І знову про Конституцію

 Коли у своєму вчорашньому пості «Перші враження від відкриття «нового політичного сезону» я аналізував основні положення змістовного «великого інтерв'ю» Юлії Тимошенко та виділив три сценарію подальшого розвитку України (а) перетворення грішних «Савлів» від влади у свідомих та відповідальних «Павлів», б) дочасні парламентські вибори, в) народне повстання), то пропустив четвертий: «проект конституційної реформи». Очевидно, що цей проект є нездійсненним за умов нинішнього складу ВР та можливий лише після перемоги демократичних сил та формування їх більшості у новому парламенті і тому є логічною складовою сценарію «дочасних парламентських виборів».

 Цей проект відповідає на природне питання «А що далі»?, тобто які кроки здійснить новий парламент у випадку жаданої перемоги? З чого починати реформи? Як «перезавантажувати» владу та взагалі країну? Ідея нової Конституції тільки частково відповідає на ці питання, але вона занадто важлива, щоб її можна було проігнорувати. Не маючи претензії на всебічний аналіз, висловлю деякі міркування стосовно цього проекту.

1)Україну необхідно перезаснувати «з чистого листа». Ідея дуже цікава та збігається з проблематикою утопій, якою я займався у 90-ті роки. Основна теза, яка мені була близькою, полягала в тому, що утопія - це не різновид нездійсненної фантазії, а, навпаки, проект, який спочатку існує в якості ідеї, а потім втілюється в реальність. Типовий приклад такої Утопії - держава Ізраїль, створення якої відбулося спочатку в головах теоретиків (передусім, у Теодора Герцля), а потім здійснене на практиці. Проект «Україна» є типологічно схожим з проектом «Ізраїлю», що випливає з самої етимології. («У-топос», означає «місце, якого немає», «У-країна» -- країна Майбутнього, країна, яку ще треба створити). На жаль, за браком місця не можу розвивати цю тезу, зазначу лише, що ця творча утопія поки ще не знайшла свого адекватного втілення.  І в тезі Юлії Тимошенко про «перезаснування країни» з чистого листа (в ній аналогії проводяться не з Ізраїлем, а з післявоєнною Німеччиною) я вбачаю саме цю утопічно-креативну домінанту.

2) Нова Конституція є інструментом цього перезаснування та водночас новий суспільним договором, який зафіксує підвалини нового державного проекту. Звідки випливає ця ідея? По-перше, з повної невідповідності Конституції 1996 року сучасним українським реаліям та інтересам більшої частини населення України. Ю. Тимошенко абсолютно має рацію в тому, що ця Конституція (зі всіма наступними модифікаціями) не виконала функції суспільного договору, а була договором постсоціалістичної номенклатури, яка встановлювала порядок управління державою. По-друге, навіть в цій функції діюча Конституція продемонструвала свій тупиковий характер та замість ефективного управління закріплювала «хаос двовладдя». По-третє, всі різновиди діючої Конституції були інструментами «формування державної влади згори, де в людей немає ні повноважень, ні права контролювати владу, ні права переобрати владу, ні навіть права на реальний референдум».  

   До сказаного можна додати, що незалежно від формальної назви форми правління, яка закріплювалася всіма конституційними інкарнаціями в Україні («президентсько-парламентська» чи «парламентсько-президентська»), в ній завжди залишалася лазівка для перевищення владних повноважень з боку президента аж до примітивної узурпації влади.

3) Парламентська республіка як оптимальна форма правління для України. З різних причин ідея переходу на парламентську форму правління вже озвучувалася в Україні, причому не тільки з боку демократичної опозиції, але й представниками псевдо-опозиції (наприклад, Сергій Льовочкін обґрунтовував таку необхідність у своїй статті на «Дзеркалі тижня»)  

   Мотивацією для такого проекту виступило усвідомлення сумних фактів спроб узурпації влади з боку більшості президентів та управлінський колапс внаслідок взаємного блокування діяльності різних гілок влади. І тому серйозні аргументом на користь цієї форми правління є не тільки міркування соціальної справедливості, але й посилання на більшу прагматичну ефективність парламентської форми правління у порівнянні з президентською («вона сильніша за президентську і передбачає обрання керівника держави всім народом на виборах). Цікаві факти на користь цієї форми наводив російський політолог Г. Голосов у своєму інтерв'ю відомому російському виданню «Слон. Ru» буквально напередодні російської агресії.

    Він вважав, що після досвіду з президентством Януковича Україні було б доцільно перейти саме на парламентську форму правління саме внаслідок її більш ефективного та «мобільного» характеру. Не будемо наводити всю його аргументацію, а зупинимося лише на одному з прикладів. Мова йде про реформу охорони здоров'я, яку з величезними зусиллями провів Обама та яку Клінтон так і не спромігся провести, незважаючи на два терміни своєї влади. На відміну від американської системи у країнах Європи подібні реформи походять легко, тому що «всі політичні сили узгоджують позиції, а парламентська система створює для такого узгодження кращі умови, ніж президентська». Як бачимо, аргумент достатньо вагомий та повністю збігається з аргументацією Юлії Тимошенко.

    Такими були основні меседжі лідера «Батьківщини», які, на мою думку, були програмними, чіткими та сильними в концептуальному плані. Точним є висхідний посил, згідно якому перезавантаження влади повинно йти параллельно з перезаснуванням держави, що й входить в поняття «новий суспільний договір», на який існує величезний соціальний запит. За умов системної катастрофи, яка насувається на Україну, такий проект стає фактично імперативом її виживання та збереження.

    І наостанок  хочу акцентувати один момент. На сьогодні особистий рейтінг Ю. Тимошенко є незаперечно високим, а шанси стати наступним президентом України як ніколи великі. І той факт, що вона виступає за парламентську форму правління, за обмеження владних повноважень президента та його перетворення у суто номінальну фігуру, говорить за те, що її проект нового суспільного договору та змін до Конституції продиктований саме турботою про національні інтереси, а не владними амбіціями.    

Олексій Шевченко