Непогода осени
- 25.09.14, 13:56


Даремно я писав вірші,
Не тим, не тій, мабуть для себе,
Стискаючи папір в руці,
Я посміхаюсь ледве-ледве.
Кумедно, так я розумію,
Самоомана - друг невдах,
Сидіть в багні, ліпити мрію,
Чи в низ плювати, видершись на дах.
А що мені, куди подітись?
Де загубитись, щоб знайшла?
В кінці на чому зупинитись?
Одною крапкою, трьома?
Напевно, все це заздрість ночі,
Коли їй сумно чи болить,
Крізь неї здавна видивлялись зорі,
Та їй відомо, що без неї - світла, нам не оцінити…

