хочу сюда!
 

Таня

43 года, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Наближаються Шевченківські дні


Наближаються Шевченківські дні, коли в Україні відзначають майже одночасно роковини народження і смерті нашого Великого Кобзаря - Тараса Шевченка.
Важко передбачити, яким стане цьогорічне вшанування 207-ї річниці дня народження поета 9 березня (1814 рік) та 160-ту річницю його смерті 10-го березня (1861 рік), проте дуже сподіваюся, що то буде аналогічно до видатного ювілею 150-річчя народження Лесі Українки, що пройшов у лютому цього року майже непомітно. За що щиро дякую владі і всім притягнутим до неї. Справді я щиро дякую, тому що немає нічого гіршого, коли вшановують справді видатну особистість різноманітні суки і падлюки.
Давно на ту тему сперечаюся, коли різні патріоти вимагають масовості урочистих заходів, бо навіщо зганяти байдужих - вони тільки ще більше злості наберуть на українські національні святині і що в тому доброго? Значно краще, якщо 10 або 100 чоловік на всю багатомільйону масу населення України тихо і щиро вшанують того, хто їм дорогий як сакральна святиня. Бо оте показове - кому воно потрібне нарочито і бездушно? Пригадуєте, як урочистий великий вінок відповів Януковичу по писку, бо ж його батько служив німцям у поліцаях, а він до могили "Невідомого солдата" приперся з отою московською примарою.
З іншого боку я розумію, що певні урочисті заходи мають місце бути і нехай будуть - воно не зайве, але для мене головним є ставлення пересічного українця, бо колись в усіх сільських хатах за звичай був портрет Тараса Шевченка і його "Кобзар", а зараз то стало унікальним явищем і в місті, і в селі. Чому? Бо навіщо? Всі є патріоти, але дуже і дуже втаємничені...
Одним словом: Будьмо! Нащо довго говорити і когось на щось припрошати? Хто на що гаразд - те і витворить. Про себе скажу наступне: не люблю надмірностей в усьому, а тому є можливість - приймаю участь в спільних заходах, а ні - то якось сам вшановую людей чи події, які мені вагомі своєю сакральністю. Всі свої зустрічі я призначаю виключно коло пам'ятника Тарасу Шевченку, або просто підходжу до нього, коли є поряд. Є можливість - кладу квіти незалежно від дат, а просто так. Якщо 10-го березня не можу поставити лампадки коло самого пам'ятника Тарасу Шевченку, то ставлю її у вікні свого дому. Щось пишу сам про подію. Роблю перепости, або поширюю цікаву інформацію, як ось сьогодні привертаю увагу до дуже цінної, на мій погляд, книги "Життя Тараса Шевченка" Павла Зайцева. Подаю анотацію до книги, де все головне сказано. Шукайте і читайте.
Богдан Гордасевич
15:43 04.03.2021

5

Комментарии

14.03.21, 16:01

    24.03.21, 19:05