хочу сюда!
 

Александра

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Щастя…

  Лежить гусінь. На сонечку ніжиться. Боки вигріває. Листок зелений жує.  Дивиться мураха йде. Їжу несе. Та так багато, що аж вгинається під нею. Помітила вона гусінь. Зупинилась. -    Привіт сусідонько! Як поживаєш?  -  питається. -   Як у Бога за пазухою!   -  мляво відповідає гусінь. -    А ти?       

-  Теж не жаліюсь! – на те їй мураха.

 -  Ну не скажи. Хіба я не бачу, як ти щодня надриваєшся?  Менше б їла. Більше б часу мала на відпочинок.  

На сонечко разом би полежали. Поговорили б про те, про се. А то щось ті  харчі ніяк тобі на користь не йдуть. Висохла на тріску. Ноги ледве волочиш. І навіщо тобі стільки їжі?

-   Так я ж не для себе стараюсь. Чоловіка, дітей, батьків  стареньких накормити хочу.    „Не розумію я тих мурах ”,  -  буркнула собі під ніс гусінь і  каже дивуючись:        

-  Але ж я бачила, що твій чоловік теж додому щось ніс?

Так це він за ради мене, дітей та батьків трудиться.       

-  Але ж і твої старенькі теж не з пустими руками йшли?

 -  Так це ж  вони заради нас, дітей своїх, та онуків  стараються.        

-  Проте і діти ваші  щось несли? – робить великі очі гусінь.

-  Та це ж вони нам і нашим батькам хочуть догодити.        

-  І де ви стільки сил берете? Через те худющі такі. Їсте багато та гоните цілий день один одному догоджаючи. Ні щоб принести лише для себе, а ще краще на місці, як от я, одразу ж і з’їсти. І все!  -  каже гусінь зелений листок хрумаючи.  -  От і виглядали б не гірше за мене,  – тут, вона поворушила круглими боками,  -  і  час для відпочинку б мали. Ото щастя!

    Тут гусінь, зовсім на сонечку розімліла. Їсти перестала. Прикрила важкі повіки і солодко задрімала…sleepy

  Мураха ж, ношу свою на плечі зваливши, пішла  далі. Йде вона, додому поспішає. По-дорозі міркує:”І як то так можна жити  тільки для себе?”  -  ніяк їй у голові це не вкладається.

І тут вона уявляє, як рідні зустрівши її,  будуть хвалити, жаліти, говорити, щоб так не надриватися…

  Йде вона й ноші не відчуває, бо стало легко їй на серці і так радісно, що вона ледве не розплакалась від щастя…

hammercvetok

2

Последние статьи

Комментарии

17.11.10, 19:17

Сподобалося... Лишень тон фону видається занадто яскравим. Можна було б ще до якось товариства додати аби з ним ознаймилося більше людей.

    28.11.10, 09:51Ответ на 1 от N 47-ий

    Дякую друже! Взагалі то я спочатку хотів ось такий темний шрифт зробити, та потім, як бика понесло на червоне Так мабуть дійсно буде краще А щодо інших товариств - непогана ідея, потрібно буде колись поритися і приєднатися до когось. Ні до кого раніше не приєднувався, бо я тут не частий гість

      38.11.10, 13:30Ответ на 2 от Ларус

      На моєму профілі можете подивитися... Колись я мав "натхнення" й приєднався до тих, котрі видавалися більш-менш цікавими (також додаю перелік усіх товариств).

      http://narod.i.ua/user/1516231/

      http://blog.i.ua/search/?community=1&switch=pop

        49.11.10, 14:31Ответ на 3 от N 47-ий

        Дякую!!! Здається знайшов - Літератор, сподобалось але тут така заковира як до того товариства долучитися

          59.11.10, 14:32Ответ на 4 от Ларус

          Маю на увазі - чисто технічно , бо я щось тут позаглядав та й завис

            69.11.10, 15:31Ответ на 5 от Ларус

            У описі товариств є спеціальні кнопки (скажімо, "Подати заявку на вступ" аби приєднатися або ж подати заявку (там залежить від того куди при створенні було галочку увіткнуто).

            http://blog.i.ua/community/259/info/

              79.11.10, 19:59Ответ на 6 от N 47-ий

              Дякую! Спробую!