242 ДНІ!
Ім було не всеодно!
242 дні нечуваноі міцності, стіикості, впертості та героізму!
Кожен з тих 242 днів тривав безконечно довго, під зливою свинцю та бомбардувань! Ворог туди вистрілював усе, що мав. Випробовував наисильнішу зброю і наихитрішу тактику. Та все ніяк.
Прості украінські чоловіки, переважно зовсім не професіині віиськові. Але дуже злі і вперті! Саме вони тоді впродовж 242 днів визначали глобальну геополітику цілого континенту. Саме вони визначали контекст дипломатичних перемовин у наивищих кабінетах. І ніхто з ними нічого не міг вдіяти. Ні ворог, ні влада, ні командування, ні міжнародні «партнери». Ім було це все баидуже. Вони намертво вгризлись в бетон донецького аеропорту!
Багато хто тоді і зараз говорить, що це усе намарне. Що ті жертви даремні. Що можна було здати аеропорт одразу і не вмирати. Що в тім нема тактичного сенсу. Але вони так нічого і не втямили. Вони зовсім нічого не розуміють про те, як століттями пишеться програмнии код незламності украінського духу. Саме такими звитягами. Саме такими прикладами стіикості і мужності.
Мужні чоловіки, чиісь сини та батьки, брати і друзі, ваш героізм житиме у віках! І саме завдяки такому безсмертному подвигу житиме Украіна. Доки люди пам'ятатимуть звитяги та героізм козаків, гаидамаків, січових стрільців, героів Крут, повстанців, Небесноі Сотні та кіборгів ДАПу, доти буде Украіна!
Вічна слава та безсмертна пам’ять усім, хто навіки залишився під розтрощеним бетоном аеропорту! Ви міцніші за цеи бетон!
(с) Володимир Шурубура