Мир без любви
- 30.09.14, 21:26


Мені так тяжко, як їхнім апостолам,
Та скажу, як воно є,
Завершити життя одним пострілом,
Мені все таки кіт не дає.
Я подумав, ніхто не добавить,
Корму в миску йому,
І, заради веселої справи,
Мишку цюму дикуну.
Тому я кажу спасибі,
Сірому, вільному та моєму,
Спасибі за правельний вибір,
Його лиш у вічність візьму.

Жизнь прожита, осталось мало,
Ушедшее пусть не тревожит нас,
И слава Богу, тусклее жизнь не стала,
Мадам, я рад, что встретил Вас,
Какое чудо, ответ услышать “Да”,
Соединив сердца и наши руки,
Зажглась для нас счастливая звезда,
И отодвинула момент разлуки,
Согрелись мы и телом и душой,
Взаимностью прикосновений и улыбки,
Года отбросив, отшвырнув покой,
Всё вместе и вместе делаем ошибки,
Прощаем многое, не понимая часто,
Ни логики вещей, ни мыслей вслух,
Не создаём иллюзий мы напрасно,
Так мало времени - захватывает дух,
Торопят нас летящие мгновенья,
Прожить отпущенное дружно и любя,
В стремленьях жить, без сожаленья,
Отдать тебе так хочется себя.
Уходит молодость с годами,
Но возраст блюз играет нам,
И зажигает блюз такое пламя,
Что искры сыпят к небесам,
Всё повторяется по кругу,
Проходит жизнь, приходит час,
Но жизнь и верную подругу,
Люблю безумно я сейчас !

Скоро зима, холода и метели,
Снегом завалит дороги, дома,
Снятся тогда соловьиные трели,
В образе женском снится весна,
Если засыплет нас снегом по трубы,
И сердце, застывши, замрёт,
Я отыщу твои тёплые губы,
И всё запылает и лето прийдёт.


Прийняв підліток тихий,
Рока тяжкий ураган,
Жив ним і ним же він дихав,
Випив повний стакан.
Підліток ріс і гормони,
Привели в закоханих стан,
Любові жорстокі закони,
Випив повний стакан.
Часто йому наливали,
Хімія завжди обман,
Але, щоб усі про це знали,
Випив повний стакан.
Завжди зриваючи маски,
Не попадав він в капкан,
Правда і бідності ласки,
Випив повний стакан.
Він у своїй особистості,
Завжди такий хуліган,
Свою насолоду від творчості,
Випив повний стакан.
Хочу почуть колись фразу,
Бачиш сидить дідуган,
Видно життя він одразу,
Випив повний стакан!
