1939 года Польша начала репрессивную кампанию против германского меньшинства в стране, давая понять Гитлеру, что у них имеются потенциальные заложники, если он будет чересчур агрессивным. Любой, кто знает Гитлера, сказал бы, что с ним нельзя договариваться с помощью шантажа. Им это сошло с рук однажды, но больше они ничего не добьются. Конечно, репортажи об избиениях, поджогах, убийствах, доходящие до Министерства иностранных дел от немецких дипломатов в Польше, приводили Гитлера в бешенство. Если бы это был один инцидент, он мог бы пройти незамеченным, но подобная информация поступала каждую неделю, и настал момент, когда это стало невозможно игнорировать.
Albus248
74.05.12, 10:01
Некоторым удачливым и смелым немцам удалось сбежать в Германию, и их рассказы об ужасах террора не сходили со страниц газет, при активном содействии Геббельса. Эти истории, порождали злобу в обществе, о чем вы догадываетесь, но многие из них, как мы потом выяснили, оказались правдивыми.
Непосредственно после начала войны, в первых числах сентября, поляки в бывших германских районах, по специальному распоряжению своего руководства, напали на немецкое меньшинство со зверской жестокостью.
serg020777
84.05.12, 10:34
цікаве посилання
Округ 31
94.05.12, 10:57
Цікаво
Гість: москвостьоб
104.05.12, 11:57