За Український футбол

Ця стаття писалася не для футбольних фанатів і членів Організації, а призначена для людей далеких від навколофутбольної теми, щоб пояснити їм ставлення Українського Соціал-Nаціоналізму до правого фанатського руху.

7 вересня 2010 року представники СНА, <<Патріот України>>, <United  Kharkiv> та цілого ряду українських націоналістичних організацій підтримали українських футбольних вболівальників в акції “За український футбол!”. Акція пройшла за підтримки ВО <<Свобода>>. У кількатисячному марші столичними вулицями (від стадіону “Динамо” імені Валерія Лобановського до приміщення Федерації футболу України) соціал-націоналісти маршували у одній колоні з представниками фанатських контор з усієї країни, що з’їхалися до Києва в цей день. З одного тільки Харкова на марш приїхало майже дві сотні вболівальників.

Організований соціал-націоналістичний рух підтримав акцію з двох причин. Першою причиною є те, що вболівальники є чи не єдиним поза СN рухом, який відкрито виступає проти існуючої системи і плекає у своїх лавах націоналістичні та патріотичні настрої. Крім того, вболівальники – це та достатньо чисельна частина Української нації, що гуртує молодих, активних, готових до рішучих дій українців, що у вирі неминучої майбутньої Соціал-Nаціоналістичної революції неодмінно стануть поряд соціал-націоналістів у боротьбі за справедливий соціальний і національний лад. Другою причиною підтримки маршу є те, що його зміст – це вимога припинити утиски Українських національних інтересів. Адже марш спричинили антинаціональні тенденції, які сьогодні загрожують відібрати у мільйонів українців їх улюблений УКРАЇНСЬКИЙ футбол. Адже цей вид спорту в сьогоднішній Україні перетворився на домашню забавку купки антинаціональних олігархів, які намагаються остаточно приватизувати цю, вже національну, гру, а опір українців – втопити у хвилі міліцейських репресій. Так, у власників найбільших футбольних клубів країни -олігархів-неукраїнців Ахмєтова і Суркіса, з’явилася ідея об’єднання чемпіонатів та кубків України та Росії, що повинно було принести їм нові прибутки як у матеріальному вимірі (чергові мільйони валютних одиниць до власних кишень), так і у вимірі моральному (черговий ляпас по честі ненависних для них українців). Гасла маршу також стосувалися і давно наболілих проблем українського футболу, які загрожують стерти з цього виду спорту все патріотичне забарвлення, перетворивши його на власний бізнес асоціальної олігархічної купки. Всі вболівальники України одноголосно вимагали максимально обмежити кількість легіонерів в українських клубах всіх ліг та заборонити натуралізацію іноземних гравців (які вже успішно освоїли цей спосіб легалізації мігрантів). Крім того, національна вболівальницька спільнота відкрито вимагає від державних можновладців припинення репресій українського футболу кийками міліцейського апарату насильства. Українські вболівальники вимагають максимального скорочення кількості міліції на стадіонах і впровадження стюартів за європейським зразком. Це дасть змогу не тільки уникнути конфліктів, які нерідко провокують самі міліціянти, але й зняти ще цілий ряд проблем футбольних вболівальників (як-то використання патріотичної символіки, яку так полюбляють забороняти наші антинаціональні лівоохоронці). Марш <<За Український футбол>> показав асоціальним олігархам, що Українські вболівальники – це чисельна і свідома своїх можливостей сила, готова боротися за свої права і здобувати їх.

Український соціал-націоналіст як на марші, так і в подальшій боротьбі готовий іти плече-в-плече з українським вболівальником. А разом ми непереможні. МАЙБУТНЄ НАЛЕЖИТЬ НАМ!