Інтерв'ю Посла України в Хорватії О. Левченка у НН

Посол України в Хорватії Олександр Левченко

Газета Боснії і Герцоговини "Незавісне новіне" 29 липня ц.р. опублікувала інтерв'ю Посла України в Хорватії Олександра Левченка

29 липня, 17:58

- Як ви оцінюєте зустріч у Баня-Луці Центральноєвропейської ініціативи, яку організував Ігор Црнадак, Міністр закордонних справ БіГ?

Міністри закордонних справ країн Центральної Європи зібралися в Баня-Луці 15-16 червня. На цей раз порядок денний був надзвичайно серйозним. На жаль, сьогоднішня Європа щодня зустрічається з новими викликами, такими, як міграційна криза чи боротьба з міжнародним тероризмом. Але на зустрічі обговорювалось і багато важливих позитивних тем, таких, як посилення співробітництва між країнами регіону, робудова між ними енергетичних та інфраструктурних зв'язків і, звичайно ж, європейська інтеграція.

Я поінформував учасників форуму про ситуацію в окупованому Донбасі й Криму, закликав наших партнерів посилити підтримку України в її боротьбі проти російської агресії. Разом із тим я помітив досить дивну тенденцію. Багато говорилося про мігрантів і терористів, але майже ніхто не згадав про трагедію України, не кажучи вже про те, що ніхто не посмів згадати Росію як винуватця трагедії. Заради Бога, Україна ж не десь в Океанії, війна палахкотить в нашому регіоні і загрожує стабільності всієї Європи! Ви можете скільки завгодно заплющувати очі, але небезпека від цього не зникне. А дипломатична сором'язливість у прямому іменуванні агресора лише додає йому впевненості.

   Що стосується організації форуму, то я можу тільки подякувати і привітати наших господарів. Політика не є тільки раціональним розрахунком, дуже важливою є й емоційна складова, створення симпатії. Я впевнений, що ваша країна і ваше місто залишили найкращі спогади в усіх  високих гостей форуму.

- Які враження від цьогорічної зустрічі українців у БіГ?

17 липня в селі Деветина відбувся 16-й Фестиваль української національної меншини "Червона калина", а одночасно і святкування 50-річчя культурно-просвітницького товариства "Тарас Шевченко". Єдине, що можу сказати, - я в захваті. Це було свято не тільки пісні й танцю, а й національного духу. Я радий, що цей дух живий і здоровий навіть через століття від часу імміграції.

Українці прийшли сюди в 19-му столітті з Галичини, яка була тоді, так само як і Боснія й Герцеговина, в складі Австро-Угорської імперії, тобто в той час це не була навіть справжня еміграція. Тільки потім виявилося, що переселенці відділені від своєї батьківщини кількома кордонами. Однак, прийшовши сюди, вони опинились в чужій країні, але не серед чужих людей. Слов'янська близькість – це надзвичайно сильна річ. Мови близькі й зрозумілі, культура і традиції дуже схожі, а менталітет практично однаковий. Це сприяло інтеграції в нове середовище, але також і асиміляції. Асиміляція особливо зросла в наш урбанізований час. Якщо в селі з компактною меншиною національні ознаки зберігались самі собою, то в містах це вже не спрацьовує просто так. У наш час національні меншини можуть вижити, тільки якщо вони докладатимуть для цього додаткових зусиль. Це перш за все школи і засоби масової інформації рідною мовою та народна творчість. Українська держава вважає своїм обов'язком підтримувати співвітчизників у Боснії і Герцеговині в цій благородній справі.

- Якою є ситуація в Україні зараз і чи триває збройний конфлікт?

