Про співтовариство
Історично-розважальне співтовариствоСтатті і цікавинки про український націоналізм і культуру, українську боротьбу і незалежність, про наших героїв, і ворогів, сучасне та минуле
Шукати в архіві
Важливі замітки
Колоризовані фото родини Косачів
- 01.04.22, 06:00
Роботи Fix_you_pics
Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, сiчень 1898 p.
Леся Українка, 1901 рік
Леся Українка. Фото 1896 р.
Фото виконане в Києві в ателье Генріха Лазовського (вул. Прорізна, 4). З цього фото зроблено зображення Лесі Українки на купюрі в 200 гривень.
Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, сiчень 1898 p.Ольга Кобилянська і Леся Українка. Чернівці. фото 1901 р.
Климент Квітка, чоловік Лесі Українки
Леся Українка. Сан-Ремо. Фото 1902 р.
Леся Українка. Египет. Фото 1912 р.
Олена Пчілка (Драгоманова Ольга Петрівна)
Київ, 1876 рік
Петро Антонович Косач, батько Лесі Українки. Рік одруження з Ольгою Драгомановою, 1868
Леся з братом Михайлом початок 1890-х
Михайло Косач (Обачний), брат Лесі Українки. Фото 1889-1890 років
Микола Косач, брат Лесі
Ізидора Косач, сестра Лесі
Оксана Петрівна Косач-Шимановська, сестра Лесі
Ольга Петрівна Косач-Кривинюк, сестра Лесі
Леся, 1888 рік
Леся Українка. Київ, травень 1913 р. Фото Ю.Тесленка-Приходька.
6
Померла вдова Василя Стуса
- 25.03.22, 19:06
На 84-му році життя померла вдова відомого українського поета і дисидента Василя Стуса Валентина Попелюх
Про це повідомила у фейсбуці її невістка Тетяна Стус.
"Велична, могутня Душа тепер розпросторюється над Світом.
Валя померла після тяжкої хвороби, на безмежно люблячих дбайливих руках свого сина Дмитра, під вибухи, у селі під Києвом, де тривають бої...
Валічка, я щаслива, що ми торкалися життями одна одну. І що провели поруч жаскі дні кінця лютого - початку березня, коли Душа Твоя так ніжно прощалася з цим виміром....
Люблю безмежно. Дякую, Господи, що дав мені шанс встигнути Тобі це сказати, мила моя..." - написала Тетяна Стус.
3
Мова і волелюбність як зброя
- 21.03.22, 11:00
Росія висунула Україні 6 вимог. Перші п'ять із них, як бачиться Путіну, мають бути закріплені у Конституції України.
1. Відмова від руху до НАТО. Нейтральний статус України. Одним із гарантів якого готова стати Росія, яка напала на нашу країну.
2. Російська мова – друга державна. Скасування всіх законів, що її обмежують.
3. Визнання Україною Криму російським.
4. Визнання Україною незалежності ДНР та ЛНР в адміністративних межах областей (включно з нині контрольованими Україною територіями).
5. "Денацифікація". Заборона діяльності ультра-націоналістичних, нацистських та неонацистських партій та громадських організацій, скасування чинних законів про героїзацію нацистів та неонацистів.
6. "Демілітаризація України". Повна відмова від наступального озброєння, під яке при бажанні можна підвести будь-які види озброєнь. (с)
Я добре пам'ятаю це з дитинства, як Путін десь в 2000-х роках заговорив про закріплення другої державної мови в нашій Конституції, тоді був скандал, української мови стало трохи більше на телебаченні, як роками акцентували увагу на агресії Фаріон, що вона так чіпляється до російськомовних, робили їй імідж неадекватної, тепер розумію її і більше поважаю. Все проросійське, що вдалось нав'язати в дитинстві зникло з останнім Майданом, а інтернет та книжки показали правду
Путін вибрав найгіршу тактику з можливих, лізти в чужу Конституцію з чужою мовою, ставити свою маріонетку до влади, а незгодних з населення таврувати нацистами і ще більше дратувати, перетворити російськомовний край на пекло на роки, а потім і найбільше бомбити його. Хто після цього захоче до Росії чи вчити своїх дітей їх мові? Може харків'яни? Чи переселенці з Волновахи, це той же Донбас, якої більше нема, відбудовувати треба? Навіть моя бабця, що служила в військах СРСР, все життя любила Росію та Януковича, скандалила з іншою бабцею, щоб та не розповідала мені про "фашистів з УПА", зараз плаче в трубку і називає скотами отих, що бомблять
Що в Путіна психічний розлад, то вже ясно, але що ж з іншими? Такі хвороби ж не заразні, начебто
11
Нам не відомі всіх їх імена
- 20.03.22, 13:42
Нам не відомі всіх їх імена
Хто їх чекає, хто за ними плаче
Де їхній дім, як їм болить війна
Яке в них серце-щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить
Коли руїни, смерть перед очима
І як в бою важлива кожна мить
Які в них білі крила за плечима
Нам невідомі мрії й здобуття
Всі їхні рани, всі слова прощання
Вони-солдати, що кладуть життя
Заради нас і мирного світання
І без імен помолимось за них
За трошки вдачі світлої простої
В час зрад страшних і втрат таких гірких
І без імен вони для нас герої.
Вікторія Невідомська
7
