Співтовариство Рідна Україна

Вид:: короткий; повний

Рідна Україна

Ліна Костенко "І тільки злість бував геніальна"

18.03.13, 12:53

І тільки злість бував геніальна.
Господь, спаси мене від доброти!
Така тепер на світі коновальня,
що треба мати нерви, як дроти,

А нерви ж мої, ох нерви,
струни мої, настренчені на епохальний лад!
А мені ж, може, просто хочеться щастя,
тугого й солодкого, як шоколад.

Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!
Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.
Лежить під небом, чистим і високим,
холодний степ моєї самоти.

Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!

А по ідеї: жінка ж — тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Справляло б тіло пристрасті обжинки
колисками і лагодом ночей.

Була б така чарівна лепетуха,
такі б ото улучила слова,
що як по змісту, може, й в'януть вуха,
а як по формі — серце спочива.

Хто ж натягнув такі скажені струни
на цю, таку струнку, віолончель,
що їй футляр — усі по черзі труни
вготованих для музики ночей?!

І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.

Коментарі: 2

talmud

Росіянам.

18.03.13, 11:57

Росіяни,

Мої сестри і брати,

З вами хочу

Я до злагоди дійти.

Якщо дати

Історичний життю лад,

То насправді –

Україна вам старійший брат.

Навіть батько,

Бо славетна річка Рось

На Черкащині,

Де все і почалось.

Та не варто

Повертатися назад,

Бо Росія

Таки наш великий брат.

Будем жити

Ми як лагідні сусіди,

Не шукати

Давні скарги і обиди.

І конфлікти

Варто нам усі розвести,

Росіяни,

Ви мої брати і сестри.

Коментарі: 0

RedDina

Чого являєшся мені у сні?

17.03.13, 13:50

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Іван Франко

Коментарі: 1

talmud

Чомукач.

16.03.13, 10:22

«Чому? ... Чому? …» Чомукає

Маленький наш Чомукач.

Він все уважно слухає

І всотує не за дукач.

Не змарнувати б потяг цей

У світ новий, небачений,

Тоді ніякий вже ліцей

Не надолужить втрачене.

І я запитання терплю,

Всі справи відкладаю.

Навіть тоді, коли я сплю –

Йому відповідаю.

Він хоче знати – Де? І в Чім?,

Знає, що «балом править».

Бува, запитанням складним

Мене в тупик поставить.

Ділюся досвідом своїм –

Я ж не якийсь там букач.

Якщо розгонишся, - злетиш,

Моя надія, наш Чомукач.

Коментарі: 3

RedDina

Себе самого наперед застав робить, що слідує...

15.03.13, 13:02

Себе самого наперед
Застав робить, що слідує,
А лиш потому інших вчи, -
Тоді з дороги не схибиш.

Ти сам себе таким зроби,
Щоб інших ти навчати міг;
Сам над собою запануй,
То запануєш над людьми.

Хто сам себе опанував,
Найтяжчу річ він доконав;
Хто сам себе оберіга,
Той безпечніший від усіх.

Не кидай власної мети,
Щоб за чужою десь іти,
А власну ясно ціль пізнай,
До неї просто поспішай.

Іван Франко

Коментарі: 1

talmud

Затяжний стрибок.

15.03.13, 12:14

У люк з літака – затяжний стрибок.

Враз бритва повітря відкинула вбік.

Кільце парашута стискає рука,

Ривок відчайдушний… немає хлопка.

Назустріч шалено несеться земля,

Фінал наближає, а не віддаля.

Прокушені губи – не буду кричати.

Не дихають в натовпі хлопці й дівчата.

Не буду, не стану їх плечі згинати –

Останньою миттю пам’ять псувати.

Та раптом: ось він, запізнілий хлопок.

Сіпнуло, крутнуло і кинуло в шок.

Підняв догори глупі очі у купол,

Спасибі: живий! нехай навіть і глупий.

В земних я долонях – не сталось кінця.

І лише на скронях два сивих кільця.

Коментарі: 4

RedDina

Ліна Костенко "Страшні слова"

14.03.13, 18:50

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Коментарі: 5

talmud

Портрет мого діда.

13.03.13, 11:16
про людей

Висів на місці ікони

Мальований портрет діда.

Ми з ним не зустрілись ніколи –

Такою була планида .

Забрав його у мене

Рік тридцять третій – розп’ятий.

Про це я знаю напевне
Від старшого свого брата.

Брата дотиком освятила

Рука діда щедра і тепла:

Він наукове світило –

Шукає й знаходить дотепно.

За дідом жалкую безмежно,

Тягнуся за старшим братом,

Сперечаюся з ним обережно,

Бо бачу в нім діда і тата.

І все ж таки вдячний долі,

Я з того, що маю, навіть, –

Портрет мого діда мальований

Мені за ікону править.

Коментарі: 1

RedDina

Не журюсь я, а не спиться...

12.03.13, 13:55

Не журюсь я, а не спиться

Часом до півночі,

Усе світять ті блискучі

Твої чорні очі.

Мов говорять тихесенько:

«Хоч, небоже, раю?

Він у мене тут, у серці».

А серця немає,

Й не було його ніколи,

Тільки шматок м’яса...

Нащо ж хороше і пишно

Так ти розцвілася?

Не журюсь я, а не спиться

Часом і до світа,

Усе думка побиває,

Як би ж так прожити,

Щоб ніколи такі очі

Серця не вразили.

Тарас Шевченко, 1846

Коментарі: 2

RedDina

Український художник Ігор Роп'яник

10.03.13, 17:35

Народився у місті Станіславі (нині Івано-Франківськ) в 1957 році.
Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. 23 роки працював у пресі. Член Національної спілки журналістів України.
Художник. На рахунку - 9 персональних і багато групових виставок. За 32 роки малярства створив близько 4-х тисяч картин, які нині знаходяться у приватних збірках, здебільшого за кордоном.

Взято з http://vk.com/public41166956