Головною проблемою України, звісно, є російська агресія, війна, загибель людей. Ця проблема поділяється на дві різні частини – Крим і Донбас. Крим був окупований і незаконно анексований у 2014 році. Зараз цей півострів перетворився на острів, ізольований від іншого світу. Крим завжди був пов'язаний з материковою Україною, звідки суходолом постачалися харчі, товари і навіть вода. Тепер постачання відбувається морем з Росії, що призвело до падіння рівня життя. Занепав і туризм, завдяки якому жила велика частина населення. Все це спричиняє фрустрацію навіть у тих кримських росіян, які підтримали окупацію. Хоча сумніваюся, що це справді турбує Кремль. Для нього Крим є не курортом, а величезною військовою базою, а на військовій базі цивільні є зайвими. Режим у Криму типовий для окупованих територій. Усе контролюється силами безпеки і армією. Народ після української демократії знову повернувся у  радянський страх, коли свобода слова існувала лише вдома. Проти українців і кримських татар застосовується справжній терор. Людей арештовують і засуджують «за сепаратизм» (!), а часто вони просто зникають безвісти. На відміну від Криму, на Донбасі українська армія чинила опір російським окупантам, тож вони захопили лише частину регіону і не змогли просунутися далі. Особливо жорсткими бої були у період з літа 2014 до зими 2015 року, що коштувало нам 10 000 життів. Мінські домовленості у лютому 2015 року припинили велике кровопролиття, але помиляється той, хто думає, що цим проблему вирішено. Російська сторона кожного дня порушує перемир’я, хоча й «у малому форматі», так що до сих пір щодня  гине декілька наших військових. З моменту підписання Мінських домовленостей було вбито близько тисячі українських бійців. Тож самі вирішуйте, чи це більше схоже на мир, чи на війну. Особливо погіршилася ситуація у липні цього року. Росія порушувала режим припинення вогню і по 70 разів на день, використовуючи артилерію великого калібру, заборонену у Мінську.  Дев’ятнадцятого липня загинуло семеро наших військових, 23-го липня – шестеро. На Донбас Росія ввела велику кількість військової техніки, крім іншого 702 танки, що більше ніж має Німеччина і Велика Британія разом узяті. Москва однозначно насміхається з Мінських домовленостей. Ситуація дуже небезпечна. Україна закликала всіх міжнародних партнерів посилити тиск на Кремль, щоб зупинити поширення агресії проти України.

- І Україна, як і БіГ має достатньо викликів щодо верховенства права. Яка зараз ситуація, чи щось змінюється?

Вся історія незалежної України – це боротьба старої радянської спадщини і сучасного європейського світосприйняття. Майдани 2004 і 2013 років свідчили, що демократичні ідеали справедливості і свободи в Україні – реальні речі. І що найважливіше – носієм цих ідеалів є сам народ, який готовий вийти на майдани, щоб їх оборонити. Чіткою вимогою Майдану 2014 року було проведення комплексних реформ, а перш за все у боротьбі з корупцією та гарантуванні верховенства права. Тому найбільші зміни відбулися саме в цих сферах. Створено Антикорупційне бюро з великими повноваженнями, проводяться реформи судів, прокуратури та поліції. Реформується і державна адміністрація, приймаються сотні законів, спрямованих на звільнення нашої економіки від бюрократичних пут і корупції. І все це відбувається за європейськими стандартами й у тісній співпраці з нашими партнерами в Брюселі.

- Якою Ви бачите ситуацію у БіГ, де є можливості тісної співпраці?

Ситуація у БіГ звісно є складною а причини всім очевидні. І тут тяжке минуле вступає у конфлікт з прогресивними європейськими тенденціями. Країна ще  повністю не видужала від жахливих травм братовбивчої війни. Але надію, ба навіть упевненість дає те, що БіГ постійно знаходиться під патронатом міжнародної спільноти. ЄС останнім часом збільшила допомогу вашій країні у проведенні реформ, а надзвичайно важливим є те, що вам гарантовано членство в ЄС. Співпраця України і БіГ має гарну природну основу: близькість і дружбу наших слов’янських народів. Треба тільки доповнити її конкретними проектами.   Ми можемо обмінюватися досвідом європейської інтеграції і проведення реформ. Україні, яка нині захищається від зовнішньої агресії, був би цікавим ваш багатий досвід післявоєнної відбудови і примирення. Особливу увагу треба звернути на економіку. Нас, скажімо, цікавить ваша фармацевтична промисловість. Україна може запропонувати БіГ свої сільськогосподарські продукти і продукцію важкої індустрії. Перспективи є, потрібне лише взаємне бажання їх реалізувати.   
http://mfa.gov.ua/ua/press-center/interviews-and-articles/4737-gazeta-big-nezavisne-novine-29-lipnya-cr-opublikuvala-intervju-posla-ukrajiniv-khorvatiji-oleksandra-levchenka