Одного разу дивний сон мені наснився:
Неначе я в воді глибокій опинився –
Ну прямо як у казці – тільки-но заснув,
Відразу ж у якесь водоймище пірнув.
І от що дивно: я води не відчуваю,
І ніби між людей – між риб перебуваю,
Немов би я сиджу в якійсь оселі,
І бачу я що риби всі щасливі і веселі.
І кожна риба задоволена собою,
Задерті в всіх носи, хвости трубою...
Від думки дивної на мить я завмираю:
Невже потрапив я до риб’ячого раю?
А може краще у якоїсь запитати:
„Чому пихаті тут усі мов депутати?”
І що ж виходить? Наче в воду я дивився,
Бо я на сесії, звичайно опинився.
Як я дізнався? Та пішли навколо хвилі –
Це Товстолобик на трибуну виліз.
Відразу ж дав команду щоб Акула
Негайно мікрофона увімкнула.
І понеслися хвилі вже з ефіру:
— Я дуже вдячний за отриману довіру!
І відтепер я хочу щоб ви знали:
Ви собі спікера найкращого обрали.
Тепер питання: Ви зібралися усі?
— А як же? – дружно кажуть Карасі.
— Тоді прошу реєструвать свої мандати,
І працювати почнемо, шановні депутати.
Та раптом галас між рядів здійнявся.
— Що трапилось, панове? – Головуючий піднявся.
— Та, випадково хтось в щілиночку малу
Замість мандата всунув Камбалу.
— Складне питання, та не варто міркувати –
Потрібно Камбалу негайно висувати.
Від гомону прокинулась Тріска і затріщала:
— Чому це Камбалу? Невже в нас інших мало?
А поруч сонний Сом почав питати:
— Невже когось там висувають в кандидати?
Тут підключилась Мойва: — Кажуть: опоненти
Готують кандидата в президенти.
І ось в розмову втрутився Налим:
— А я про таке мріяв, коли був іще малим.
Судак промовив: — А чому б і не Ставрида?
Погляньте, яка гарна й повновида.
Та як почули ці слова Сардини,
Повигинали вмить сріблясті спини,
І ледве стримуючись, кажуть: — Пан Судак,
Ви розумієте що кажете не так?
Подала голосок блискуча Скумбрія:
— А може краще президентом буду я?
А Харіус почув і радить: — Дайте в пику дурі –
Нехай висловлюється лиш по процедурі;
Хай краще в президенти йде Салака...
А та почула і від радості вже плака,
Але тут як зарепетують Шпроти:
— Такому не бувать! Ми проти! Проти! Проти!
І ось немов у чані закипів парламент,
А головуючий з трибуни верещить: — Ре-гла-мент!!!
Шановні, що там робиться на дні?!
— Та, кажуть – Сайру вже ґвалтують Окуні.
Ой лихо! Як парламент вгамувати?
А тут крім Камбали ще й Сайру рятувати...
Акула в мікрофон вже окунів поносить,
Червона риба – прапора червоного заносить.
А головуючий кричить: — Шановні Скати!
Гадаю, вам пора розряди випускати!
Та зрозуміли це по своєму Кальмари –
Вмить почали пускать чорнильні хмари.
Заметушилися усі, лише Бичкові морди
Беруть чорнило та вирішують кросворди.
А що ж там роблять у президії Лящі?
О, матір божа – розколупують прищі.
А безсоромна, безалаберна Мерлуза –
Ще того ліпше – вивалила пуза,
А голова в газеті наче у норі –
Сидить і випускає пузирі...
Та раптом Хек захеканий до залу увірвався,
Через чорнильну хмару ледь пропхався,
Аж на очах з’явилась чорна плівка.
Він її стер і тихо каже: — Голодівка...
Та мабуть щось не те почув Мінтай,
Бо швидко вигукнув: — Мерщій розповідай –
Де дівка гола? Чи одна вона, чи скільки?
Хек вже оре: — Проголосили голодівку Кільки!!!
Мінтай промовив: — Дуже кепська справа.
Потрібна тут комісія центристсько-ліво-права –
Нехай її очолить панночка Піранья.
Ну що? - ... — Не чую інших побажань я.
Тоді до справи і негайно з'ясувати –
Які вимоги будуть Кільки висувати...
— Та, промовляє Тюлька – то не мазохісти –
Вони голодні бо немає в них що їсти.
— Так ось у чому справа – забубнили депутати.
— Женіть у шию дармоїдів клятих!
— Ви бачите? Знайшли де страйкувати,
— Своїм обранцям заважають працювати...
І знов у залі страсті закипіли,
Бо Окуні тепер вже Воблу зачепили,
Ще й Осетри волають що вони не стерплять,
Якщо до них у фракцію полізе всяка Стерлядь.
... А он зчепилась з Палтусами Щука:
— Бюджет, пояснює – найважливіша штука,
А по сусідству огризається Білуга:
— Та що ви кажете? Це справа зовсім друга...
А тут В’юни з Вуграми налагоджують зв’язки,
Та так зв’язались – наче в вузолок шнурки...
Аж ось на Коропа Дзеркального я погляда кидаю –
І аж злякався: я вже й сам як риба виглядаю.
І думка промайнула: треба геть тікати,
А то ще і мене запишуть в депутати.
Та от куди тікати? Лиш вода навкруг,
Хоча б хтось кинув рятувальний круг.
Нажаль себе я сам повинен рятувати,
Для цього починаю свої очі відкривати.
Вже повністю прокинувшись, я бачу: буть біді,
Бо й поза сном я все знаходжусь у воді.
Та поступово страх кудись відходить,
Бо дійсність із води мене виводить.
Тепер я знаю: щоб не бачить сни погані –
Не варто засинати в повній ванні.
P.S. Твір написаний мною в 1998 році,
та здається мені - що актуальності
він не втратить ніколи...
