Акростих. Роса
- 23.02.11, 20:10
Ручей спокойно размышлял,
О жизни и неспешно...
Собой довольный он журчал,
А берега толкались вечно!
Ручей спокойно размышлял,
О жизни и неспешно...
Собой довольный он журчал,
А берега толкались вечно!

Оксамитовий вечір лягає на плечі Східного міста...
Тиха кавярня, смак пряної кави
і мушлів із тіста.
Ятки, базари, мечеті, квартали
у сонця в полоні.
Вільний квіт маків, газонні троянди
яскраво - червоні.
Все пломеніє, горить, пристрасть гріє,
жагу надихає.
Тільки порожня печаль сумом в серці
у неї зітхає.
В вільній неволі, в далекому краї
що доля шукає?
Ні, не шукає, забути все прагне,
та память ще знає...
Десь, може, зараз, у Києві ріднім
він раптом згадає
Тінь її сонця на сірих будинках,
що поряд блукає.
Ні обійняти, ні слова сказати -
слідів вже немає...
В Східному місті, у тихій кавярні
її хтось чекає...
Пою тебе мелодию, мелодию одну,
Как серенада лунная ложится на струну.
Потеряна, забытая мелодия моя,
Как речка льдом укрытая, от стужи февраля.
Как завывает вьюга и закрывает нам,
Живущим друг без друга, горячий путь к сердцам.
Как холодом повеет, как пролетят года
И вместе мы не будем, с тобою никогда.
И кружит, кружит вьюга, холодные года.
И все метет дороги, не жалко серебра.
Пою тебе мелодию, мелодию одну…
Растай, растай подруга, хоть на одну весну.


Холодеет душа от всего, Опадают с деревьев надежды, И уходит минувшее «прежде», Не оставив взамен ничего. Побежать бы за ним и догнать, Только я, как и прежде, споткнулась. Я расплакалась и улыбнулась, Видно счастью уже не бывать. Разлетятся по миру мечты. И поищут места «потеплее». Может завтра, я буду сильнее. Только завтра уйдешь уже ты. Время рушит надежды, а жаль, Мы на счастье последние в списках. И в пуантах крадется печаль, Слышишь близко она, уже близко.
Спокойной Ночи!
Средь сотен звёзд будь самой яркой, Дари улыбкой мне тепло! Ты стала для меня загадкой, Я рад бы разгадать, да нелегко. Приятен факт, что ночью поздней, Я стих пишу, на сон плевать. Быть может он хоть мне поможет Твою загадку разгадать. Я мог бы продолжать и дальше, Но завтра рано мне вставать. Вот так вот захотел покраше Спокойной ночи пожелать.