Співтовариство Бандерівці

Роздуми члена ОУН про націоналізм і Д. Донцова

20.04.15, 15:49

Організація Українських Націоналістів різко відмежовувалась як від італійського фашизму, німецького нацизму так і націоналізму Донцова.

Цікаві і змістовні роздуми голови рефентури з пропаганди ОУН Володимира Мартинця.

Робили це вони свідомо, бо так І. Мазепі, як іншим соціял-демократам, подібно як усім іншим партійникам, було добре відомо, що ОУН ані не наслідувала, ані не прийняла чи конкретизувала, ані не пропаґувала чи хочби тільки популяризувала ідеологію італійського фашизму, а навпаки в низці енунціяцій і публікацій (напр. "Фашизм" проф. О. Мицюка) відмежувалася від неї. Але це ніяк не перешкоджало партійникам (які навіть не цікавилися ідеологією і програмою ОУН) цілими роками вести настирливу, вперту, брехливу пропаганду, немов то український націоналізм це "копія чужих рухів", це "фашизм", "український нацизм" і саме завдяки отій пропаганді наші вороги — поляки і большевики — заговорили й собі про "німецьку інтригу", "українських фашистів", "нацистів" та ін.

НЕЗНАЙКИ І ВСЕЗНАЙКИ УТОТОЖНЮЮТЬ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ З ДОНЦОВСТВОМ

Побіч партійних противників плутанину щодо особи Д. Донцова та його впливів в організованім українськім націоналізмі вносили і далі вносять незнайки, з яких дехто стає в позу всезнайка. Вони то утотожнювали і утотожнюють донцовство з організованим націоналізмом та визнавали Донцова батьком українського націоналізму.
А втім сприяли тому зовнішні обставини. Справа в тому, що ідеологічно-програмова та вишкільна література ОУН по нинішній день не є велика. Але важніше те, що перед 2-ою світовою війною і ця невелика література УВО-ОУН була не тільки нелегальною на територіях, окупованих большевиками, але й під іншими окупаціями, зокрема на українських землях під Польщею. Не дивно, що поширення цієї літератури стрічало великі труднощі, а тому було обмежене, отже ця література не могла бути кожному бажаючому доступною. Крім цього не кожний її бажав мати вже хоч би тому, що Небезпечно її було посідати та наражало її власника на тюрму: так напр. за "Сурму" і "Розбудову Нації" польські суди засуджували на кілька років ув'язнення, а були випадки засуду на 8 років! Тому і з цих причин, і у висліді труднощів кольпортажі, і в наслідку утруднених транспортів із закордону, поширення підпільної літератури УВО-ОУН було дуже обмежене, а в додатку час її поширення дуже короткий: коли легальна книжка чи журнал мали "довге життя", бо вони могли довгими роками переховуватися по публічних і приватних бібліотеках, де були постійно до розпоря'димості, то коротке було життя нелегальної книжки, журналу чи часопису, які з таким трудом дійшли на призначене місце до рук читача, бо в обличчі постійної загрози ревізії і арештувань їх треба було часто дуже скоро нищити. А втім і ті читачі, яким підпільна література була доступна, не все діставали її постійно, число за числом чи книжка за книжкою.
Коли така була доля літератури УВО-ОУН, то в тому часі "Вістник" і твори Д. Донцова були друковані легально в Польщі, ні один твір, включно з "Націоналізмом", не був конфіскований польською цензурою, і тому були вони доступні кожному не тільки в книгарнях і бібліотеках, але навіть в'язням у тюрмі. Скільки то людей познайомилося з "Націоналізмом" Донцова саме в тюрмі! І саме людей, які "нічого не читали" або дуже мало читали на волі! Не дивно, що такі люди за деревами не бачили лісу. І не дивно, що для декого ідеологія українського націоналізму обмежувалася до "Націоналізму" Донцова і "вістниківства": отже є один ідеолог, що більше, батько українського націоналізму Донцов (ось ТЭ.К у ЯК. В. Липинський є одиноким ідеологом українського гетьманства) і є ОУН, яка цю ідеологію визнає і здійснює (як у гетьманців "Союз Гетьманців-Державників"). Справді все виходило просто і навіть не треба було собі морочити голову запитом: Як це так — ідеолог живе собі явно-славно в Польщі, друкує легально і за дозволом польської цензури ідеологію націоналізму, а визнавці цього ж націоналізму, члени УВО-ОУН, чомусь то сидять або в підпіллі, або закордоном, або в тюрмах, де вони — чи не дивно? — можуть зовсім легально й з дозволу окупаційних судових властей читати "Націоналізм" Донцова. Що більше, не морочили собі цим голови навіть деякі націоналісти, мало обзна-йомлені з ідеологією ОУН, для яких Донцов також був батьком українського націоналізму і одиноким, — а коли не одиноким, то найбільшим — ідеологом українського націоналізму.