Уходя - навсегда уходи!
- 04.05.16, 13:07



В той день ішов Він
на Голгофу,
Ніс на собі животворящий хрест.
Народ Йому кричатиме вже потім:
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!
Тоді ж тягнув Він непосильну ношу,
За ним товпилася юрма пуста.
А Він кривавим умивався потом,
Від спраги тріскались вуста.
Саднили рани на руках Месії,
А від важкої ноші ноги гнулись.
І розуміла, плачучи, Марія,
Що від Ісуса люди відвернулись…
А розпинали, Господи, як страшно!..
- Терпи, Ісусе! - шепотів до Себе.
Байдужий натовп
хоронив довчасно -
Холонуло від сліз зчорніле Небо.
Принизити хотіли: смерть ганебна,
Бо розіп'ятий, бачте, на хресті...
А Він гріхи усіх прийняв на Себе,
Спаситель людства, Мученик Святий!
Сьогодні світ хрещений йде до Бога,
Слова лунають із землі й небес
(Як їх не вистачало на Голгофі…)
- Христос воскрес! - Воістину воскрес!

Христос воскрес, дорогі читачі й блогери!





— Скучаешь?
— Скучаю!..
— Так что же не пишешь?..
— Боюсь не ответишь,
боюсь не услышишь.
— А разве не глупо,
скучать, и бояться?..
В двух строчках о главном,
о чувствах признаться...
— Наверное глупо,
наверное странно,
наверно трусиха –
боюсь я о главном.
Боюсь, что отвергнешь,
что скажешь: «Всё мёртво!» –
и разом надежды
как ластиком стёрты.
— Послушай, не бойся,
всего лишь три слова...
И за руки вместе,
и вместе мы снова!
Скажи мне, что любишь,
мне знать это важно! –
Я ради тебя стану
самым отважным.
Взорвусь с новой силой,
вознесу до Богини,
лишь ты, ты одна,
до конца и отныне!
***
Но ты мне не пишешь,
наверно остыла.
Была ли Любовь?!..
Или, что это было?..
Я жду сообщений:
3:40... 5:20,
пишу в пустоту,
мне б себе бы признаться.
покроется мглою,
а я здесь один –
диалог с тишиною...
Пойду, что покрепче...,
а может быть чая.
Прошу, напиши!..
Я безумно скучаю...
© Потерявший Солнце
