Сльоза щастя....Вам... Размишлізм № 1.

Очі, глибокі та виразні дзеркала нашої душі. Але в них ще треба вміти дивитися, а заглянувши всередину, можна і жахнутися. Багато зла та незабутих образ можна там віднайти. Вони, як чорна безодня, те, що в них попадає, відпечатується назавжди на них, ця печаль ніколи не покидає нас назавжди. По очах завджи видно, наскільки важке в людини життя. Весь біль та всі переживання протягом усього життя по частинці, по мікрокрапельці сльози випромінюються назовні. Ні, не даремно люди плачуть як в горі, так і в радості. Цей світоч нашого життя потрібно чистити регулярно. Не можна допускати, щоб на них відкладався пил наших буднів.

Плачте тоді, коли горе, а інакше як його ще виразиш. Сльози можна стримати, але не печаль. Тож плачте, бо ця печаль, яку замкнете Ви у глибині очей, не дасть сміятись плачучи, і сміх ваш висохне і стане вже не щастям, а лиш обовязком, який ви сповнюєте для публіки.

Плачте, а інакше як Ви пізнаєте справжнє щастя. Плачте тоді, коли смієтесь., бо це сльози щастя.