Лабиринты судьбы,

Тонкой нитью года.

Я пишу на стекле,

Дождь смывает слова.

Все мечты - сладкий сон,

Предрассветный обман…

А виски в серебре,

И душа тянет в Храм…

Я зайду, помолюсь,

У иконы склонюсь.

Мне себя бы найти,

Крест достойно нести,

Да с пути не свернуть,

И в туман не уйти…

Лабиринты судьбы,

Нитью вьються года,      

Перекрестки дорог,

И свечой купола…

 

 Мені сумно,   причина проста:

Ти ніколи мені не напишеш листа,

Не підеш у парк, не зустрінеш з  роботи,

Не розділиш зі мною буденні турботи, По  голові мене  не погладиш, Не нагримаєш і не насвариш,   Щоб потім просити вибачення, Зробити крок до примирення. У тебе своя дорога, у мене своя. Я жінка, виходить, уже нічия… Де ж  знайти перехрестя Творця, На якому зустрілися б  наші серця?

Я сьогодні наче гумовий мячик:
Метушусь, йоржуся, човгаюсь
Банку кавових зерен з'їла, неначе 
Або краще неначе я - підводний атомний човен

Полювальник на розкидані по дну перли 
Включений на повний вперед
А всі матроси і капітани померли
І я вкотре влітаю ув очерет.

А може, я їжачок, ні, їжачиха, 
Котру застала осінь зненацька
І діти мене забрали додому - втіха
Я їм тепер і цяцька

Тепер у мене молоко і хліб
І стара картонна коробка в кутку під кріслом
От скажіть, ви так змогли б?
Я не змогла. тісно.

Я почала метушитися, йоржитись, наїжачуватись
Перевернула блюдце, куховарку розлила
Поколола пальці малим до плачу
Я хотіла, де  листя, болота і злива

Туди, де власні чекають діти,
У кубло, холодне й незатишне навіть
І людей, загалом не сердитих,
Я у той момент ненавиділа.

хух. 

Відпустило. я не їжак і не човен.
І навіть не гумовий м'ячик.
День білий. ніч чорна. 
Видужуй, чуваче.

Кружусь, осыпанная звездами Вселенной,
Выпрыгивает сердце из груди,
Я чудом оказалась птицей пленной
В твоих объятиях загадочной любви.

И сладкий дождь из поцелуев нежных,
Журчащий шепотом твоих безумных слов,
Запутал мысли в вихре бесконечном,
Разрушил в памяти основу всех основ.

В минорном блюзе нахожу свое спасенье,
Поэзией окутана душа…
Кружусь со звездами до головокруженья
И счастьем наслаждаюсь, не дыша…
24.11.11.

Розраховую на вічність...

марно?

може й так

Проте що ж поробиш - завинила

Інформація не вірна, зовсім не слабак

Просто дуже часто, підрізали крила