хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Ліна Костенко Записки українського самашедшого

Ліна Костенко 

Записки українського самашедшого

Діапазон гіршого у нас безмірнийтак що межі терпіння практично нема. Поняття ж кращого співвіднесене з гіршим,отжезавжди є люфт для надіїЯ особисто дуже надіюсьщо у новому столітті все буде інакшеі ми будемо інакшіі непотягнемо за собою шлейф тих самих проблемБо я вже не так боюся нових найскладніших проблемяк тих самих,хронічнихПроблеми ж — як божевілляБуйних ще можна вилікуватиа тихопомішані — то вже навік.

Як там у Гоголя в «Записках сумасшедшего»? «Год 2000 апреля 43 числа». Це ж коли тому самашедшомуприверзлася така датаА ось він уже й минаєцей такий нереальний тоді 2000-й рік.

Час неосяжнийколи він категорія ВічностіА звичайний наш час,
повсякденниймигтить-мигтитьйого завжди не вистачаєВін летитьмов експресне встигнеш озирнутисяа ти вжевчорашнійПролітаємо крізь події, підбиваємо підсумки на льотуСкільки наслюдствавже є на планетіМільярдів шість?І серед них українцідивна-предивна націяяка живе тут з правікуа свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Прочитав Записки самошедшого. Хочеться постійно цитувати. Мабуть прочитаю ще раз. 

У книгарні розбирають на ура. На мій примірник черга. Хто вміє читати - раджу

15

Коментарі

Гість: МаксЮріч

111.02.11, 06:04

Згоден, сам уже читаю вдруге. Наче збоку сам на себе дивишся і щось ще розумієш: і про себе, і про тих, що поруч, і про тих, що нібито вгорі.

    211.02.11, 07:27

      311.02.11, 08:54Відповідь на 1 від Гість: МаксЮріч

      Справді, наче погляд збоку на самого себе і на своє життя...

        411.02.11, 10:04Відповідь на 3 від Mirchuk

        Книга вже стала знаковою. Зловив себе на тому, що все що збираюсь зараз написати про враження від прочитаного буде зайвим. Залишається тільки побажати тим хто ще не читав - прочитати.

          511.02.11, 10:59

          Книга скорее позитивна или негативна? Хочу позитива

            611.02.11, 11:37

            Вітаю всіх присутніх і тих, кому цікаво)

            Стосовно питання про позитивність книги - не майте ілюзій. Геть не позитивна. М"яко кажучи. Я ходила як "пригепана" весь час доки читала.
            Страшенно люблю і поважаю Костенко. За талант. І не розумію стосовно громадянської позиції. Саме - не розумію. Не засуджую. Принаймні свідомо.
            Ця книжка мене вразила глибиною мого розчарування.
            Можливо тому що я не належу до людей, кому короткий екскурс в історію останнього десятиріччя був необхідним, і хто тепер "прозрів" з її легкої руки. Я все це бачила, читала, переживала, виходила на акції - для мене це життя, а не прочитане десь. Тому з цієї точки зору - нічого нового.
            читати далі...

              711.02.11, 11:45

              Багато вдалих коментарів, фраз, які хоч зараз в книги фразеологізмів записувати... безсумнівно. Але це ж Ліна) Тому це не дивує. А от те, що купи не тримається цей "роман", це теж очевидно. Саме записки. Нотатки. На полях конспекту лекцій.

              Стосовно того, що пані Ліна говорила на своїх зустрічах з читачами - все пояснює. Хорошої влади не існує, бо чесні люди у владу не пруться. Так чому ж ми дивуємо???? Так, можна сидіти і писати записки. 20 років. Стверджувати що за ці 20 років нічого не змінилося. І не задатися питанням, а що ти сам зробив, щоб змінилося???? Всіх поливав брудом, лишаючись чистеньким?

              Роль спостерігача зручна і "не пильна", але і героїчного в ній нічого немає. Тому не поділяю я загального захоплення цією книжкою. Так би мовити, нічого особистого.

                Гість: МаксЮріч

                811.02.11, 13:12

                пані Ліна промовила те, про що усі порядні люди іноді побоюються собі відверто сказати. От декілька прикладів з того: (цитую приблизно, але за суттю вірно)
                - я б приєднався до тієї акціі, але серед протестуючих були такі люди, поруч з якими я б не сів на одному гектарі;
                - мені хотілося переступити через огорожку, але... (ще якісь сумніви)

                і так далі: сумніви, вагання та інше
                і тільки в кінці усі герої (спостерігачі) відкидують будь-які вагання - тут увесь оптимізм роману, що все ж таки закінчується також з ваганням.
                Такі українські люди.
                Як казав Микола Гоголь "нечего на зеркало пенять" - оце саме цей випадок.

                  911.02.11, 13:30

                  хто ще не читав - прочитати

                    1011.02.11, 23:11

                    Знайшов у Інтернеті піратський фанрідений текст. Почитав по діагоналі відсотків 10 %.

                    Написано цікаво, але не геніально. Це не художній роман, а щось на зразок політичного блогу. Сюжет ледь прослідковується.

                    При нагоді почитаю ще. Якщо таки дуже сподобається, куплю книгу.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна